Микола Азаров, голова комітету Верховної Ради України з фінансів, про відставку Віктора Пинзеника і нові ймовірні призначення в уряді

Позавчора парламент погодився із заявою Віктора Пинзеника і звільнив його з посади міністра фінансів у Кабміні Ти­мошенко. Зараз суспільство - не тільки політики, але й пересічні громадяни, - обговорюють кандидатури на цю посаду. Ніхто не має й сумнівів, що очолити Мінфін у період, який можна цілком сміливо назвати переддефолтним, - невелика втіха. Однак, на думку опозиції, зміна керівника Мініс­терства фінансів не зарадить ситуації.

- Миколо Яновичу, ваша фракція відмовилася голосувати за відставку міністра Пинзеника і за призначення нових міністрів. Чому?

- Ми вважаємо, щи це не наше питання. Ми - опозиція, тому природно, що ми не беремо участі у кадрових питаннях. З нами, по-перше, ніхто не консультувався ні з приводу від­ставки, ні з приводу якихось призначень. Наша принципова позиція полягає у тому, що ці зміни нічого насправді не виправлять. Нам добре відома абсурдна політика уряду і тому заміна окремих людей не призведе до реальної зміни економічного і соціального курсу.

- Відразу двоє людей хочуть увійти у річку, з якої вийшли ви. Говорять про можливість об'єднання посад віце-пре­м'єр-міністра і міністра фінан­сів то для Олександра Турчинова, то для Віталія Гайдука...

- Принципово можу сказати тільки одне, спираючись на власний досвід. Концентрація влади і можливостей зосере­дження фінансово-економічної політики в руках першого віце-прем'єра та міністра фінансів в умовах проведення економічних реформ чи в кризових умовах бачилася для мене оптимальною. Це давало можливість координувати політику усіх міністерств і відомств, оскільки функції першого віце-прем'єра досить широкі. Деякою мірою це піднімало значимість рішень, прийнятих Мінфіном. Очевидно, що у ни­нішній ситуації головним є питання фінансової стабільності, економічного курсу. Таке об'­єднання двох важливих позицій пішло би на користь. Але ми знаємо, що навіть така сильна фігура - віце-прем'єр тире міністр фінансів - при реалізації популістського малопродуманого курсу навряд чи може щось змінити. Найімовір­ніше, нове призначення закладе ті ж самі конфлікти, які викликали відставку Пинзеника.

- Всім відомі знакові фігури, які ніби-то претендують на крісло міністра. Кого би ви бачили на цій посаді?

- Я не хочу називати якихось конкретних прізвищ, прос­то тому, що мої рекомендації можуть відслужити цим людям погану службу. Я хочу сказати лише одне: на цій посаді має бути обізнана, фахова, вольова, енергійна людина, яка здатна відстояти свою думку, позицію. Якщо така людина буде флюгером, то ситуація може ще більше поглибитися в гірший бік. Очевидно, що і всередині країни фінансові експерти говорять про реальність ситуації, яку не помічає глава уряду, і поза межами країни багато експертів, рейтингових агентств, фінансових інституцій вкрай негативно оцінюють сьогоднішню політику Кабінету Міністрів. Сумно, що країна після дефолту кінця 2000-го року зуміла вийти на позитивний рейтинг, добре себе почала позиціонувати, а протягом буквально одного року втратила усі рейтинги - вони тричі знижувалися. Таке не має прецедентів. Україна поряд з Угандою, Камеруном, Монголією... Я поважаю ці країни, однак для європейської країни вони є не найкращими сусідами. Всі ці втрати, які ми понесли минулого року, доведеться відновлювати достатньо довго - це будуть роки напруженої праці. Фігура міністра фінансів - важлива у будь-якому уряді, але у мене немає оптимізму за будь-якого вирішення кадрового питання. Коли економічна політика підкорена політичним завданням - виграти вибори, коли на першому місці стоїть імідж одного з претендентів на посаду президента, економіка і фінанси - на десятому місці, ніхто нічого змінити не зможе.

- Говорять про можливість пакетних змін в уряді. Мі­ністерство юстиції, сільського господарства, НАК "Нафтогаз", Фонд держмайна... Можливо, ще щось. Такі масові змі­ни можуть виправити ситуацію?

- Нічого це не дасть. В країні насправді немає уряду. Україна ситуативно пливе на хвилі подій, які розхитують економі­ку, соціальну сферу. Кабмін намагається так само ситуативно реагувати, а це означає, що немає свідомої, продуманої політики, значить, і уряду. Є назва, табличка, є люди, які ніби-то щось вирішують. Але рішення вони ж самі не виконують і не контролюють процесу. Їм важко навіть відслідкувати, як певні рішення впливають на фінанси та економіку. Тому від зміни табличок - Іванова на Петрова - нічого не змі­ниться.