Україна не крала палива... Вона його відбирала для забезпечення транзиту в Європу

Цього тижня з'ясувалася головна причина, яка разом із непорозуміннями щодо майбутніх цін на газ та його транзиту в Європу, стала основним чинником у безпрецедентному газовому протистоянні Росії та України. Отже, українське суспільство дістало нагоду почути компетентну відповідь на запитання, що його країні впродовж останніх років періодично закидає російський "Газ­пром": а чи насправді крала Україна транзитний газ, призначений Європі?

На початку тижня, щоправда, у доволі пізній час, на це запитання намагалися відповісти у прямому ефірі телеканалу "Інтер" кілька доволі високих посадових осіб. Зокрема, заступник голови правління НАК "Нафтогаз України" Володимир Триколич та радник Президента України з енергетичної безпеки Богдан Соколовський. А ще - не менш досвідчений у газових питаннях, колишній міністр палива та енергетики Юрій Бойко. Хоча, слід зауважити, коло питань, що обговорювалися, стосувалося не тільки цієї делікатної теми.

Таємниці переговорів

Газові питання останнім часом стали дуже заплутаним ребусом, розібратися в якому вже важко й досвідченим фахівцям. Політика і великі гроші, що обертаються в газовій сфері, вкрили її щільною завісою чи не найсуворішої державної таємниці. Ми ж не в Європі, на яку так любимо кивати, там умови газових контрактів без особливих проблем можна знайти просто в Інтернеті.

Брак достовірної інформації, як завжди, породжує чимало чуток. Може, й іноді безпідставних, але від того не менш несподіваних. Особливо, якщо зважити на нинішні реалії і невизначеність перспектив навіть найближчого майбутнього. Адже відповіді на головні запитання - коли відновиться постачання російського газу в Україну і якою буде ціна на цей ресурс, й досі немає.

Заступник голови правління НАК "Нафотогаз України" Володимир Триколич стверджує, що жодних прямих вказівок Президента Віктора Ющенка про припинення перемовин між "Газпромом" та "Нафтогазом" не було. Мовляв, сторони не дійшли згоди й просто їх припинили. Через відсутність угоди 1 січня 2009 року російський газ в Україну перестав надходити. Зрештою, про цінові переговорні непорозуміння ми писали у попередньому числі "Пошти". Зважмо, вони були небезпідставними. Адже за нинішньої ціни транзиту -1,69 дол. і запропонованої ціни газу - 250 дол. за тисячу кубів Україна не доотримала б понад 500 млн дол. і фактично помпувала б російський газ Європі собі у збиток.

Але зважимо й на інше. Попри все, владні інструкції керівникам "Нафтогазу" таки були. Пан Триколич при цьому посилається на підписаний 2 жовтня 2008 р. Юлією Тимошенко та Владіміром Путіним меморандум про подальші газові відносини. Він, на думку чиновника, був канвою, яка визначала перебіг переговорів. Але пан Соколовський, не спростовуючи слова свого колеги, стверджує дещо протилежне - був відповідний указ Президента Ющенка на проведення переговорів, позначений грифом "таємно". Конкретні ж директиви на переговори розробляв, згідно з цим указом, Кабінет Міністрів. Певно, враховуючи, що голова правління "Нафтогазу" Олег Дубина погоджувався на нову ціну не більше як 235 доларів за тисячу кубометрів, вона й була гранично допустимою межею.

Хай там як - переговори завершилися нічим. Росія наполягаючи, щоправда, лише протягом 31 грудня, на новій ціні для України, переглядати транзитні тарифи відмовилася. Яка ціна майбутніх поставок була озвучена згодом, ми вже знаємо.

Тариф непорозуміння

Проте розглядати запропоновану "Газпромом" ціну на газ як основний камінь спотикання у переговорах буде навряд чи правильно. Не менш суперечливим предметом перемовин стали нові тарифи на транспортування, на збіль­шен­ні яких логічно наполягала Україна. Адже вони теж мають прив'язуватися до ціни газу. Власне неузгодженість транзитно-тарифних питань і дала Росії підстави для звинувачень України у крадіжках.

Справа в тому, що для забезпечення  транспортування певних обсягів газу потрібні ще й додаткові обсяги так званого технологічного газу. Наприклад, для забезпечення щоденного транзиту  300 млн кубометрів потребують додатково ще 21 млн кубометрів того ж самого газу, майже 15 відсот­ків.

