У газовому протистоянні України та Росії, здається,  поставлено крапку. Із 20 січня газотранспортні системи двох країн розпочали роботу в синхронізованому режимі

Європа нарешті зітхнула із полегшенням. Нечуване і небачене у новітній історії протистояння двох країн, яке ЗМІ охреститили газовою війною, сподіваємося, завершилося. О 9-й ранку 20 січня перекритий російським "Газпромом" газовий транзит до європейських країн знову відновлено. Як, зрештою, й до самої України, до якої постачання блакитного палива припинили ще 1 січня.

Назагал ситуація, коли увага чи не всього населення, причому не однієї країни, протягом такого тривалого часу прикута до проблем із газопостачанням, що виникли через політично-комерційні непорозуміння у стосунках країни-постачальника та країни-транзитера, - явно ненормальна. Якщо не сказати більше. Але теза про те, що наш світ таки справді взаємопов'язаний, і не лише причинно-наслідковими узами, набула ще одного підтвердження: гукнулося в Росії - відлуння пішло Європою.

Ми не маємо наміру шукати безпосередньо чи опосередковано винних у цьому конфлікті. Як і вживати на його означення слово "війна". Тим більше - підбивати якісь підсумки. Хоча газове протиборство вже висвітлило чимало цікавих фактів, досі прикритих щіль­ним пологом незрозумілої утаємниченості. Ба більше, - впевнені, якби, власне, не такий перебіг подій, то вони й надалі залишилися б поза увагою суспільства. Як, зрештою, і решта сфер сучасного життя, де обертаються величезні гроші.

Як би там не було, але споді­ваємося, що принаймні цьогоріч ліміт конфліктності у стосунках сторони вичерпали. 19 січня уранці після тривалих і, впевнені, нелегких перемовин прем'єр-міністрів Росії та України непримиренні ВАТ "Газпром" та НАК "Нафтогаз" в особах своїх керівників за­свідчили власноручними під­пи­сами початок нових, довготривалих стосунків у делікатній газовій царині - вже без посередників і на суто комерційній основі.

Голова правління "Газпрому" Алєксєй Міллєр зазначив, що "сторони врегулювали всі проблеми..." Серед них і технічні. Протягом минулого вівторка до української  газотранспортної мережі надійшли повномасштабні обсяги кубічних метрів газу - і для забезпечення власних потреб України, і для відновлення його транзитування Євроспільноті.

Російський прем'єр Вла­ді­мір Путін  наголосив, що "...сторони пішли назустріч одна одній...", а президент РФ Дміт­рій Мєдвєдєв навіть повідомив, що ні Україна, ні Росія не вимагатимуть  відшкодування втрат, яких зазнали обидві сторони. І це тішить. Хоча проблеми власне фінансових підрахунків, зокрема і втрат, -гадаємо, ще попереду.

Бо навіть після успіху газових переговорів і фактичного припинення конфлікту прем'єр  Юлія Тимошенко не наважилась назвати остаточну ціну, за якою цьогоріч купуватиме Україна російський газ. Мовляв, необхідно ще кілька днів. Певно, аби усвідомити масштаб­ність події. Хоча ЮВТ наголосила, що приблизну ціну знала ще наперед - до початку переговорів. Тож імовірно, що ще напередодні цю ціну повідомив Юлії Володимирівні колега Владімір Путін.

А вже у понеділок, 19 січня, віце-прем'єр-міністр Григорій Немиря  поквапився оприлюднити ціну "покупки", - у жодному випадку не більше 235 доларів за тисячу кубів. Себто Юлія Володимирівна досягла мети. Адже таку граничну межу, за якою Україна погоджувалась купувати російський газ, після передноворічного зриву переговорів називав і голова прав­ління "Нафтогазу" Олег Дубина. Щоправда, ціну за транзит планували збільшити до двох доларів за помпування однієї тисячі кубів газу на сотню кілометрів. Тепер же відомо, що ціна транзиту принаймні на цей рік залишилася на старому рівні - 1,69 долара. Але й Україна матиме 20-відсоткову знижку на російський газ. Теж протягом цього року.

Ми наразі не збираємося робити економічний аналіз запровадження комерційної складової у газових стосунках двох країн. Хоча назвати  приблизну ціну таки наважимось.

Пан Немиря мав рацію, коли говорив, що вона буде не більшою ніж 235 доларів. Але є тут маленька таємниця. Такою вона буде, якщо брати до уваги коливання цін протягом року. Юлія Володимирівна не даремно взяла тайм-аут з новою ціною на газ.

Попри конфліктність відносин, сторони зберегли "добру міну при поганій грі". Голова "Газпрому" Алєксєй Міллєр заявив, що Україна у першому кварталі 2009 року купуватиме російський газ за ціною 450 доларів за тисячу кубометрів. Із урахуванням 20-відсоткової знижки вона становитиме 360 доларів. Подальша ціна, враховуючи падіння світових цін на нафту, буде значно меншою. Сумарне поквартальне складання газової ціни і дасть жадані 230-235 доларів. Принаймні має дати. Саме для пояснення цієї складової нових цін, певно, й знадобився україн­ському прем'єрові час.

Наразі ж Україна закупила в Росії 11 мільярдів кубометрів газу для технічних потреб за ціною 167 доларів за тисячу кубів. Як повідомила Юлія Тимошенко, вона сподівається, що й без знижок, тобто починаючи із 2010 року, на­ша країна купуватиме газ на 10 від­сотків дешевше, ніж його купує Європа. Адже, окрім іншого, новий договір чинністю 10 ро­ків передбачає за­провадження механізму спіль­ного із російською стороною експорту газу до Європи. І це має забезпечити Україні прибутки, достатні для дотування своїх споживачів.