Із початку опалювального сезону, що офіційно стартував 13 жовтня, і до 26 листопада 2016 року Україна використала 996,36 мільйони кубічних метрів газу. Зараз у підземних сховищах – 13,7 млрд куб. м. Про це свідчать оперативні дані оператора газотранспортної системи компанії “Укртрансгаз”.

У НАК “Нафтогаз України” вважають сформовані в підземних сховищах запаси газу достатніми для проходження опалювального сезону та заявляють, що мають технічні можливості для додаткового імпорту на випадок суворої зими, пише Економічна правда. За розрахунками НАК, на кінець опалювального сезону в сховищах усе ще залишатиметься 7-8 млрд куб. м – при допустимому значенні 5 млрд. Нагадаємо, що минулий опалювальний сезон Україна почала із запасами в обсязі 17 млрд куб. м газу і завершила його із показником 8,4 млрд.

Оскільки із листопада 2015 року наша держава не купує газ у російської компанії-монополіста “Газпром”, комерційний директор НАК “Нафтогаз України” Юрій Вітренко заявив, що вважає можливість закупівлі газу в РФ для проходження опалювального сезону 2016-2017 років крайнім варіантом. Також на своїй сторінці у Facebook він написав, що російський “Газпром” перешкоджав закупівлі Україною газу в Європі і, за даними з російських газет, витратив щонайменше 5 млрд доларів на невдалі спроби заблокувати український імпорт із Європи. “Окремі слова подяки нашим партнерам – європейським постачальникам газу і європейським газотранспортним операторам”, – зазначив комерційний директор НАК “Нафтогаз України”. При цьому Юрій Вітренко зазначив, що головним фактором успішної диверсифікації імпортних поставок газу було відкриття нового з’єднання між українською і словацькою газотранспортними системами, а також вихід “Нафтогазу” на європейський ринок для закупівель там газу.

“Ми вдячні тим компаніям, які не злякалися зіпсувати відносини з “Газпромом” і почали продавати нам газ. Причому продавати за ринковими цінами, без жодних “націнок за ризик”. У більшості місяців ці ринкові ціни на газ із Європи були нижчими, ніж за контрактом з “Газпромом”. Я неодноразово наводив дані щодо того, скільки ми заощадили на закупівлі газу в Європі”, – написав Юрій Вітренко.

Водночас подальші перспективи реверсних закупівель Україною газу в Європі можуть опинитися під загрозою. Нагадаємо, що Росія вже давно плекає плани реалізації  проекту “Північний потік-2” – прокладки двох додаткових ниток газопроводу дном Балтійського моря пропускною здатністю 60 мільярдів кубів газу. Щоправда, в Єврокомісії заявили, що спочатку перевірять плани “Газпрому” на відповідність вимогам європейського законодавства щодо конкуренції на енергоринку. Відповідно до Третього енергетичного пакету ЄС, прийнятому в 2009 році, компанії-продавці газу не можуть бути одночасно власниками транспортних мереж. Тобто, або “Газпром” продає сировину, або займається виключно транспортуванням чужої. Очевидно, що у випадку “Північного потоку-2” цієї умови дотриматися не вдастся. З потоком №1 простіше – він пролягає дном моря, далі газ розходиться німецькими трубами. Натомість проект потоку №2 містить суходільну ділянку, що тягнутиметься до Центрально-європейського газового хабу в німецькому Баумгартені.

До Єврокомісії навіть надійшов так званий “лист дев’яти” від імені урядів і глав держав Європи з протестами проти “Північного потоку-2”. Однак “дев’ятка” почала поступово позбуватися членів. Найголовніше, що влітку цього року свій підпис відкликала Словаччина, яка взагалі-то в разі будівництва “Північного потоку-2” могла втратити до 400 мільйонів євро щорічного доходу від транзиту російського газу, що перекачувався через Україну. Проте “Газпром” і словацький оператор газопроводів Eustream таки домовилися про співпрацю. Подробиці угоди невідомі, але експерти припускають, що словакам пообіцяли компенсувати втрати за рахунок перекачування значних об’ємів російського газу з німецького хаба до Угорщини та Балкан.

Водночас ці хитрі розрахунки можуть залишити без газу Україну, яка, нагадаємо, зараз повністю відмовилася від поставок енергоносія з Росії, задовільняючи свої потреби реверсними поставками власне зі Словаччини. “Без транзиту з України Словаччина більше не зможе здійснювати дешеві реверсні поставки українцям. Таким чином, у Києва не буде альтернативи прямому імпорту з Росії”, – заявив свого часу Німецькій хвилі Георг Цахман, аналітик німецької групи радників при уряді України. Співрозмовник Німецької хвилі в словацькій компанії Eustream, яка є основним “реверсним” постачальником України, підтвердив застереження німецького експерта. “Зараз ми практично повертаємо Україні частину російського газу, який саме з України і надходить, – пояснив представник словацької компанії. – Якщо з України нічого не буде надходити, то і повертати буде нічого”. “У разі реалізації “Північного потоку-2” Україна буде змушена помпати газ через Німеччину, Чехію та Словаччину, що значно збільшить його вартість”, – розповів російській службі Голосу Америки співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич. Очевидно, що проштовхуючи ідею “Північного потоку-2”, Кремль тримає в голові не лише плани збільшення обсягів продажу газу країнам Європи, але й сподівається знову накинути на українську шию газовий зашморг. 

Однак, панікувати зарано. У серпні цього року польський антимонопольний регулятор UOKiK заявив, що створення англійсько-голландською компанією Shell, австрійською OMV, французькою Engie і німецькими Uniper та Wintershall спільного підприємства з російським “Газпромом” для реалізації проекту “Північний потік-2” може призвести до обмеження конкуренції.

Таким чином, росіянам доведеться будувати газопровід лише за лобістської підтримки партнерів і без прямої участі великого європейського бізнесу, що робить “Північний потік-2” значно уразливішим з політичної точки зору. Тим не менше, незважаючи на всі проблеми, “Газпром” таки має намір почати прокладання нового газопроводу дном Балтійського моря. Очевидно, сподіваючись, що колись розклад сил у Європі таки зміниться на користь Москви.