Раніше, відомо, "Газпром" розраховувався з Україною за транзит лише "натурпродуктом" - газом. До закінчення 2005 року у такий спосіб ми отримували близько 30 млрд кубометрів російського палива, транспортуючи його європейським споживачам у межах 120 млрд кубів. І тоді, до речі, жодних проблем з відбором газу для технологічних потреб не виникало. Беруть, то й беруть. Головне - газ у Європу надходить справно.

Але з переходом на комер­ційно-грошові відносини питання технологічного відбору почали виглядати дещо інакше. Газ, виявляється, "крадуть"! Близько 2 млрд дол. річного технологічного відбору за європейськими цінами - чимала сума.

Україна й не заперечувала, що відбирає технологічний газ.  Більше того, має плани відбирати його й надалі. Як зазначила 11 січня прем'єр Юлія Тимошенко, "...Україна має намір використовувати для транзиту газу з Росії в Європу російський технологічний газ за цінами 2008 року (себто 179,5 дол.  - "Пошта"), за який сплатить після укладення угод із російською стороною". Юлія Володимирівна таки визнала, що "... технологічний газ входить у ціну транзиту".  Але "...поки залишається стара ціна на транзит, залишається і стара ціна на газ..."

І найсвіжіші новини про майбутні "технології відбору". Посол Чехії в Україні Ярослав Башта в інтерв'ю газеті "Коммерсанть" заявив, що прем'єр-міністр Росії Владімір Путін обіцяв: Росія надаватиме Україні газ для транзитних потреб. При цьому В.Путін зазначив, що питання вартості технологічного газу мають визначити Україна та Росія без участі Європейського Союзу.

А наразі з вівторка "Газпром" почав  відновлювати постачання газу європейським споживачам. О 10-й ранку перші 3,5 млн кубів надійшли в транзитну мережу для їх подальшого помпування до Молдови, Румунії та на Балкани. Криза у відносинах Росії та Європи скресла. Україна ще чекає.

Головне -
не за скільки купувати,
а як продавати

Що турбує нині Київ най­більше - це доля майбутніх переговорів та ціна на газ. Цікаво, що російська сторона закидає Україні не тільки примарні крадіжки газу, а й відверті спекуляції з ним на власному ринку. Внутрішня ціна на газ - тема й справді багатогранна.

Не секрет, що українські споживачі дістають газ за ціною, м'яко кажучи, дещо вищою від тієї, за якою його постачає Росія. Президент Дмітрій Мєд­вєдєв узагалі наводив цифру 320 доларів.

Ми не маємо наміру спростовувати пана Мєдвєдєва. Проте, гадаємо, внутрішнє ціноутворення цікавить багатьох громадян.

Газ, знано, попри політичну складову проблеми, є товаром і, як кожен товар, має свою ціну. І до первісної вартості цього товару теж додається чимало "державного інтересу". Наприклад, до ціни 179,5 долара треба додати ще 20-відсоткову ставку податку на додану вартість. Плюс вартість доставки, залежно від відстані, тощо. Як зазначав заступник голови НАК Володимир Триколич, "накрутки" становлять 250-270 доларів за тисячу кубів. А курсові коливання?! Адже за газ доводиться платити у доларах.

Інша справа - газ внутрішнього видобутку. Україна щороку добуває його у межах 20 млрд кубометрів. На потреби населення з цієї кількості йде 5,7 млрд кубометрів. За тер­мінологією газовиків - на "приготування їжі". Ще 23 млрд кубів необхідні теплопостачальним підприємствам - на опалення будинків та постачання гарячої води. Отже, майже 10 млрд кубометрів щороку доводиться добирати з імпортних поставок і за іншою ціною.

Та недаремно Юлія Тимошенко починала кар'єру з продажу російського газу. Вона любить цим товаром торгувати й досі. Навіть на найвищій державній посаді.

Собівартість газу українського видобутку минулоріч коливалась у межах 246 - 300 гривень за тисячу кубів, але коригувалась вона того ж таки 2009-го тричі, поки не досягла позначки майже 800 гривень. Ось реалії байок про дешевий газ для населення. У планах уряду - не зупинятися на досягнутому, до подальшої "оптимізації ціни". 

Справді цікаві цифри навів колишній керівник Мінпалив­енерго Юрій Бойко. За його словами, минулоріч НАК "Нафтогаз України" зібрав на внутрішньому ринку за газ 58 млрд грн. Постачальникам при цьому віддали... 29 млрд грн.

А наразі, як наголосив у телефонній розмові з Віктором Ющенком російський президент Дмітрій Мєдвєдєв, газові відносини  двох країн відтепер будуватимуться тільки на комерційній основі. Гадаємо, навряд чи нам з вами варто очікувати чогось доброго від такої комерції.