Продовження. Початок у №№19 - 20 (757 - 758)

Як бачимо з таблиці, три підприємства сплачують ПДВ, що дорівнює 100 тисячі дола­рів (40+40+20). Важливо відзначити, що ця загальна величина дорівнює величині ПДВ з продажу тракторного підприємства, тобто із суми податку на продаж, який це під­приємство, що є кінцевим у ланцюжку виробництва в цьому прикладі, повинно було б сплатити у випадку використання податку на продаж, замість ПДВ, теж при ставці - 20%.

Це свідчить про спорідненість цих двох податків на споживання (адже не дарма вони паралельно існують у деяких країнах.)

Система нарахування ПДВ при використанні заліку має ще одну важливу особливість, відому лише вузькому колу спеціалістів. Обсяг нарахованого, відповідно, утримуваного ПДВ (за однакової його ставки) значною мірою залежить від використання методу обчислення заліку цього податку.

Економісти визначають три основних методи.

Метод поставки або нарахувань

Необхідність обчислення ПДВ і пов'язані з цим всі податкові зобов'язання продавця і покупця товарів та послуг (зокрема, виплата податку) виникають в момент поставки товару або надання послуг. Цей момент визначається або за фактом відвантаження товару, або під час оформлення рахунку - фактури, або після оплати.

Метод оплати або касовий метод

Податкові зобов'язання (зокрема, необхідність сплати податку) виникають при оплаті надходження товарів або наданих послуг.

Гібридний метод

ПДВ нараховується і утримується з проданої продукції з моменту її поставки, а з закупленої для виробництва продукції - після моменту її оплати.

У міжнародній практиці використовують всі три методи, але перевагу віддають методу поставки (постачання) або нарахувань. При цьому економісти наводять такі аргументи. По-перше, момент постачання найтісніше пов'язаний з об'єктом обкладання ПДВ. Нагадаємо, що цим об'єктом є поточне споживання товарів і послуг. Оскільки момент поставки більше відповідає цьому споживанню, порівняно з моментом оплати, тому базове на момент поставки залікове нарахування і сплата ПДВ розглядається як більш відповідне принципу оподаткування поточного споживання. По-друге, при методі постачання полегшується робота податкової служби з утримання ПДВ, адже встановлення факту і момент постачання мають простіші, ніж встановлення факту і момент здійснення платежу. При цьому потрібно зазначити, що переважне використання методу поставки в більшості країн з ринковою економікою базується на існуванні в цих країнах стабільного фінансово-грошового стану і відсутності перепон щодо використання сплати у передбачені терміни.

Існує ще один аргумент на користь нарахування і сплати ПДВ за методом постачання. Його використання (а також гібридного методу) дозволяє стабільно забезпечити отримування більшого надходження  ПДВ, ніж за використання методу сплати (касового).

Розрахунки свідчать, що за цих умов (насамперед за використання єдиного методу заліку) метод поставок і гіб­ридний метод забезпечують стабільно вищі надходження ПДВ, ніж метод оплати.

Отже, залежно від комбінації методів нарахування ПДВ, змінюється величина отриманого ПДВ, з'являється можливість стабільного отримання більших обсягів цього податку лише шляхом переваги одних методів його нарахування над іншими.

Це пояснює не лише переважаюче використання методу поставки в рамках залікового методу нарахування ПДВ в більшості країн з ринковою економікою, але й підтверджує особливість ПДВ - можливість збільшувати його шляхом надходження лише за допомогою комбінації методів нарахування податків, що, безперечно, є однією з важливих причин такого швидкого поширення ПДВ у міжнародному масштабі й завоювання ним ролі одного з вирішальних податків у податковій системі країн з ринковою економікою.

ПДВ в податковій системі розвинених країн

Найбільшу роль ПДВ віді­грає в податковій системі країн ЄС. У програмі уніфікації в рамках цієї організації проблеми ПДВ займають одне з чільних місць. Більше того, наявність законодавчого затвер­дження ПДВ в країні є обов'язковою умовою членства в цій організації. І невипадково. В ретроспективі деякі провідні країни ЄС, наприклад, та ж Франція, до початку формування Загального ринку від­різнялися широким використанням непрямих податків. І найбільш привабливим варіантом, що підходить для поступового зближення принципів оподаткування країн ЄС - а це розглядається як одне з важливих завдань з початку інтеграційних процесів у Західній Європі - передбачався шлях формування єдиних основ непрямого оподаткування; стосовно податків на споживання, то найважливіша роль відводилась уніфікації використання ПДВ. За весь період західноєвропейської інтеграції уніфікація непрямого оподаткування, особливо ПДВ, просунулась досить далеко. В більшості країн ЄС ПДВ відіграє тепер роль єдиного податку на споживання; хоча в деяких країнах поки що збереглося його використання паралельно з податком на продаж (наприклад, у Німеччині).

(Закінчення - у наступному числі "Пошти")