У двох найбільших контейнерних морських портах України - Одеському та Іллічівському - вантажні термінали переповнені імпортними товарами

Хто б міг уявити ще десять років тому, що омріяні предмети споживання пересічного українця, - розмаїті "цяцьки" та приладдя (не кажучи вже про інше) імпортного виробництва, - виявляться непотріб­ними. Не те, щоб взагалі, але... Часи нині які? Кризові... Наслідок - морські вітчизняні порти , через які оте закордонне в основному до нас потрапляє, переповнені імпортним одягом, взуттям, побутовою технікою тощо.

Наприклад, лише в Одеському порту налічується вже 35 тисяч контейнерів (а це сотні тисяч тонн вантажів) із заморським крамом з країн Пів­денно-Східної Азії, Близького Сходу та Сполучених Штатів. Отримувачі вантажів відмовляються забирати товар. Не через банальне небажання, звісно.

Нові "імпортні" віяння

Про намагання Кабміну за­провадити нове ввізне мито на імпортні автівки - передбачалося його збільшити до 30 відсотків - ми писали ще на початку листопада. Проте новація виявилася справжнім метеликом-одноденкою. Обмізкувавши ситуацію, уряд відкликав "машинний" законопроект із Верховної Ради. Неадекватними виявилися дії, оскільки відверто суперечили нормам Всесвітньої торгової організації (ВТО). Про що, до речі, там нашому уряду відверто і натякнули.

Інша річ - обмежувальні заходи щодо решти іноземного товару. Тут реакція ВТО м'якша. Тож з листопада маємо збільшене на 30% увізне мито на побутову техніку, одяг, взуття і так звану продовольчу групу товарів. До того ж ускладнилася і процедура оформлення того, що ввозиться до країни. Певно, для запобігання вірусам світової кризи на наших теренах.

Зауважимо, що відповідні заходи уряду застосовувалися, насамперед, для захисту віт­чиз­няного виробника. Принаймні так наголошувалося. Хоча й незрозуміло: а чому власне наш споживач має купувати  товари значно нижчої якості? Тільки через те, що вони - вітчизняного виробництва? Чи просто хотіли поставити народ перед дилемою: або купуєш своє, або взагалі нічого не купиш. Але це до слова. Бо прем'єр Юлія Тимошенко щодо одягу чомусь підтримує французького виробника - Луї Віттон.

Справжні наміри уряд особливо не приховував. Оскільки імпортному краму все одно віддаватимуть перевагу, навіть за вищими від попередніх цінами, - це дозволить збільшити "імпортні" відрахування до Держбюджету. А оскільки ім­порт через нинішню кризу все одно поменшає (купувати задля економії коштів, звісно, будуть менше) , - поліпшиться  нинішнє від'ємне сальдо зов­ніш­ньоторгівельного торгового балансу, за яке критикують уряд Тимошенко і парламент, і Президент.

Проте, безперечно, є інші чинники, що на імпортне "перевантаження" вплинули біль­ше, ніж підвищення ввізного мита. Бізнес не може вчасно сплатити за товар. З одного боку - проблеми власне із ку­півлею долара (хоча наголошувалося, що для забезпечення виконання імпортних контрактів він надаватиметься насамперед) на валютному ринку. З іншого - стрімке зростання курсу "зеленого" з непевніс­тю навіть найближчих перспектив.

Але це один бік ситуації з імпортом-експортом. Адже Україна не тільки щось там увозить.

На приколі

В інших морських портах країни картина прямо протилежна - було б що... відвантажувати. Насамперед, це стосується перевалки металу, що традиційно становить значну частину вітчизняного експорту. Через проблеми в металургії портовики змушені шукати інших експортерів. Наприклад, Маріупольський  мор­ський порт збільшив обсяги відвантажень пшениці та вугілля. Але якою буде ситуація наступного року, там навіть не беруться прогнозувати.

Схожа ситуація і в порту "Південний" (Одеська обл.). З чотирьох гірничо-збагачувальних комбінатів, продукцію яких порт відправляв на експорт, три практично припинили відвантаження. Лише Полтавський ГЗК ще щось підкидає.

А Одеський припортовий завод, аби якось долати кризу, переорієнтувався на транзитні вантажі. Зокрема, перевалку коксованого вугілля до Росії. Проте значного зменшення прибутків очікують і там. То ж не буде дивним, якщо наші портовики згадуватимуть про свої докризові здобутки (за 9 місяців року обсяг вантажних перевезень становив у основних морських портах України 69 млн тонн, а чистий прибуток від того сягнув 662 млн грн), як про казкові часи.