Газовий конфлікт між РФ та Україною, на радість вразливої до його наслідків Європи, нарешті вичерпано. Вже увечері 20 січня європейські споживачі почали знову отримувати російський газ

Так звані додаткові умови до контракту - факти менш відо­мі й прилюдно не розголошувалися. Згідно з ними, стовідсоткова дочка російського "Газпрому", компанія "Газпром Збут Україна" має отримати до 25% українського ринку, тобто можливість постачати 13,5 мільярда кубометрів газу, тоді як зараз ця квота становить 7,5 мільярда.

"Газпром" уже мав чверть українського ринку в 2007 році, коли весь газ споживачам всередині країни продавала компанія "УкрГазЕнерго", в якій 50 відсотків належить "Газпрому".

Щоправда, Юлія Тимошенко нічого не повідомила про існування такої умови. На пряме питання, чи збільшиться квота "Газпром Збут Україна", вона лише сказала, що "Нафтогаз" здатний сам забезпечити всю країну газом.

Інша нова складова стосунків "Газпрому" та "Нафтогазу" - гарантії від неплатежів з боку України. "Газпром" в такому разі обіцяє перевести НАК на стовідсоткову перед­оплату, про що повідомив керів­ник компанії Алєксєй Міллєр: "У контракті передбачений спе­ціальний механізм: якщо будуть збої в платежах (...) Україна повинна буде платити за місяць вперед".

Водночас невідомо, чи матиме Україна право реекспорту газу, як це було передбачено в меморандумі Тимошенко - Путіна. Отже, можна припустити, що контракт такої можливості не передбачає.

Нагадаємо, що формальним приводом для переходу до конфронтації стала відмова України купувати в Росії газ за призначеною Владіміром Путіним ціною 250 доларів за тисячу кубометрів. Цю цифру він називав навіть "пільговою", ос­кіль­ки Європа, за його словами, платить 450 доларів.

Взагалі, що таке насправді "ринкова ціна" для Росії - незрозуміло.  Кожна країна Європи отримує російський газ за різні гроші.  Насамперед, залежно від відстані транспортування. Проте - це вже справи часів минулих.

За останніми домовленостями Тимошенко і Путіна між Україною і Росією почали діяти ринкові стосунки. Отже, на 2009-й Україна матиме минулорічну ціну транзиту за ставкою 1,7 долара за транспортування 1 тис. куб. м газу на 100 км. А своєрідним бонусом за "транзитні поступки" стала 20-відсоткова знижка на газ із суто ринкової, на думку "Газпрому" і російського керівництва, ціни 450 доларів. Зазначимо - найвищої у Європі. Проте, власне, невизначеність конкретної ціни викликає сьогодні найбільше запитань щодо підписаних у Москві угод.

Газовий "кардинал"

Як вже з'ясувалося, у ниніш­ніх газових непорозуміннях, точніше зриві перемовин, була й інша причина. Точніше, конкретна постать - Дмитро Фір­таш. Юлія Тимошенко ще перед своїм відльотом на зуст­річ із Владіміром Путіним назвала його основним винуватцем зриву передноворічних переговорів. Як виявилося - небезпідставно. Адже на початку цього тижня голова правління "Газпрому" Алєксєй Міл­лєр таки зізнався, що дійсно "наприкінці грудня прем'єр-міністри Росії й України дійшли згоди, і наші компанії були готові домовитися про ціну газу 235 доларів за тисячу кубометрів - за умови спільних експортних операцій з території України. "Рос­УкрЕнерго" тоді запропонувало купувати газ для України за ціною 285 доларів".

Фірташ пропонував більше і "Газпром", за його умов, продавав би паливо дорожче. Плюс дивіденди на свої 50% у "РосУкрЕнерго". З іншого боку, Фірташ постачав би  і Україні газ дешевше 250 доларів, компенсувавши різницю за рахунок експорту в Європу.

Хоча, зрозуміло, найбільше цікавила Фірташа можливість швидко в умовах падіння цін реалізувати 10 мільярдів кубометрів газу із газосховищ України, які, на думку Фірташа, належать "РосУкрЕнерго" і про які він минулої п'ятниці розповідав у прямому ефірі телеканалу "Інтер". Але днями стало зрозуміло, що  ці задуми газового олігарха навряд чи здійсняться.

Вихід із кризи... Ціна

На брифінгу у вівторок Тимошенко вперше оприлюднила конкретну ціну на газ для України, яка, за її розрахунками, на 2009 рік становитиме 228,8 долара за 1 тис. куб. м з урахуванням дисконту.

