Майже 60 млрд грн вилучено із банківської  системи України від початку фінансово-економічної кризи. Левову частку цієї суми - майже 40 млрд - взяло зі своїх вкладів населення

Так звані юридичні особи у цьому сенсі виявилися більшими оптимістами. Адже з початку "панічного" жовтня і  досі вони вивели зі сфери банківського впливу вдвічі менше - лише 19,8 млрд. Ще на 9 млрд зменшилися кошти небанківських фінустанов. Це, так би мовити, статистика.

Події січня 2009 року засвід­чили продовження попередніх тенденцій, але вже в нових умовах. За січень, незважаючи на свята, вкладники спромоглися зняти навіть більше, ніж за два передноворічних місяці. Попри всі мораторії Нацбанку, де­позитні вклади поменшали на 3,4 млрд грн та 650 млн дол. Разом - майже 8,5 млрд грн. Тож казати про якусь стабілізацію явно зарано.

Проте не даремно живемо у країні парадоксів. Згідно зі статистикою Нацбанку, грошей пересічних громадян на рахунках в комерційних банках побільшало. Наприклад, за листопад вони зросли майже на
11 млрд грн, а за грудень - ще на 8,8 млрд.

Утім, нічого дивного в тому немає. Пригадуєте валютний хаос тих місяців, особливо наприкінці грудня, коли курс долара до гривні зріс фактично до десяти? Тож НБУ справедливо пояснює це тим, що валютні депозити населення штучно роздмухують пасиви комер­ційних банків. Адже вони виражаються у гривневому еквіваленті - ніякого реального притоку грошей на вклади не відбувалося - долари на депозитах перерахували в гривню. Проте на загальний "позитивний" статистичнй показник це вплинуло. Особливо, якщо врахувати курсову різницю і те, що громадяни зберігають свої заощадження переважно у валюті.

Хто кому не довіряє?

Експерти вважають основною  причиною  втечі грошей із банків погляд пересічних громадян на майбутнє еконо­міки країни та її банківської сис­теми. Спочатку дірявий дербюджет 2009 року, який приймали за принципом - краще такий, ніж жодного. Згодом "газова війна із Росією", прогнози дефолту України, зростання безробіття і загальне зменшення власних доходів біль­шості громадян. До того ж - нескінченні політичні війни всіх проти всіх. Все це впевненості у майбутньому пересічному громадянину, звісно, не додає.

Він і без того переконаний: не подбає про себе сам - ніхто йому не допоможе. Принаймні влада чи ті ж самі банки. Наслідок - падіння загальної до­віри населення до банків.

Хоча слід зауважити, - бан­ківські структури чимало зробили самі для цього. Зокрема, й головний банк України - Національний.

Пригадаємо події кінця минулого року. Зокрема, після запровадження заборони НБУ на  зняття грошей із депозитів до закінчення терміну їхньої дії. Пересічні вкладники підсві­домо відчули, що держава хоче вкотре їх "кинути". Високопосадовці майже одностайно стверджують, що рятувати під час кризи треба спочатку банківську систему. Мовляв, вона - "кров економіки", і якщо обвалиться система - впаде все. Народ, можливо, і потерпів би - треба ж якось рятувати державу. Але бачив він зовсім протилежне. 

НБУ почав масово витягувати комерційні банки з банкрутств досить своєрідно - масовим багатомільярдним рефі­нансуванням. Що, зрештою,  робили і в інших країнах світу. Ми не будемо говорити, що відбувалося це майже за відомою казкою про сороку, яка годувала своїх дитинчат, примовляючи: тому - дала, тому - дала, а цьому - не дала. Але чим це закінчилось?

Наслідок порятунку - 40 млрд грн, які Нацбанк випустив у обмежений обіг  через просте увімкнення "друкарського станка", рятовані витратили на закупівлю валюти на міжбанківській біржі, куди її щедро постачав рятувальник.

Інший наслідок - стрімке зростання курсу долара, яке зміцнені додатковими коштами комерційні банки самі ж і спровокували. Хоча чимало досвідчених банкірів попереджали: не можна дозволяти комбанкам витрачати кошти рефінансування на закупівлю валюти. Голова ради НБУ Володимир Стельмах по-філосовськи спостерігав, чим все закінчиться, аж поки курс долара впритул не наблизився до критичної межі - 10 гривень. Обмежилися валютні інтервенції Нацбанку, майже не проводилося рефінансування. І долар дещо впав. Проте, що буде з ним далі, можна лише гадати. Адже у бюджетних розрахунках на 2009 рік його визначали у межах не більше 7,5, а сама прем'єр неодноразово наголошувала на штучному його завищенні.

З Новим роком!

2009 рік невпинну курсову тенденцію до зростання спочатку підтвердив. У першій декаді "бакс" знову наблизився  до позначки 10 грн. Причому на тлі газового конфлікту із Росією. Відтак - невизначеність ціни на газ, за який треба платити тими ж доларами. Однак пристрасті довкола долара дещо вгамувались - курс поступово стабілізувався на позначці 8 грн з копійками. Але... На стабілізацію Нацбанк ви­тратив 11 млрд грн за курсовим перерахунком. Валютні інтервенції тривали, та купувати долар за курсом 9 -10 грн банкіри не квапилися. Завершилося й газове протистояння із Росією.

Проте розпочалася інша криза - кредитно-депозитна.

З одного боку, повернення банківських кредитів, серед яких нині чимало відверто проблемних. Сума за ними на початку січня 2009-го вже сягала  понад 18 млрд грн  (яких наслідків слід очікувати? Масового вилучення майна? Щодо квартир - на це ВР поки згоди не дає. Інша справа - авто. За останні роки українці придбали в кредит майже 800 тис. машин. За деякими розрахунками, протягом цього року через неповернення кредитів банки можуть  виставити на продаж від 300 до 400 тис. авто. До 190 тис. - лише впродовж першого півріччя. От тільки хто їх купуватиме?)

З іншого боку, банки теж мусять повертати гроші за депозитними вкладами. Адже минулого літа та на початку осені вони доволі активно залучали кошти населення на депозити терміном 3 - 6 місяців й під досить високі відсотки. Відтак на період із січня по березень 2009-го припаде завершення чинності великої частки договорів. Як виходитимуть з цейтноту банки - теж невідомо. Поки ж керівники  деяких із них просто забороняють працівникам виплачувати вкладникам гроші. Протести під банками з цього приводу вже набувають масового характеру. Поки що мирного. Президент Віктор Ющенко трактує ситуацію однозначно - право на власність гарантовано Конс­титуцією...

Хоча владі, видається, нині не до того: достеменно невідомо, якими будуть подальші  стосунки із Міжнародним валютним фондом, місія якого наразі перебуває в Україні. Від того, якого висновку місіонери дійдуть, залежатиме доля подальшого кредитування України із боку МВФ.

Деякі підсумки

Від початку жовтня минулого року банківська система втратила майже п'яту  частину коштів, які зберігало там населення (на 1 жовтня  2008 року внески фізичних осіб становили 206 (!) млрд грн. Як припускають експерти, значна частина цих засобів була конвертована у валюту і просто осіла, що називається, на руках. І ще факт. Якщо у жовтні - листопаді 2008 року експерти зауважували деяке пожвавлення попиту на нерухомість чи так звані товари тривалого користування, то на початку нинішнього - попиту на них майже немає.

На жаль, передумов для зменшення темпів відтоку коштів з банківських депозитів поки що теж не видно. Як і конст­руктивних кроків для подолання кризи з боку влади.