Валерій Новицький, заступник директора Інституту світової економіки, про другий транш МВФ для України та політику надання кредитів

Уряд України очікує другого траншу МВФ, який може стати рятівною соломинкою для економіки та населення держави. Однак не зрозуміло, куди ж поділися 16 мільярдів доларів першого траншу. Останні переговори у Києві місії МВФ за­кінчилися невдачею. Про те, чого ж чекати далі, та про політику кредитування Міжнародним валютним фондом країн світу "Пошта" спілкувалася з Валерієм Новицьким.

- Україна добивається другого траншу кредиту МВФ. Ви цю позику називаєте безглуздою. Чому?

- В умовах кризи усі країни, які намагаються її подолати, фінансують, інвестують високотехнологічні сектори економіки. Це - головне завдання. Будь-яка країна думає про майбутнє, про те, щоби вийти з кризи на більш технологічний уклад. Ті країни, які цього не роблять, залишаться у минулому, більше того, вони стануть тим ґрунтом, на який будуть опиратися інші, ті, хто використовуватиме держави-аутсайдери. Наприклад, для розміщення екологічно шкідливих виробництв, підприємств, які потребують низькокваліфікованої робочої сили. Є серйозна небезпека такої перспективи для України. Треба думати про реальний сектор економіки, про створення робочих місць у прогресивних сферах економіки. Новий прзидент США ще на етапі виборчої кампанії казав про необхідність вливання в економіку Штатів $700 млрд. Це гроші не такі, як стенд-бай від МВФ, а живі, які йдуть у реальний сектор. У нас кредити використовують лише для того, щоби покрити поточний дефіцит, ніхто не думає про майбутнє, думають про те, як би протриматися ще місяць, ще два місяці. Що буде потім, очевидно, вже вирішувати будуть не ці люди.

- Але позичають гроші і для стабілізаційного фонду, з нього підуть інвестиції у будівництво, енергетику...

-  Тільки не кредит МВФ. Його гроші йдуть на підтримання платіжного балансу, на валютний ринок, тобто, фактично, кидаються у прірву. Їх з'їдають гравці фінансового ринку. Ці гроші не використовуються у реальному секторі й вони нічого не дають українській економіці. Більше того, зашкодять. Гроші не використовуються на корисні цілі, але вони будуть потребувати фінансування у майбутньому. Фінансуватиме повернення боргів реальний сектор України, який сьогодні нічого не отримує. Тому я  і кажу: цей кредит безглуздий.

- Зрештою, ніхто не знає, куди дівся перший транш кредиту...

- Ніхто не буде знати і про другий транш, третій...

- Україна разом з Росією почала свою співпрацю з МВФ на початку 90-х. Відтоді сусіди пережили дефолт, ми пройшлися за крок  від краху...

- Росія навчилася на своїх помилках, Україна не хоче вчитися. В СРСР про запозичення почали говорити наприкінці вісімдесятих, коли треба було фінансувати перебудову. Тоді західні кредити, МВФ зокрема, потрібні були для фінансування іміджу перебудови взагалі й Горбачова особисто. Тоді були створені серйозні борги Радянського Союзу вцілому. Після нульового варіанту борги на себе взяла Росія, права на майно теж. Борги України мають винятково незалежний характер. Надто великих боргів ми не маємо, але динаміка вражає. Україна не вміє використовувати ті кошти, які позичає.

-  МВФ у більшості країн зараз критикують. Кажуть, з ким він не починає співпрацю - у того з'являються проблеми. Говорять про подвійні стандарти. У післявоєнній Німеччині гроші давали на зовсім інших, ліберальних умовах. В Латинській Америці фішка МВФ - приватизація, лібералізація і затягування пасків - доводила до бунтів і воєн...

- Говорять і не тільки злі язики. Формально МВФ - це один з інститутів ООН. Його мета - оперативна допомога країнам-членам з метою стабілізації платіжних балансів, валютного ринку, усього того, що пов'язано з обігом монетарних активів. Я не скажу, що просто усі країни постраждали від співпраці з МВФ. Але можна говорити про певну заангажованість і вибірковість підходів організації в плані рекомендацій іншим країнам і наслідків таких порад. Якщо говорити про Латинську Америку, то усі, крім Чилі, пройшли через фінансові катастрофи. Із країн Центральної та Східної Європи, можливо, тільки Польща, яка активно співпрацювала з МВФ, не за­знала серйозних проблем. Але це можна трактувати по-різному. Це була політична підтримка тих подій, які там відбувалися, це пов'язано з очевидною зацікавленістю в успіху Польщі з боку Євросоюзу та США. Тут немає чистоти експерименту. Є різні розрахунки, деякі експерти зі США, до речі, підрахували, що активна співпраця з МВФ пов'язана навіть з негативною динамікою захворювання на туберкульоз. Надання кредиту з Фонду пов'язані з обмеженням витрат уряду. Уряди змушені формувати бездефіцитний бюджет і знижують соціальні витрати, зокрема, на охорону здоров'я. Якщо уряд є недостатньо відповідальний, такі вимоги можуть викликати структурні деградаційні тенденції у економіці й зубожіння широких верств населення.

- Чому така нерівність? Західна Європа теж працювала з МВФ. Без особливих потрясінь.

- Тому я і говорю про вибірковість підходів. Крім того, полі­тика кредитів МВФ залежить від ситуативних інтересів найбільших його акціонерів - США, Японії, ЄС. Чому надто легко МВФ виділив кошти для України? Можливо, це пов'язано з тим, що США зараз масово інвестує інші країни доларами. Це вже не інвестування, а вивезення за межі США папірців, які інші країни трактують як об'єктивні цінності.