Богдан Матолич, начальник Державного управління охорони навколишнього середовища у Львівській області, про 20 років служби, пестициди і проекти з Кіотського протоколу

У грудні Державному управлінню охорони навколишнього середовища у Львівській області виповнюється 20 років. Історія державної екологічної служби розпочалася 1988 року, коли на виконання постанови тоді ще радянського республіканського уряду "Про докорінну перебудову справи охорони природи у республіці" було утворено Державний комітет охорони природи та створено його підрозділи в областях. Про те, які за ці роки змі­нилася екологічна політика та її пріоритети, про досягнення та перспективи роботи  державних екологів Львівщини - в інтерв'ю з начальником Державного управління охорони навколишнього середовища у Львівській області Богданом Матоличем. 

- Богдане Михайловичу, у чому вбачаєте основне завдання діяльності державної екологічної служби?

- У формуванні пріоритетів екологічної політики та їх реалізації. Влада при прийнятті будь-яких рішень повинна усвідомлювати екологічні ризики та загрози, разом з тим вона повинна адекватно на них реагувати та позитивно діяти у напрямі збереження балансу екологічного середовища. Реалізація екологічної політики не можлива без створення та вдосконалення законодавчої бази, а також без впровадження екологічних стандартів. Тому, напевно, треба розпочати нашу розмову саме з цього. Адже протягом останніх 20 років, особливо починаючи з 2000 року, в Україні з'явилася низка важливих законів, які сьогодні є базовими в діяльності державних екологів. Ми, між іншим, розробили свою програму для Львівщини, вона затверджена минулого року, і зараз, з метою її реалізації, затвердили регіональну програму розвитку заповідного природного фонду. З'явилося нове законодавство щодо упорядкування господарювання мисливських господарств, про тваринний світ, про Червону книгу. Минулого року сформовано Червону книгу Львівської області, куди було внесено списки унікальних рослин і тварин, які можуть зникнути і які треба оберігати.

Упорядковується система поводження з токсичними небезпечними речовинами. Власне після 2000 року була прийнята Національна програма, яка нами покладена в розробку регіональної програми щодо поводження з небезпечними відходами.

- Якщо говорити про державну екологічну політику на Львівщині, чи відбулися зміни в її пріоритетах за ці 20 років? 

- Не буду заглядати так далеко, аж на 20 років перед тим, але ще кілька років тому головним пріоритетом екологічної політики нашої області було подолання негативних наслід­ків діяльності підприємств гірничої хімії. З цією метою було затверджено низку державних та обласних програм, під які було надано певне фі­нансування. Були побудовані канали між Яворівським озером і річкою Шкло, що дало можливість затопити Яворів­ський кар'єр та створити штучне озеро. Шкідливі випарування сірки у повітря припинилися. Триває будівництво каналу від озера Глибокого в Роздолі до річки Дністер. Проведено велику роботу з рекультивації В'язівського рудника підземного видобування сірки, тампоновані близько 40 свердловин, які викидали сірку на поверхню і забруднювали її. Побудований росолопровід на Стебниківському "Полімінералі", що дасть можливість регулювати затоплення пустот колишніх шахтних виробіток. Не все, що було передбачено цими програмами, виконано.  Однак на допомогу екологам у вирішенні проблем прийшла сама природа з її здатністю до самовідновлення. Всі перекопи на Яворівській чи Роздільській "сірках" покрилися з часом рослинністю і вже не становлять небезпеки для людей.

- Тоді які проблеми сьогодні непокоять екологів Львівщини?

- Сьогодні, на мій погляд, найважливішою екологічною проблемою нашого регіону є незадовільний стан водних ресурсів та повітря. Ми довели водні ресурси до критичного стану. На Львівщині забруднені всі поверхневі води річок, водоймищ. У більшості населених пунктів, окрім Львова і ще деяких міст, не працюють очисні споруди, тому усі нечистоти скидаються просто у водойми.  І потім ми ж вживаємо цю воду без достатньої очистки. Благодатна Львівська область, яка має великі ресурси і прісних вод, і мінеральних вод, дійшла до катастрофічного стану, тому треба цю ситуацію рятувати.

Головними чинниками забруднення повітря є викиди від транспорту та від стаціонарних джерел, наприклад, підпри­ємств. У першому випадку головною причиною є неврегу­льо­ваність схем руху транспорту в містах та інших населених пунктах за умови різкого зростання кількості транспорту. У другому випадку, незважаючи на те, що кількість підприємств загалом в Україні, порівняно з 90-ми роками, зменшилася, що спричинило, відповідно, і зменшення кількості викидів ними, з'явилися в той же час  інші підприємства, які, попри вимоги і незважаючи на таке вже жорстке законодавство, все одно забруднюють атмосферу шкідливими викидами.

