За останні кілька місяців відвідуваність деяких салонів краси та перукарень міста зменшилася наполовину

Львів'яни стали значно рідше ходити до перукарень. Люди тепер ретельніше планують витрати і, економлячи кожну ко­пійку, все частіше відмовляються від регулярних відвідин спе­ціалізованих салонів.

Пізнього ранку в одній із сихівських перукарень порожньо. Великих черг тут немає вже зо два місяці. Перукарі нарікають: коли в кишенях гуляє вітер - людям не до краси. "До кожного майстра тепер приходять переважно постійні клієнти, а якщо хтось з них попередньо запишеться і не прийде, то зривається наш план. Що я маю потім зі своєї кишені доплачувати?" - обурюється перукар пані Оксана. Про чайові вона навіть не згадує. 

- Люди, звичайно, є, і стригтися вони все одно будуть, але вже не так часто, як раніше, - розповіла "Пошті" майстер. - От, наприклад, деякі чоловіки раніше приходили що два-три тижні, а тепер приблизно раз на місяць. А якщо жінки підстригалися щомісяця, то тепер все більше затягують час і приходять пізніше.

Та й зачіски люди тепер "замовляють" скромніші. За словами перукарів, серед відвідувачів стало значно менше жі­нок, охочих фарбувати волосся в салонах: частіше це роблять вдома власноруч. "Знаєте, все рідше просять зробити якісь дорогі укладки чи навіть просто помити голову в нас у салоні після стрижки", - бід­ка­ється пані Оксана.

Не було багато відвідувачів  у перукарнях Львова і під час різдвяно-новорічних свят, незважаючи на те, що це один із "урожайних" періодів цього бізнесу. Причина доволі проста: багато корпоративів та урочистостей скасували, а чимало людей зустрічали новий 2009-й не в клубах та ресторанах, а вдома.

Економія змушує багатьох львів'ян відмовлятися від відвідин спеціалізованих салонів краси і переорієнтовуватися на скромніші і дешевші перукарні. Як наслідок - деякі са­лони, які раніше працювали сім днів на тиждень, тепер влаштовують один-два вихід­ні.

"Скромність львів'ян не від доброго життя, - каже "Пошті" власниця однієї з перукарень міста Олена Мисик. - У нас тепер дуже суттєві витрати. От наші лаки, шампуні, пінки - всі вони іноземного виробництва, і купуємо їх за курсом долара. Тому й змушені також підняти свої ціни, іншого виходу немає". 

Власниця перукарні зараз переймається тим, аби зберегти персонал. Адже майстрів шукала не один місяць. "У мене працюють перукарі зі стажем не менше 20 років. Тепер мушу думати і про ціни за послуги, і про те, як догодити клієнтам, і як не втратити майстрів, бо це найпростіше. Криза рано чи пізно мине, а довіру клієнтів потім можна і не повернути. Це бізнес, побудований на довірі", - роздумує Олена Мисик. До речі, сьогодні у Львові в середньому проста чоловіча стрижка коштує 25 гривень, жіноча - 30-35 гривень. 

А стригти дітей перукарі, схоже, незабаром зовсім від­вик­нуть. "Люди покупляли всілякі дешеві машинки і якось самі стрижуть своїх малюків, і вже не дивляться, гарно вийшло чи ні. А що ж робити?" - нарікають перукарі і вже підраховують свої  збитки від "самодіяльності" вчорашніх клієнтів. Загалом же, найбільших збит­ків зазнають салони, розташовані в закапелках та на околицях міста, які працюють на межі рентабельності. Нато­мість перукарні в центральній частині міста ще дають собі раду - у них все ж більший наплив людей.

Водночас  самі перукарі, говорячи не на диктофон, побоюються, що не усі гравці цього бізнесу у Львові  втримаються до кінця року, якщо фінансова ситуація в країні не зміниться. Курс долара, плата за комунальні послуги, постійне подорожчання витратних матеріалів, відсутність клієнтів невеличкі салони можуть просто завести у глухий кут.