Україна знову серед світових лідерів. Цього разу - за темпами знецінення національної валюти

Сумна статистика: за три останніх місяці - до початку грудня - гривня втратила у вартості щодо долара Сполучених Штатів на 37,8 відсотка. За ступенем девальвації у світі гривню випередила хіба що ісландська крона. Там відсоток падіння сягнув  41,2 відсотка.

Щоправда, для Ісландії наслідки не обмежилися просто знеціненням національної валюти. Після проголошення себе банкрутом країна миттєво потрапила у список країн, що розвиваються. Нам, попри катастрофічність ситуації із гривнею,  така перспектива наразі не загрожує. Принаймні так вважають очільники Національного банку. Вони стверджують, що Україна не має "ризику проголошення дефолту" через свої державні та корпоративні борги.

Інша річ - ситуація із гривнею. Причини стрімкого падіння її курсу не нові. Головною з них НБУ вважає від'ємне сальдо зовнішньоторгівельного балансу, яке за 10 місяців цього року підійшло до украй небезпечної межі в 6,5 відсотка від усього грошового еквівалента обсягів внутрішнього валового продукту (до речі: до Євросоюзу не приймають країну, у якій дефіцит державного бюджету становить понад три відсотки ВВП країни).

Такої ж думки дотримуються й міжнародні експерти. Наприклад, директор аналітичної групи  Fitch Ratings Ендрю Кохан зауважує, що через зниження цін на метал у світі Україна втратила чималі суми валютних надходжень. Звідси й негативне торгівельне сальдо.

Проте чимало експертів іншої думки - курс гривні спекулятивно занижено і винен в цьому власне Нацбанк. Хоча, що там експерти? Про це вже відверто говорять і у Верховній Раді, вимагаючи негайного звіту керівництва НБУ. Навіть готуються залучити до розгляду  цих  справ Генеральну прокуратуру - а чи немає в них часом відвертого криміналу?

Депутатам відомий приклад Латвії, від'ємне зовнішньоторгівельне сальдо якої цього року сягнуло взагалі 20 відсотків, але лат приктично не знецінився. Пов'язують це з грамотною політикою тамтешнього головного банку країни. Аби утримати свою валюту, латвійці створили спеціальне валютне бюро, яке опікується курсом лата з прив'язкою до євро.

МВФ нам допоможе ...

Не менш вагомою причиною (хоча - це радше наслідок) девальвації гривні вважають і паніку на валютному ринку. Що ж, паніка й справді - річ страшна. Інше питання - чому вона виникла? Якщо відкинути риторику керівництва НБУ на кшталт того, що у всьому винне населення з його ажіотажним попитом на долар, стане зрозуміло - основним винуватцем є головний фінансовий регулятор. Точніше - його непослідовна валютно-гривнева політика. Хоча - не тільки самого банку.

Згадаймо початок жовтня. Голова Ради НБУ Петро Порошенко повідомив, що рада одностайно ухвалила розширення курсового коридору до межі у 5,35 грн за долар. Мовляв, Нацбанк має можливості утримувати офіційний курс саме в цих межах. На міжбанківському валютному ринку курс гривні до долара був тоді ще 5,31.

Зазначимо, - тримався він (із деякими коливаннями) аж до кінця місяця. Проте після заяви голови Нацбанку Володимира Стельмаха 29 жовтня про те, що " до кінця року курс зросте не менше, ніж до 6 гривень за долар", "зелений" на торгах міжбанку відразу перетнув позначку 7,10. А після того, як той же Петро Порошенко 13 листопада наголосив, що "надмірне зміцнення курсу, зокрема, нижче 6 гривень за долар, абсолютно не виправдане (дещо пізніше про коливання у межах 5,8 - 5,9 грн за долар заговорив і Президент Віктор Ющенко - "Пошта"), - долар на валютному банківському ринку відразу "підскочив"  до 7,5 грн за одного "зеленого".

Зрештою, про фінансові по­дії листопада ми писали ("Пошта" №76 за 4 грудня 2008 р.). Як і про багатомільярдне рефінасування комерційних банків із боку НБУ для підтримки їхньої ліквідності й фактичне витрачання цих коштів переважно на закупівлю валюти.

Але є тут один суттєвий, хоча й маловідомий, момент. На зростання курсу долара, крім інших чинників, вплинула також відмова Нацбанку підтримати гривню за рахунок валютних інтервенцій зі своїх золотовалютних запасів. Причиною (хоча було зрозуміло, що "бакс" полізе до гори) була конкретна домовленість із МВФ про надання наступного кредитного траншу. Адже щоб він надійшов, золотовалютні запаси НБУ на момент чергової позички повинні становити не менше 27 млрд дол.

Утім, як недавно наголосив представник МВФ в Україні Балаш Хорват, фонд не заперечуватиме проти скерування кредиту на підтримку курсу гривні. І навіть допускає при цьому зменшення золотовалютних резервів Нацбанку до 2010 року майже на 17 млрд - до 14,9 млрд дол.

Ми з гривнею
не самотні

Якщо це буде втіхою, зауважимо - у проблемах девальвації власної валюти Україна, звісно, не виняток. Навіть причини падіння в чомусь схожі. Принаймні, у країнах так званого найближчого географічного оточення.

За даними інвестиційної компанії "Драгон Капітал", за період із 1 вересня по 1 грудня на 23 відсотки щодо долара впав польський злотий. Основна причина -  та ж перевага у структурі зовнішньоторгівельного балансу імпорту над експортом. Хоча між Польщею і Україною є одна суттєва від­мін­ність - майже вся промис­-ло­вість Польщі належить ні­мець­ким компаніям. Тож рятуючись самі, вони не покинуть напризволяще тамтешні філії.

Загальний мінус у торгівельному сальдо на користь імпорту спостерігається і в Угорщині. Там національна валюта внаслідок цього "полегшала" на 19,7 відсотка.

Навіть у Росії з її енергоекспортним потенціалом девальвація становила 11,5 відсотка. При цьому через падіння світових цін на нафту експерти прогнозують подальше знецінення російського рубля. Хоча золотовалютні запаси Росії із нашими - не до порівняння. Навіть незважаючи на те, що їх поменшало за кризові місяці на 15 відсотків.

Допоможе діаспора?

Є у фінансових негараздах "пікантний" момент, який можна назвати "молдовським слі­дом". За словами директора відділу Світового банку щодо України, Білорусі та Молдови Мартіна Райзера, Молдова теж має проблеми із зовнішньоторгівельним балансом. Водночас молдовська лея за три місяці втратила у вартості лише... 7,5 відсотка. Однак причини порівняно низької девальвації цього грошового знака зовсім інші.

Як зазначає Мартін Райзер, ситуація обумовлена... працею багатьох жителів Молдови за кордоном. Звідти вони переказують родичам на батьківщині чималі обсяги валюти. Тож готівкової "зелені" там не бракує. До слова, минулого року наші  трудові мігранти надіслали в Україну 30 (!) млрд дол. Трохи менше, ніж увесь золотовалютний запас Нацбанку.

Однак через фінансові тенденції очікувати на повторення минулорічних заробітчанських здобутків не доводиться - трударі змушені повертатися додому. А оскільки цей чинник значно вплинув на загальну кількість готівкової валюти на руках у населення, він ще дасться взнаки. На додаток до решти іншого.

Про панічні настрої загалу пан Мартін Райзер висловився теж доволі цікаво. Мовляв,  менталітет українців такий, що коли курс валют змінюється навіть на дві копійки, то для них - це майже катастрофа. Можливо, має рацію?