Уражений глобальною кризою світ зітхнув із полегшенням. Минулого тижня провідні країни світу вдалися до безпрецедентних заходів для подолання негативних наслідків рецесії, скерувавши на стабілізацію фінансової системи близько 5 трильйонів доларів.

Саміт "великої двадцятки", що відбувся 2 квітня у Лондоні, чимало міжнародних експертів пов'язали із започаткуванням чи радше переходом до "нового  порядку" в економічних стосунках країн світу, охоплених небаченою досі кризою. Чи не вперше за новітню історію товарно-грошових відносин провідні країни, на які загалом припадає дві третини населення планети, до 80% усього обсягу світової торгівлі та до 90% світового валового національного продукту, спромоглися виробити єдину стратегію  її подолання.

Скільки коштуватиме порятунок?

До кінця 2010 р. у світову економіку загалом передбачається скерувати 5 трильйонів доларів. Сюди слід додати ще 9,4 трлн на боротьбу із фінансовою кризою минулого року, - цифра справді вийде астрономічною.

Головні зусилля учасників зосереджуватимуться на стабі­лізації світової фінансової сис­теми, на це здебільшого й призначені кошти.

Уже цьогоріч на пожвавлення світової торгівлі передбачено витратити 250 млрд дол. Загалом світові фінансові інс­ти­туції мають отримати 1,1 трлн дол.  За словами британсько-го прем'єра Гордона Брауна, 750 млрд дол. отримає безпосередньо Міжнародний валютний фонд. Ці гроші скерують на допомогу країнам, що найбільше постраждали від нинішньої фінансової кризи, для поновлення в них кредитування, створення нових робочих місць та загального стимулювання розвитку економіки. Отже, Україна теж може споді­ватися на свою частку допомоги для найбідніших країн світу, принаймні на неї сподівається наш уряд.

Учасники лондонського саміту переконані, що ці заходи дозволять значно швидше подолати нинішню рецесію і від­новити світову економіку. Хо­ча експерти МВФ і прогнозували, що процес "відродження" розпочнеться не раніше наступного року.

Утім зауважимо, що декларовані заходи - наразі по­літичні рішення, а не фінансові забов'язання країн "двадцятки". Президент Росії Дмітрій Мєдвєдєв з цього приводу зазначив, що це - загальна експертна оцінка ситуації, а обсяги конкретних фінансових ін'єк­цій у господарство ще слід уточнити.

Погоджений пакет антикризових заходів, окрім іншого, містить вимогу посилення державного регулювання економічних процесів. Зокрема, йдеться про жорсткіший контроль за фінансовими ринками, боротьбу із так званими "податковими оазами", а також, - що ціл­ком нове, - обмеження надмірних бонусів (преміальних виплат) для менеджерів компаній та банків.  Тож і фінансова винагорода керівників компаній та фінустанов, які звернулися по державну допомогу, суворо конролюватиметься (що, до речі, є актуальним і для України).

Кінець офшорам?

Проте чи не найголовнішим позитивним підсумком антикризової зустрічі, принаймні для економік країн, що розвиваються і потерпають найбільше, є домовленість лідерів "Великої двадцятки" про спільну боротьбу із податковим "раєм". Точніше - із офшорними зонами, в які, використовуючи банківську таємницю, для ухилення від сплати податків переводяться чималі гроші. Британський прем'єр зазначив з цього приводу: "...Ера банківської секретності закінчилась". І хоча "Велика двадцятка" наразі не укладатиме свого  "чорного списку" таких країн, а використовуватиме інформацію про них Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР), у фіналі саміту реєстр "неблагонадійних" таки озвучили. Наразі там є Андора, Ліхтенштейн, Монако, Ні­дерланди, Панама, Сан-Марино, Коста-Рика, Малайзія, Філіппіни та Уругвай. Проти тих, хто потрапив до цього списку, можуть застосувати від­повідні санкції.

Загалом, - із чим важко не погодитися і що стало ще одним з неприємних "відкриттів" на саміті - провал у банківському секторі та нагляді за ним названо серед причин кризи. Учасники саміту домовились посилити регулювання фінансових ринків, аби повернути довіру до банківської системи (коли йдеться про Україну, то в нинішніх умовах навіть уявити важко, як власне вітчизняні банки планують цю довіру відновити? Проблеми із отриманням депозитів громадян і навіть перерахованої зарплати, спекуляції на валютному курсі, які визнав навіть НБУ, перекази чималих сум із рахунків у ті ж офшори, проблеми із поверненням кредитів, точніше, дії банків тощо посадили на мундир наших банків таку величезну пляму, позбутися якої їм найближчим часом навряд чи вдасться). 

Щоправда, деякі пропозиції щодо регулювання фінансових ринків, зокрема - надання для інвесторів інформації про фі­нансову звітність, великі уго­ди власників компаній, у які планується інвестувати гроші, не потрапили до підсумкового комюніке саміту. А шкода! Українці для себе могли б дізнатися чимало цікавого.