Тому, на мою думку, набувають пріоритетного значення заходи, визначені Кіотським протоколом. Україна  стала суб'єктом Кіотського протоколу з 1 січня 2008 року. За цей рік в Україні, в рамках дії Кіотського протоколу, розпочалася реалізація близько 120 проектів спільного впровадження.

- На Львівщині такі проекти реалізуються?

- Наше управління збирає інформацію щодо інвентаризації викидів, які є за рік, і проводить порівняльний аналіз: чи вони збільшилися чи зменшилися. Щодо реалізації проектів в рамках Кіотського протоколу, то їхня ініціатива виходить безпосередньо від самих підприємств. Проектна документація подається у Національне агентство екологічних інвестицій. За інформацією цього агентства, на Львівщині цього року реалізується сім проектів, в тому числі це будів­ництво маневрової теплоелектроцентралі в місті Червонограді, будівництво двох міні-ТЕЦ на базі "Залізничтепло­енерго" у Львові, реконструкція ТЕЦ у місті Новий Розділ, будівництво ТЕЦ на Жидачівському целюлозно-паперовому комбінаті та ін.

- Чи можете навести приклад позитивного вирішення екологічних проблем на Львівщині?

- У листопаді поточного року успішно завершено проект транскордонного співробітництва Польща - Білорусь -Україна, внаслідок якого знешкоджено біля 70 т пестицидів. Окрім того, до кінця цього року за кошти державного бюджету з території Львівщини буде вивезено близько 100 тонн пестицидів. Вони будуть знищені не в Україні, а в Німеччині.

- Чи можна передбачити, як вплине економічна криза на бюджет екологічних програм наступного року?  

- Вирішення екологічних проблем, звичайно, залежить від фінансової бази. Протягом останніх років на всіх рівнях влади все чіткішим стає розуміння того, що вирішення екологічних проблем повинно відбуватися на місцях. Ми мали велику надію на 2009 рік, тому що постановою Верховної Ради саме з наступного року змінено квоти на відрахування з екологічних фондів. У 2007 - 2008 роках лише 35% коштів залишалося на місцях,  а 65%  - йшло у центр. Тепер буде навпаки: 70%  -  залишатиметься на міс­цях, а 30%  - в центрі. Політика використання цих коштів з екологічних фондів формується обласною владою. Це добре, тому що обласний екологічний фонд в середньому повинен збільшитися удвічі. Якщо на 2008 рік в ньому було акумульовано 7 мільйонів гривень, то на 2009-й прогнозувалося 15 мільйонів. Проте у зв'язку з економічною кризою  залишається відкритим питання, чи вдасться наповнити коштами екологічні фонди.

Ще одне нововведення - з 2009 року платежі за забруднення будуть сплачуватися за місцем розташування підприємства. Раніше ці платежі сплачувалися на місці реєстрації підприємства. У нас це особливо буде відчутно у Червоно­градському регіоні, бо там деякі шахти обліковувалися в Сокальському районі, деякі навпаки - були розміщені в Сокальському районі, обліковувалися у Червонограді. 

Недавно Кабінет Міністрів прийняв постанову, відповідно до якої збільшено з 5 до 10 разів плату тим підприємствам, які вчасно не облікували чи не дістали дозволів на викиди в атмосферу, ґрунт, водні ресурси.

Профільне міністерство іні­ціювало перегляд у бік збіль­шення розцінок за платні послуги, які надаються екологами.

Отож настрій мав би бути оптимістичним, але все залежить від загального платіжного балансу держави.

- Важливим етапом у становленні роботи державної екологічної служби Львівщини було запровадження постій­ного моніторингу стану довкілля. Як розвивається цей напрям? 

- Ми зараз займаємося удосконаленням моніторингу в плані впровадження автоматизованих програм обробки інформації. Ще рік тому ми отримували інформацію поштою від всіх 20 суб'єктів моніторингу. Це - тонни паперу, їх треба було обробити, звести, внести в базу. Зараз працює уніфікована  програма, яка розповсюджена серед суб'єктів моніторингу, які своєю чергою об'єднані в комп'ютерну мережу. Це значно скоротило тер­міни обробки інформації.  Крім того, плануємо розширити масштаби моніторингу. Адже цей документ є базою для прийняття будь-яких управлінських рішень. До того ж результатами нашої роботи цікавляться країни-сусіди, що межують з Львівщиною.

Наші спеціалісти також розробили нову екологічну карту Львівщини, на якій відображені всі екологічні загрози, наприклад, місця розташування пестицидів, основні джерела забруднювання екології, зсуви, бокові ерозії, які сталися під час паводка.  На ній також нанесені межі національних природних пар­ків, регіональних ландшафтних парків. На карті позначено корисні копалини, всі водні об'­єкти. Ця карта є також в комп'ютерному варіанті. Аналогів їй ще досі не було.

Цього тижня вийде друком перший атлас природно-заповідних територій Львівщини. Минулого року був випущений нами екологічний атлас області. Ці продукти - також інформаційні бази, які дають можливість оцінити екологічну ситуацію в нашій області.