“Вирішили з чоловіком посадити малину і черешню на дачі, відтак матимемо домашні. Саджанці малини купили по 10 гривень, а черешні – по 30-40. Ціни зараз впали, бо сезон закінчується. Сподіваємося, що через кілька років збиратимемо щедрі врожаї”, – розповіла “Пошті” львів’янка Раїса.

Львівські підприємці потроху задумуються над тим, аби задіяти землі Львівщини під садівництво, втім переймаються, що витрати не окупляться і всі старання будуть марні. 

“Маю трохи землі в Перемишлянському районі. Торік восени вирішив заробити на цьому трохи. Хочу вирощувати там виноград, але друзі радять фундук. Ще вагаюся, бо одне – вкласти гроші, а зовсім інше – повернути їх. До слова, раніше вирощував полуницю. Рік на рік не випадало – заробітки або були, або ні. Сподіваюся, з виноградом буде по-іншому”, – зазначив “Пошті” львівський бізнесмен Михайло. 

З його слів, бізнес із полуницею зазнав краху, бо вітчизняна продукція не є конкурентноспроможною із закордонною, зокрема польською, бо “там її в десятки разів більше підживлюють, тому вона як намальована”. “Подаючись у садівники, треба розуміти, що збитки будуть великі. Якщо навіть через три-чотири роки нема прибутків, варто завершувати цю справу”, – пояснює пан Михайло. 

Експерти ж наголошують: Львівщина лише на 50% забезпечує себе плодово-ягідними. Решту везуть із інших областей України або з-за кордону… Враховуючи стрибки курсу долара, вартість фруктів висока і росте далі.

“Для того, аби врегулювати ситуацію, потрібно вести розумний бізнес, а точніше – вкладати гроші в ту продукцію, яку на Львівщині вирощують у малих кількостях. Це мають бути не груші і яблука – мова про персики, абрикоси тощо. Та потрібні серйозні інвестиції, якщо ви, звичайно, бажаєте отримати результат. І неабиякий, а позитивний”, – зазначив у розмові з “Поштою” експерт аграрного ринку Іван Стефанишин. 

Із його слів, про конкретні суми від урожаїв садовини говорити важко, адже навіть погодні умови можуть усе зіпсувати. “Прибутки можна рахувати тоді, коли повністю буде впорядкований технологічний сад, для чого треба затратити, певно, чи не найбільшу частину розрахованого, скажімо так, бюджету. Також варто зважати на погоду і вберігати продукцію, аби “не піти в мінус”. Для цього треба мати досвід і бажання отримувати  від праці не лише гроші, а й задоволення!” – акцентує Іван Стефанишин. 

Та позитивні зрушення в галузі садівництва все ж є. Як розповів “Пошті” директор департаменту агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації Осип Магур, за останні два роки в нашому краї збільшили кількість площ під ведення фруктових господарств. 

“На Львівщині є хороша перспектива для розвитку цього господарства. Єдина проблема – нема державної програми, яка б бодай трохи заохочувала садівників. Колись така була, тому людям повертали гроші за саджанці. Тепер важче, бо все потребує витрат. На жаль, раніше садівництву не приділяли достатньо уваги. Це лише в останні два роки трохи зрушили справу з місця”, – розповів “Пошті” Осип Магур. 

З його слів, на Львівщину цього року поділитися досвідом ведення садівництва запросили голландців. Вони певні, що наші землі чи не найкраще підходять для вирощування плодово-ягідних. Чому ж ми і далі купуємо закордонну продукцію за шаленими цінами – невідомо...

“Голландські фермери навіть дивувалися, чому в нас не процвітає садівництво. Вони кажуть, що наші ґрунти цілком для цього придатні, тож ми вирішили найближчим часом більше 90 тисяч гектарів землі Львівщини віддати під цю справу. Частину точно”, – каже Осип Магур. 

Також співрозмовник зазначив, що голландські гості пообіцяли збудувати в нас овочесховища за  спеціальною технологією, адже в нас їх майже нема. А тому, що нема бази для зберігання, наша продукція не завше високоякісна. “Треба спочатку розібратись із овочесховищами, адже виростити – не вся справа. Потрібно ще мати місце, де зберігати. До всього треба підходити розважливо, аби не мати потім збитків”, – каже Осип Магур.

З його слів, схожа ситуація і з квітами. У Львівській області лише одне велике тепличне господарство, яке вирощує квіти, – на Дрогобиччині. 

“Квіти вирощують у нас лише в закритому ґрунті, тобто в теплицях. Зараз велику частину квітів везуть із Голландії, тому вони такі дорогі. Наші люди не дуже хочуть займатися садівництвом, зокрема квітами, бо то дорого”, – резюмує Осип Магур.

Економісти ж вважають, що жителі Львівщини повинні вже зараз засаджувати вільні гектари плодово-ягідними. Як акцентував «Пошті» в матеріалі «Золотий» урожай–2015: аргофітнес на старті» економічний експерт Ростислав Слав’юк, користуватися нагодою треба, поки ще нема потужних конкурентів, і брати сапку в руки. 

«До нас уже потроху приходять польські плодово-ягідні культури. Треба ловити момент, доки поляки не зайняли цю нішу, і висаджувати саджанці, бо ще рік-два – і конкурентність зросте не на жарт. Хто має трохи грошей, може вкладати їх у садівництво, бо це непогана перспектива для власного бізнесу. Тим паче, що ми вже потроху відкриваємо свій ринок на Захід», – пояснив Ростислав Слав’юк.

Втім аграрні експерти наголошують: інтуїтивно вести цей бізнес не варто. Прибутковим буде рік із п’яти, а потім підуть збитки. Кваліфікація мусить бути! 

«Для того, аби зайнятися технологічним процесом, потрібно мати елементарне уявлення про фізіологічний розвиток рослини. Також варто перечитати і вивчити всю специфіку цього бізнесу. Серйозно треба підійти і до вибору саджанців, які в нас, на жаль, поганої якості. Та й догляд відповідний потрібен… 

Хіба що люди посадять якусь дичку і продаватимуть по 80 копійок за кілограм яблука на переробку. Це не бізнес. Це, даруйте, махновщина в чистому вигляді. Це те ж, що посіяти гречку, не маючи місця для переробки. Саме ж зерно не будете їсти, правда?! Тому ще раз кажу: потрібна підтримка від держави і серйозні капіталовкладення. Тоді буде результат, і кожен зможе купити собі фруктів, яких душа забажає, а не тих, що дешевші”, – каже Іван Стефанишин.