Уночі проти четверга прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко домовилась про особисту зустріч із прем'єром Росії Владіміром Путіним, щоб усунути суперечності у газових стосунках двох держав

Газові стосунки - справа справді "темна". За збігом обставин, а, може, вже й за традицією, але про остаточне врегулювання проблем з поставками газу українські керівники останнім часом воліють домовлятися уночі. Започаткували цю традицію ще на початку 2006 року. Тоді українська  делегація навіть Новий рік зустріла у Москві, аби, не гаючи часу, вже зранку першого січня продовжити напружені перемовини (принаймні так подавали їхній перебіг для ЗМІ основні діючі особи із українського боку, зокрема, тодішній голова правління "Нафтогазу" Олексій Івченко). А вже через кілька днів надійшла новина про їх успішне закінчення, про нову ніну на газ, що постачатиметься в Україну.

Цьогоріч "нічну" традицію теж не порушили. Спочатку Президент Віктор Ющенко, дізнавшись про прикручування газового вентиля з 1 січня, якось намагався запобігти розвитку подій. А відтак вже прем'єр Юлія Тимошенко вночі домовилася про візит до "білокам'яної" сьогодні. Хоча мені здається, що це, попри всі інші обставини, радше, вияв зневаги до України, представленої вже на рівні прем'єр-міністра. Мовляв,  російський прем'єр Владімір Путін дуже зайнятий справами і тільки тоді, коли порядні люди лягають спати, він може викроїти колезі хвильку коштовного часу! Хай навіть телефоном.

Поза тим, ще напередодні візиту до Москви Юлія Тимошенко розставила в непростій ситуації газопостачання всі крапки над "і",  майже миттєво з'ясувавши, хто конкретно винен у зриві попередніх переговорів (до речі, свою провину в середу, 14 січня, визнавав і голова НАК "Нафтогаз України" Олег Дубина. Конкретно не сказавши, в чому вона пролягає, він зауважив журналістам: уважайте, що і я в цьому винен особисто). Тож, на думку Юлії Володимирівни, яку вона теж поквапилась оприлюднити якнайшвидше, винні: один із головних власників зареєстрованої у Швейцарії українсько-"газпромівської" компанії "Рос­УкрЕнерго" Дмитро Фірташ і ще два наближені до газових справ депутати - регіонали Юрій Бойко та Сергій   Льовочкін. Вони вкупі, маючи власний зиск, і зробили все, аби переговори не відбулися.

Скажемо більше. Дмитро Фірташ й сам напросився на такі звинувачення. Адже напередодні в інтерв'ю газеті "Вєдомості" він привідкрив завісу над деякими таємницями сумнозвісної компанії. Зокрема, підтвердив, що "РосУкрЕнерго", 50% якої належить російському "Газпрому", придбала контрольні пакети низки українських газопостачальних компаній (міськ- та облгазів), що дозволило їй сконцентрувати 75% ринку постачання природного газу кінцевим споживачам.

"Потрібно розуміти, що РУЕ придбала контрольні пакети облгазів в Україні і контролює 75% об'єму газу, що продається на Україні (майже 50 млрд куб. м газу в рік). Газ реально продає не "Нафтогаз" України", а облгази", - сказав власник 45% акцій РУЕ .

Також він наголосив, що, на відміну від колишніх посередників при постачаннях газу до України ("Ітери" і Eural Trans Gas, до яких свого часу мала безпосередню причетність Юлія Тимошенко - "Пошта"), "Рос­Укр­Енерго" змогла перебудуватися і зайти на внутрішній ринок України.

"Що б ми не говорили, Украї­на - це величезний ринок. Я вважаю, що РУЕ зробила хо­рошу роботу для організації постачань газу на Україну і збору грошей для розрахунків із "Газпромом", - сказав Фірташ.

Раніше про придбання РУЕ облгазів неодноразово писали українські ЗМІ, але офіційних підтверджень досі не було. Отож, оскільки 50% РУЕ належить безпосередньо "Газпрому", російський монополіст виходить на ринок постачання газу безпосередньо споживачам, як і у деяких країнах Європи.

