Європа погодилась дати майже 3 млрд доларів на модернізацію української ГТС. Але пізніше й за певних умов

Закінчення березня для прем'єра можна вважати тріумфальним. Ще б пак, - із Брюсселя Тимошенко повернулася із підписаною декларацією про майбутню радикальну модер­нізацію газотранспортної системи майже, як давні греки після здобутої перемоги - зі щитом. Іншими словами, - "із трубою". Надійним щитом для переможця в цьому випадку став Євросоюз, точніше, конкретні комерційно-економічні інтереси унійної спільноти і аж ніяк не особисті бійцівські риси очільниці уряду, яка до того ж чи не вперше діяла спільно із Президентом. Однак, на перший погляд, перемога від того не стає менш вагомою. Адже, хай і опосередковано, та Європа визнала беззаперечну власність України на її ж ГТС.

Певно, через вагомість увага вітчизняних і не тільки засобів масової інформації упродовж минулого тижня була прикута до цієї події. І хоча публічного вшанування тріумфаторки (яка невдовзі полетіла по гроші вже до Японії) на рідних теренах не відбулося, чисельні коментарі не сходили й зі шпальт  газет, і з екранів телевізорів. Країна, цього разу із відчуттям перемоги, вкотре занурилась у вир газових проблем.

Із трубою - назавжди!

Головні наслідки документа мають, безперечно, політичний характер. Адже "модернізаційна" декларація, як і будь-які інші документи такого змісту, це насамперед проголошення намірів сторін зробити щось в якійсь (у цьому випадку конкретній, газотранспортній) сфері.

Попри те, що підписували її конкретні посадові особи - з української сторони - голова уряду, зі сторони Єврокомісії - відразу два комісари: із питань зовнішніх відносин та європейської  політики  Беніта Ферреро-Вальднер та з питань енергетики - Андреас Пібалгс. Свої автографи на декларації поставили і директори Європейського інвестиційного банку, Європейського банку реконструкції та розвитку та Всесвітнього банку. Але, як ми вже зазначали вище, - це лише оприлюднення намірів, а конкретного втілення слід трохи зачекати.

Проте "лише наміри" вже спричинили конфлікт із Росією. Новим витком протистояння стало те, що делегація північного сусіда, незадоволена перебігом подій, демонстративно вийшла із зали, де підписували декларацію, не дочекавшись офіційного завершення церемонії. Заступник голови правління "Газпрому" Валєрій Голубєв при цьому зауважив: "...нам шкода, що Україну втягнули у європейські розбори".

Образа російської сторони далася взнаки й на найвищому рівні: прем'єр Путін взагалі назвав брюссельську декларацію непродуманою й непрофесійною, відверто натякнув, що у разі ігнорування інтересів Росії вона почне переглядати принципи стосунків із Євроспільнотою; президент Мєдвєдєв  на Раді нацбезпеки країни наголосив, що  міжурядові консультації між Україною та Росією на найвищому рівні через підписання декларації необхідно перенести на невизначений термін. Російське МЗС жорс­т­ко розкритикувало брюссель­ські домовленості, попередивши, що низка положень, задекларованих у документі, стане причиною подорожчання газу для українських та європейських споживачів. Мовляв, декларація, зокрема, пункти про перспективу збільшення транзитних тарифів суперечать попереднім домовленостям Києва та Москви (після модернізації української ГТС та її пристосування до європейських стандартів країни Євросоюзу могли б купувати газ безпосередньо на кордоні України із Росією, а, отже, за транзит Ук­раїна отримувала б плату від європейських споживачів).

Позитивом на тлі погіршення стосунків із Росією є те, що Європа, задекларувавши наміри інвестицій у реконструкцію нашої ГТС, підтверджує, що розглядає її саме як влас­ність України. Тож розмови про міжнародний газовий консорціум, які останнім часом знову активізувалися, відкладено у "довгу шухляду".

Юлія Тимошенко висловилася доволі чітко: у такий спосіб, на її думку, Україна захистила свої енергетичні інтереси. А взагалі - через підписання декларації не програла ні Європа, ні Росія.

Технічні питання

Згідно із декларацією, фінансування модернізації української ГТС триватиме сім найближчих років. Передбачають, що основну його частину візьмуть на себе Європейський банк реконструкції та розвитку, Європейський інвестиційний банк та Всесвітній банк. Хоча остаточні умови залучення кредитів, як і остаточні суми, наразі не визначено. Віктор Ющенко обіцяє, що остаточний варіант розподілу фі­нансів буде готовим до грудня. За його словами, Україна та ЄС створять координаційну групу, яка працюватиме над уточненням проектів та фінансовими розрахунками.

