Для когось це - соціальна справедливість, для когось - дешевий популізм

Розкішне життя може подорожчати. В Україні пропонують запровадити "податок на розкіш". Цього разу за справедливість вирішили поборотися депутати від Партії регіонів. Багаті люди та експерти вже назвали його "дешевим попу­лізмом".

Ідея податку на предмети розкоші не нова. Раніше її висловлював міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. Однак далі слів справа не пішла. Регіонали ж перейшли від слів до діла: минулого тижня вони зареєстрували у Верховній Раді України законопроект "Про податок на розкіш". Ініціаторами стали народні депутати Юрій Бойко, Юрій Мірошниченко та Ганна Герман. Згідно із пропозицією, "до розкоші належать будь-які товари, роботи чи послуги, вартість яких більш ніж у сто разів перевищує середню вартість аналогічних товарів, робіт чи послуг в Україні". Наприклад, якщо золота підвіска в середньому коштує 400 грн, то підвіска за 40 тис. грн вважатиметься розкішшю.

І таку розкіш збираються обкладати одноразовим податком у розмірі повної вартості предмета чи послуги. Тож, наприклад, якщо в середньому стрижка коштує 40 грн, а хтось надумав постригтися за чотири тисячі, йому доведеться за це сплатити державі ще чотири. А от щасливих власників дорогих яхт чи літаків (останніх в Україні налічується 74) цей податок, очевидно, не стосуватиметься, адже навряд чи їхня власність підпаде під поняття "розкоші" і перевищуватиме середню аж у сто разів.

Новий податок стосуватиме­ться як імпортних товарів, так і товарів українського виробництва. Народний депутат Юрій Мірошниченко наголошує: до цього переліку належать усі без винятку і споживчі товари, і твори мистецтва.

"Коли вся країна переживає важкі часи, треба збільшити відносне навантаження на заможних людей, які користуються предметами розкоші. Ми проаналізували різні підходи в різних країнах. Наш законопроект базується на ліберальних підходах. Ми не хочемо обмежувати право людей жити заможно і не будемо накладати постійний податок на дорогі предмети. Ми визначили, що є предметами розкоші і як їх можна оцінити. Це будь-які товари та послуги, вартість яких у сто і більше разів перевищує середню в цій категорії. Вартість предмета не залежить від місця купівлі і його якості. Ми не хочемо, щоб наші люди позбавлялися стимулу купувати якісні речі. Але якщо товар дорожчий у сто разів, то це точно предмет розкоші. Адже часто дорогі речі містять просто надбавки за бренд, наприклад, торбинки "Луї Віттон", - розповів "Пошті" пан Мірошниченко.

Згідно з ідеєю регіоналів, оподатковуватиметься не виробництво предметів розкоші, а їх споживання. Відповідатиме за сплату податку продавець товару чи надавач послуг. При цьому, за словами пана Мірошниченка, хвилюватися, що це сприятиме тінізації продажу розкішних предметів чи заниження їх вартості, не варто. Адже "люди, які сьогодні можуть собі дозволити купувати товари і послуги, які у сто і більше разів перевищують середню вартість, це люди певного рівня, і їм легше заплатити податок, а не чекати, що виявлять правопорушення". Для них важлива не сума, яку вони заплатять за цей предмет, а сам факт володіння ним.

На яку саме суму це поповнить державний бюджет, регіонали не знають, бо не рахували. Адже, як каже пан Мірошниченко, основне - не фіксальні функції закону, а "забезпечення принципу соціальної справедливості". Щоправда, як саме мають утверджувати цю соціальну справедливість, поки що, здається, не уявляє ніхто. Найбільше критики викликає нове поняття "середньої ціни" на всі продукти та послуги. На переконання авторів законопроекту, з цим проблем не мало би бути, адже ці цифри нібито є в Держкомстаті, а якщо треба буде додати якісь категорії, то це зроблять. Така заява дивує працівників головного управління статистики у Львівській області. За словами її чільника Семена Матковського, служба пос­тійно моніторить лише близько 500 найменувань товарів та послуг.

"Ми моніторимо середні ціни на споживчі товари та послуги, тобто тільки ті, що стосуються індексу інфляції. Це перелік, який вибрали та затвердили в Кабміні. Індекс споживчих цін орієнтований не на предмети розкоші, які можуть дозволити собі лише заможні. Середніх цін на твори мистецтва у нас немає".

Окрім статистики, як запевняють експерти, середні ціни на товари та послуги системно не рахує ніхто. Тож, де брати цифри, що мають забезпечити можливість функціонування законопроекту, невідомо. У можливості введення "податку на розкіш" сумніваються і люди, які можуть собі дозволити цю розкіш. На думку офіційного львівського мільйонера та депутата Львівської міської ради Теодора Дяківа, цей законопроект не більше ніж дешевий популізм.

"Треба проаналізувати саме визначення предметів розкоші, яке пропонують у цьому законопроекті. Що означає середня вартість? Це просто дешевий популізм. Якщо говорити про предмети, які коштують у сто разів дорожче, то їх можуть купити лише кілька десятків людей в Україні. Я переконаний, що люди, які купуватимуть ці предмети, подбають про те, щоб вартість товару була у 99,9 раза більша, але не у 100. Незалежно від реальної вартості", - переконаний Теодор Дяків.

Найцікавіше, що автори законопроекту планують за загальною схемою (більше як у сто разів вища за середню) визначати ступінь розкішності творів мистецтва, наприклад, картин, музичних інструментів тощо. При цьому ні їхній вік, ні авторство значення не матимуть. Як саме нардепи уявляють собі визначення середніх цін на картини в Україні, мистецтвознавцям не зрозуміло. Натомість більшість опитаних "Поштою" експертів в один голос стверджують: якщо такий закон буде прийнято, це остаточно зупинить розвиток мистецького ринку, який щойно почав спинатися на ноги. Або знову відкине його в "тінь". Тим паче, що ціну більшості творів мистецтва чи музичних інструментів визначити неможливо: її вказують самі автори чи власники. Коли ж ідеться про предмети антикваріату, то зазвичай за офіційну суму прийнято вважати страхову оцінювальну вартість, а не реальну, яка може бути суттєво вищою або нижчою.

Абсурдом виглядає і віднесення музичних інструментів до "предметів розкоші". Адже якщо олігархи можуть поставити рояль у вітальні виключно для краси інтер'єру, то для виконавців це головний засіб існування. Зрозуміло, що чим вищий рівень музиканта, тим кращий і, відповідно, дорожчий інструмент він намагається придбати. Але розкішшю в даному випадку його ніяк не назвеш.

Ідея обкладати податком витребеньки багатих не нова. Ще 1810 року схожий закон (разом із податком на собак) прийняли, наприклад, у Прусії - формально він діє й донині. Проте більшість великих країн уже давно відмовилася від цієї практики. У 1993 році податок на розкіш скасували в США, а через п'ять років - у Австрії. Натомість рік тому ввели на Сардинії. Схоже, Україна ус­пішно намагається наздогнати італій­ські острови не лише за кіль­кістю мафіозі...