Історія та сучасність

Продовження. Початок -  у №№19 - 21 (757 - 759)

Аналіз засвідчує наявність досить високих ставок ПДВ у країнах ЄС.

У деяких країнах (наприклад, у Швейцарії, Фінляндії, Данії) ці ставки перевищують максимальні, що рекомендують керівні органи ЄС (14-20% з основних груп товарів при дозволі використання більш низьких ставок для деяких видів соціально-важливих товарів). Це свід­чить про незавершений процес уніфікації оподаткування в країнах ЄС, навіть у сфері оподаткування непрямими податками (стосовно прямого оподаткування різниця між країнами має сер­йозніший характер).

Що стосується західноєвропейських країн, що не входять до ЄС, то ставки ПДВ в них досить різні (в Норвегії до 1 січня 1995 р. - 22%, згодом - 23%; у Швейцарії - 6,5 % ). До речі, стаття 99 Римського договору щодо створення ЄС цілком присвячена принципам гармонізації податків усередині Союзу з метою зняття податкових перешкод на шляху пересування робочої сили, товарів, послуг та капіталів. У 80-х  роках минулого століття робота з гармонізації податків у рамках ЄС помітно посилилась. Особливо різниця щодо величини ставок ПДВ у країнах ЄС помітна, в порівнянні з країнами, що обмежують використання непрямих податків узагалі й ПДВ також. Так, у США взагалі не використовується ПДВ, ставка аналогічного податку на продаж  коливається в окремих штатах від 3 до 8,25 %, в Канаді ставка ПДВ становить 7,5-8%, в Японії - 3%.

Необхідно зазначити, що в останній групі країн відбувалася інтенсивна боротьба навколо питання щодо введення ПДВ. Наприклад, у США вже з 1960-х років висувалася пропозиція щодо введення ПДВ як засобу вирішення гострих фінансово-бюджетних проблем країни (іноді в якості часткової заміни податку на прибуток). Основним аргументом було посилання на широке використання цього податку в країнах ЄС, що, на думку американських прихильників ПДВ, ставить зовнішню торгівлю цих країн в більш вигідне становище, порівняно зі США.

Американські супротивники введення ПДВ, приміром, посилаються на загрозу посилення інфляції в США і пов'язаних  з цим інших негативних наслідків, зокрема, зниження платоспроможності й попиту основної маси населення і обумовлених цим спадом темпів економічного зростання. Остання позиція базувалася на поширеній у суспільстві США думці  про негативне ставлення до непрямих податків у аспекті їх відвертого соціально несправедливого характеру (адже в якості джерела цих податків слугує споживання всього населення без обліку рівня доходу його окремих прошарків!!!). У результаті позиція супротивників ПДВ здобула перемогу.

У ході широкомасштабної податкової реформи, проведеної адміністрацією президента Рейгана в першій половині 1980-х років, були значно скорочені такі передові прямі податки, як податок на прибуток та індивідуальний прибутковий податок, але непряме оподаткування було зачеплено слабо і жодних кроків щодо введення ПДВ зроблено не було.

Нова адміністрація президента Барака Обами поки що вивчає зміни законодавства у цій сфері щодо мінімізації впливу фінансової кризи із застосуванням європейського законодавства.

Значний опір чинився щодо запровадження ПДВ в Японії. Проти цього податку були висунені серйозні заперечення: перш за все, засуджувалося викликане цим податком підвищення цін і відповідно звуження платоспроможного попиту; підкреслювалося, що ПДВ ставить в невигідне становище трудомісткі виробництва, а також компанії з високою прибутковістю.

В'ячеслав Єнбаєв.

Закінчення в наступному числі "Пошти"