Юлія Тимошенко, своєю чергою, наголошує, що після модернізації вітчизняної ГТС її пропускна спроможність збільшиться на 60 млрд куб. м на рік. До речі, збільшення транзитних можливостей України викликало найбільше обурень із боку Росії, бо, на думку російського прем'єра, говорити про збільшення транзиту без участі головного постачальника газу, м'яко кажучи, некоректно. Італійські та французькі партнери "Газпрому" з цього приводу  висловилися ще більш конкретно, назвавши це безглуздям. Навіть радник Тимошенко Сергій Пашинський впевнений, що без участі Росії цей проект є мертвонародженим. Отже, й плани модернізації ГТС треба узгоджувати з Москвою.

За розрахунками прези­дентських фахівців, на модернізацію нашої ГТС потрібно не менше 2 млрд 750 млн дол. Інші спеціалісти називають вдвічі більшу суму - 5,5 млрд. А в "Газпромі" взагалі кажуть про 30 млрд.

Як би там не було, потен­ційні кошти планують скерувати на оновлення та заміну 11 компресорних станцій (понад мільярд), модернізацію наявних підземних газосховищ та можливе будівництво кількох нових (загальний обсяг газу, що буде в них зберігатися -
30 млрд куб. м). Решта коштів безпосередньо припадає на самі газогони завдовжки 3,5 тис. км.

Політична економія

Слід розуміти, що всі реконструкційні наміри таки впираються у позицію Росії. Це добре усвідомлють і в Європі. Як­що навіть збільшити пропускну  транзитну здатність україн­ської ГТС на 60 млрд кубів, то взяти газ, окрім, як із Росії, ніде. А чи захоче вона збільшувати транзит газу власне через нашу територію - це ще питання.

Юлія Тимошенко запевняє, що після реалізації проекту Росія теж виграє. Адже, крім економії десятків мільярдів доларів на відмові від будівництва газогонів поза Україною, модернізована ГТС дозволить "Газпрому" економити на технічних витратах при транзиті 300 - 400 млн дол. щороку. Хоча економити на скороченні технологічних витрат газу буде, насамперед, Україна. Ба більше, прем'єр запрошує Росію взяти участь в реконструкції, не уточнивши, правда, у який саме спосіб. Однак аргументи Юлії Володимирівни виглядають слабкими.

Адже у будівництво газогонів у обхід України, зокрема Північного потоку,  вже вкладено мільярди доларів, а спорудити їх заплановано 2013 року. Тобто до завершення модернізації та реконструкції української ГТС. Споруджуються ці транспортні коридори за участю європейських країн, зокрема німецьких компаній, і забезпечуватимуть ті ж обсяги помпування газу, які нині транзитуються через Україну. Тож навряд чи Росія відмовиться від будівництва розпочатого. Зиск від нових газогонів буде винятково на користь Росії, бо потреба платити Україні за транзит відпаде сама собою.

А потенційні економічні збитки від погіршення стосунків із Росією для України очевидні. Владімір Путін вже нагадав, що НАК "Нафтогаз України" потрапляє під систему штрафів, згідно із січневим газовим контрактом, оскільки не вибрав у І кварталі заплановані обсяги газу.

Російські урядовці натякають і на стягнення з України через міжнародний арбітраж
3 млрд дол. - ринкової вартості 11 млрд кубів газу, що належали "РосУкрЕнерго" й були передані у власність НАК. Адже Україна, на їхню думку, проплатила наразі  лише авансовану вартість цього газу - 1,7 млрд дол.

Згадаємо й про умови надання кредитів на модернізацію. Однією з них є створення прозорого газового ринку, що в сучасних обставинах навряд чи можливо, та реформування "Укртрансгазу" в незалежну від НАК структуру. Цілком реально можемо спрогнозувати вже найближчим часом розгортання боротьби, зокрема і політичної, серед тих, хто претендуватиме на участь в такій структурі. Адже шматок майбутніх диві­дендів справді надзвичайно ласий.

Отже, європейські банкіри, гадаємо, ще не раз поміркують, чи варто взагалі давати Україні гроші й чи не вийде так, що не буде ні грошей, ні модернізації.