У жовтні 2006 року компанія "Газ України" надіслала газопостачальним компаніям "Закарпатгаз", "Волиньгаз", "Львівгаз", "Чернівцігаз", "Іва­но-Франківськгаз" і "Чернігівгаз", які тоді контролював колишній заступник голови правління "Нафтогазу України" Олег Бахматюк, повідомлення про дострокове розірвання договору про експлуатацію розподільних мереж з 2007 року. У грудні 2006 року ці обл­гази заявили про тиск на них з боку правоохоронних органів, пов'язавши це зі спробою "Рос­УкрЕнерго" встановити контроль над підприємствами.

Юрій Бойко, тодішній очільник Мінпаливенерго, заперечував причетність РУЕ до можливої зміни власності в облгазах. Опісля, упродовж 2007 року, відбулася зміна власників у цих шести облгазах, а також у компаніях "Луганськгаз", "Черкасигаз", "Чернігівгаз", "Київоблгаз", "Дніпропетровськгаз", "Житомиргаз", "Миколаївгаз", "Хмельницькгаз", "Рівнегаз", "Тернопіль­міськгаз". Останні 6 облгазів з цього переліку контролювала компанія "Газтек" (Київ), що входила в концерн "Укргаз".

На початку 2007 року по 24% акцій "Газтеку" придбали компанії Pasler Enterprises, Porala Venchers, Nesiba Venchers і Krezer Holdings (всі - Кіпр), а до складу наглядових рад облгазів увійшли Юрій Величко, Дмитро Чирич, Олег Губанов та Ігор Воронін, як представники "Газтеку". Така ось газова арифметика.

Скажемо відразу, що один зі звинувачених - Юрій Бойко - теж продемонстрував миттє­вість реакцій, звинувативши, у свою чергу, Юлію Тимошенко. Мовляв, вона теж лобіювала газові інтереси, але вже інших осіб - Віктора Медведчука і колишнього керівника Державного управління справами (ДУС) Ігоря Бакая, які ніби є радниками прем'єра. Бакая, нагадаю, свого часу українські правоохоронці оголосили у міжнародний розшук, нині він є громадянином Росії і спокійно мешкає у Москві.

Свої "п'ять копійок" у "газове" інформування громади докинув і Президент. Віктор Андрійович у вівторок оголосив, що, на його думку, оптимальною ціною на газ є 210 доларів за тисячу кубометрів. Згодом, - що Україна теж може у кілька разів підняти тариф на транзит. А закінчив Ющенко побажанням до журналістів, аби вони припинили вживати його ім'я у зв'язку, як він зазначив, з "вонючими" газовими схемами.

А вже пізніше, у Польщі, на розлогішій прес-конференції із Президентом Польщі Лєхом Качинскім Віктор Андрійович однозначно зауважив, що Україна не має жодної провини у тому, що газ не надходить до Європи.

Як би там не було, але тепер вже сама прем'єр-міністр взяла справу переговорів у свої руки. Проте сподіватися, що вони будуть легкими, не доводиться. Юлія Володимирівна, з одного боку, має шанс (у разі успіху)  стати рятівницею України. У разі провалу, - можна бути впевненим, - знову перекладе провину на інших.

Наразі ж, як повідомляють, прем'єр має чітку концепцію переговорів про відновлення постачання російського газу в Україну. Вона наголошує, що Київ готовий сплачувати Росії гроші за технологічний газ, якщо та визначить ціну на нього. Крім цього, Юлія Володимирівна запевняє, що весь газ, який "Газпром" постачатиме, до Європи надходитиие у повному обсязі. За винятком 8 відсотків, потрібних для забезпечення роботи технічних систем української газотранспорт­ної мережі.

А тим часом під російським посольством у Києві відбулося невеличке пікетування. Кілька десятків молодиків дружно скандували: "Краще мерзнути ночами, ніж лежати під братами!" Лежати під братом і справді  якось не пасує. А вночі, замість мерзнути, ліпше займатися іншими справами. Хоча б спати. І бажано - у теплі.