"Я вважаю, що ця ціна є дуже достойною для перехідного періоду на ринкові ціни", - похвалилася Тимошенко.

Вона уточнила, що Україна закуповуватиме мінімальний обсяг газу на початку року, коли ринкова ціна становить 450 доларів, що зі знижкою дає 360 доларів: "У першому кварталі, коли ціна на газ найвища, немає необхідності брати багато газу, бо у нас є газ в сховищах за ціною минулого року. А вже з другого кварталу ціна достатньо поміркована у зв'язку з подешевшанням нафти, і ми вийдемо на нормальні ціни за рік. Сховища для цього є, і ми їх недарма накопичували весь рік".

Пізніше "Нафтогаз" оголосив про перехід до поквартального ціноутворення на російський газ для України. Отже, закупівельна ціна газу в першому кварталі становитиме 360 доларів, у другому - 270 доларів, у третьому - 219 доларів і у четвертому - 162 долари за тисячу кубометрів.

Згодом перший заступник голови правління НАК "Нафтогаз" Ігор Діденко повідомив і про обсяги газу, які цьогоріч купить в Росії Україна - 40 мільярдів кубічних метрів.  Причому, у першому кварталі  під час  піку переходу до нових цін - його заплановано закупити найменше - лише 5 міль­ярдів кубометрів.

Однак, додавши поквартальні ціни, все одно не отримаємо середньорічних 228,8 долара. В Секретаріаті Президента кажуть, що за такої арифметики газ у четвертому кварталі мав би коштувати 132 долари. А це - нереально.

Невизначеною залишається ціна на російське паливо і для внутрішніх споживачів. Адже вона відрізнятиметься від ціни газу на українському кордоні. До неї зазвичай додають витрати на розмитнення, податок на додану вартість, націнки на газ для промислових підпри­ємств, вартість транспортування тощо. Отже, для промисловості газ коштував 287 доларів (минулорічні розцінки - 179 доларів за 1 тис. куб. м). Якщо застосувати таку схему накруток зараз, то навіть за усереднених 228,8 долара ціна для промисловців становитиме не менше 400 доларів. Якщо не більше. Наразі ж у Мінпаливенерго повідомляють, що ціну газу для промислових споживачів розглянуть на найближчому засіданні Кабміну. До того ж уряд має наміри компенсувати зростання вартості газу.

Газовий коктель

Як це робитимуть, теж уже відомо. Через добу після укладення контракту віце-прем'єр Олександр Турчинов натякнув, що Кабмін балансуватиме за рахунок резервів, а також обсягів палива, які  додатково закуповуються  за низькими цінами. Схему збаласування відтак розшифрувала і прем'єр. За її словами, у 2009 році вартість технічного газу для України становитиме 153,9 долара за транзитного тарифу 1,7 долара (2008-го ми купували технічний газ дорожче - за 179,5 долара - "Пошта").

Відтак у 2009 році зменшиться собівартість транзиту, оскільки з падінням ціни тех­нічного газу падають видатки "Нафтогазу". І додатково зароблені кошти (25 доларів на тисячі кубометрів транзитного газу) компенсують збитки "Нафтогазу" від зростання закупівельної ціни на газ.

Тож "технологічний газ" за 153,9 долара і є тим резервом, за рахунок якого "Нафтогаз" вирівнюватиме середньорічну ціну. Щоправда, не зовсім зрозуміло, як у це вписуються 11 мільярдів кубів технічного га­зу, що їх, за словами прем'єра, вже придбали за 167 доларів? 

Але найцікавіше в іншому. За інформацією "Української правди", джерелом технічного газу для України буде паливо, запомповане у сховища... компанією "РосУкрЕнерго". Як ві­домо, раніше Дмитро Фірташ сподівався продати ці 10-11 мі­ль­ярдів кубометрів до Європи зі значною ціновою маржею. Однак, згідно із домовленістю Тимошенко і Путіна, цей газ "конфіскують", переведуть на "Газпром", який потім продасть його "Нафтогазу".

Оскільки запаси Фірташа - щонайменше 10 млрд куб. м, а потреби України в технічному газі становлять 6,4 мільярда, то решту, цілком можливо, використають для внутрішнього споживання чи навіть реекспорту.

А наостанок згадаємо про ще одну неафішовану складову нових газово-комерційних стосунків - можливі неплатежі із боку України. У разі виникнення такої ситуації "Газпром" миттєво переводить "Нафтогаз" на 100-відсоткову передоплату, про що повідомив голова "Газпрому" Алєксєй Міллєр.

Наразі достеменно невідомо і те, чи матиме Україна право на реекспорт палива, як це передбачалося у попередньому меморандумі двох прем'єрів.