В Україні зарплату посадовців у законодавчий спосіб легше підвищити, ніж обмежити

Від початку березня цього року громадяни України із захопленням спостерігали за перебігом подій довкола давно обіцяних обмежень зарплат високопосадовців. І спостеріга­ти було за чим. Адже власне під час таких, обов'язково публічних, акцій ми дізнаємося про життя сильних світу цього.

У єдності з народом

Отже, Верховна Рада, певно, аби вкотре продемонструвати свою єдність із народом, особливо під час небаченої кризи, ще
3 березня більшістю голосів ухвалила постанову про подвійне зменшення зарплат високопосадовців. Серед них і депутатських.

Тією ж постановою парламент зобов'язав Кабмін до 16 березня цього року подати на розгляд ВР пропозиції про внесення змін у законодавчі акти, які регулюють оплату праці самого уряду, відповідних держустанов та організацій, зокрема голів місцевих адміністрацій, мерів тощо. І там скорочення посадових окладів теж має бути не меншим ніж удвічі. Ба більше, депутати зважилися на обрізання зар­платні працівникам Нацбанку і навіть керівникам та заступникам судів, керівництву органів прокуратури та правоохоронних органів. Одне слово, склалося враження, що чи не для усієї чисельної чиновницькій братії, принаймні керівної, мають настати важкі фінансові часи.

Минулого тижня Кабмін продемонстрував, що з покладеними на нього обов'язками впорався. Не знаємо, як щодо інших згаданих суб'єктів "зарплатного обмеження", але в Кабміні до справи підійшли серйозно і своє фі­нансове "довольствіє" таки обме­жили, про що з екранів телеві­зо­рів повідомила прем'єр. Що­прав­да, на офіційному сайті Кабміну знайти навіть сліди згаданої постанови майже неможливо.

Отже, з 1 квітня усі 20 мі­ністрів, три віце-прем'єри, перший віце-прем'єр і сама прем'єр отримуватимуть від 8 до 11 тисяч гривень. Близько 11 тисяч гривень щомісяця буде, звісно, отримувати сама Юлія Володимирівна. Трохи більше (у межах 11,5 тисячі гривень, замість попередніх 23) має отримувати й Президент країни.

На рівні міністерської має бути і зарплатня депутатів. Поменшає і винагорода за працю посадовців на місцях - уже згаданих голів різного рівня адмі­ністрацій та міських очільників. Утім, ми не маємо намірів рахувати чужі гроші. Навіть при тому, що вони виплачуються з кишень пересічних платників податків. Себто, нас із вами. У цій публічній акції куди цікавіший інший момент.

Не зарплатнею єдиною

Як не дивно, але всі обмежувальні заходи залежатимуть насамперед від доброї волі безпосередніх учасників процесу - тих, кому зарплату заплановано зменшити. Суто з юридичної точ­ки зору рішення і Верховної Ради, і Кабміну дуже просто оскаржити в суді. Ба більше, навіть виграти. Адже, згідно із Конституцією, вже призначена зарплатня не може бути зменшена. Хоча згадані категорії посадовців навряд чи вдаватимуться до таких заходів.

За поодинокими винятками, наприклад, міністра освіти та науки Івана Вакарчука, який змушений винаймати житло у столиці, на що йде значна частина його зарплати (він про це сам розповів на телебаченні), для переважної більшості нинішніх високопосадовців офіційна зарплатня давно не є основним джерелом, яке забезпечує їхній побут. Так само, як і для народних обранців. Адже більшість з них - люди заможні, мають свій бізнес. І загалом при таких посадах чи депутатському мандаті існує чимало способів заробити гроші іншими шляхами. Навіть не дискутуючи із законом. Недаремно ж міністр праці та соціальної полі­тики Людмила Денисенко жартома зазначила, що заощаджуватиме на зачісці. Цікавить мі­ністрів, принаймні тих, які своїми поглядами на нововведення поділилися із журналістами, інше, - куди ж власне підуть зекономлені в такий спосіб гроші? І це справді цікаво.

Юлія Тимошенко неодноразово наголошувала на тому, що внесення змін до Держбюджету відбудеться не раніше як у травні. Раніше, на її думку, цього робити не доцільно. Отже, до того часу витрати на утримання і держапарату, і ВР, і Секретаріату Президента фактично залишаться на попередньому рівні. А вони і в урізаному вигляді чималі. До прикладу, у бюджеті-2009 на витрати Верховної Ради закладено 677 млн грн (спочатку депутати взагалі вимагали не менше мільярда, у крайньому разі - не менш як 800 млн грн) На Секретаріат Президента ще більше - 850 млн грн. Щоправда, не так давно Віктор Андрійович поскаржився, що за рахунок видатків його апарату фінансуються й інші бюджетні установи. Зокрема, Київський мистецький центр "Арсенал".

Єдиною структурою, де до скорочення своїх видатків від­разу підійшли відповідально, як не дивно, виявився Кабмін. На цей рік на утримання всього уряду у держбюджеті передбачено 270 млн грн (до речі, на харчування усього особового складу Збройних сил України у держбюджеті на 2009 рік передбачено... 602 млн грн.

Крім цього, за поодинокими випадками відмов від головної складової видатків - різного роду пільг, виплат, лікування, відряджень тощо ніхто наразі щось конкретного навряд чи почув. Принаймні із роз'яснень високопосадовців. Отож, а чи не вийде так, що і нинішнє зарплатне скорочення насправді просто перетвориться у черговий блеф перед широким загалом напередодні президентських виборів? У такий собі, так би мовити, першоквітневий жарт.