Жовтень - перший по-справжньому кризовий місяць для української економіки. Гірничо-металургійний комплекс країни фактично зупинився на критичній межі, за якою цілком може статися зупинка виробництва

Ми не даремно поставили ці дві галузі промисловості - металургійну та ву­гільну  - в один ряд. Попри всю відмін­ність технологічного циклу, вони утворюють єдиний виробничий комплекс. Відтак настільки пов'язані між собою, що проблеми вуглекопів неминуче відгукуються проблемами металургів. І навпаки. Це - по-перше.

По-друге, - за обсягами виробництва продукції та відрахувань до державної скарбниці, а також за кількістю зайнятих працівників, - вони є базовими галузями економіки країни в цілому.

Причина зрозуміла. Для виробництва металу - точніше чавуну, який згодом переплавлюється на сталь, необхідне коксоване вугілля. Саме тому металурги - основні "работодавці" для вуглярів. Властиво, через те нинішні проблеми зі збутом продукції металургійних підприємств рикошетом вдарили по шахтах. Отже...

Криза на глибині

Однак, попри кризовість ситуації, шахти не припинили видобуток вугілля та руди. Проте через відсутність збуту на них нині нагромаджено вже двомісячний запас вугілля - металурги практично припинили його купувати. Лише у вересні із запланованих 211 тисяч тонн металургійні під­приємства спромоглися придбати... 19 тисяч тонн. Не через небажання, зрозуміло.

Причин кілька. Слід зважити на загальне падіння обсягів виробництва у металургії через відсутність попиту. Відтак не­має збуту - відсутні кошти для розрахунків із шахтами. Що­більше, металургійні під­при­ємства досі не погасили заборгованість перед шахтарями ще за попередні місяці.

За оцінками Мінвуглепрому, загальна заборгованість металургів нині становить понад 100 млн грн. Це тільки у державному секторі. Але, окрім цього, існують борги і перед приватними шахтоуправліннями. Лише дніпропетровська компанія "Інвест Метал" заборгувала 45 млн грн.

Проте розраховуватися із шахтарями металурги наразі не дуже поспішають. Мовляв, криза і грошей на все бракує.

Можливим виходом із ни­нішньої ситуації деякі металургійні комбінати вважають повернення до бартерних схем розрахунків за кокс. Або ж взагалі - зменшення ціни на нього чи не удвічі (Нині тонна коксованого вугілля коштує близько 400 дол. Для виробництва однієї тонни чавуну його необхідно 600 кг. А тонна виплавленої з нього сталі продається нині за 500 доларів - "Пошта").

Через відсутність збуту ли­ше на державному підпри­ємстві "Макіїввугілля" на складах та збагачувальних фабриках у жовтні знаходилося близько 70 тис. тонн коксованого вугілля. Зрозуміло, шахтарі мають проблеми із виплатою зарплат. І якщо на низці вугільних підприємств за вересень з робітниками більш-менш розрахувалися, то перспективи жовтневої заробітної плати навіть не розглядаються. А на низці державних вугільних підприємств, зокрема "Ровенькиантрацит", "Лисичанськву­гілля", "Добропільвугілля" то­що шахтарям винні ще за вересень. Недаремно проф­спіл­ки вугільників вже розглядають варіанти загального страйку.

Уряд співчуває,
але не шахтарям

Кризовість ситуації відбилася і на інвестиційних проектах компаній. Наприклад, фірма-інвестор ВАТ "Червонолиманська" відклала модернізацію однойменної шахти. Схожа ситуація із модернізацією виробництва і на шахті "Путилівська" - асоціація "Надра Донбасу"до кращих часів її проводити не буде. Перелік можна продовжувати. Кілька інвестиційних проектів змушене скасувати навіть Міністерство вугільної промисловості. За словами міністра галузі Віктора Полтавця, знайти інвестора в нинішніх економічних реаліях досить важко.

Конкретнішою щодо потенційних інвестицій у вугільну промисловість є прем'єр Юлія Тимошенко. На зустрічі з представниками вугільних підпри­ємств вона наголосила, що взагалі ймовірна можливість припинення державного інвестування у вугільну промисло­вість. Мовляв, " підприємства можуть розраховувати лише на приватні інвестиції, причому - зарубіжні інвестиції, оскільки нашим олігархам, скажемо так, нині самим складно", - наголошує Юлія Володимирівна.

Словом, олігархам можна тільки позаздрити, бо наш прем'єр переймається їхніми  "проблемами". І правильно, нас усіх - багато, а їх - олігархів - на пальцях перелічити можна. А справ вони мають ...

Наприкінці жовтня з'явилася інформація, що уряд Болгарії буцімто запропонував Ринату Ахметову - найпершому серед наших багатіїв - взяти в управління тамтешній збанкрутілий металургійний комбінат "Креміковці". Прес-служба групи "СКМ", що належить мільярдеру, цю інформацію, щоправда, наразі не коментує. Хоча й зазначає, що гірничо-металургійний холдинг групи "СКМ" "Метінвест Холдинг" - пос­тійно вивчає можливості для розширення бізнесу, зокрема, і за рахунок придбання нових активів за межами України.

Коли згасає полум'я

Загальне падіння попиту на металопродукцію у світі й закономірне зменшення цін на неї кинуло металургів у вкрай невигідне становище, порівняно з іншими, менш експортно орієнтованими галузями. Де­які металургійні комбінати у жовтні скоротили виробництво, порівняно із відповідним періодом минулого року, більш ніж на половину. Негативні тенденції й у листопаді можуть спричинити цілковиту зупинку окремих підприємств. Пер­ші ознаки вже можна зауважити. Із жовтня чимало металургійних комбінатів перейшли на
3 - 4-денний робочий тиждень, допоміжний персонал відправлено у примусові неоплачувані відпустки, у 2 - 3 рази зменшилася зарплата металургів.

Нині припинено роботу Нікопольського, Запорізького та Стаханівського феросплавних заводів, Марганецького та Орджонікідзенського гірничо-збагачувальних комбінатів. На Макіївському металургійному комбінаті виробництво металопродукції, порівняно із жовтнем минулого року, знизилося у 15(!) разів. Із великих металургійних комбінатів лише на "Запоріжсталі" у жовтні спостерігалося збільшення виплавки чавуну (відповідно - 210 тис. тонн у жовтні 2007 р. і 298 тис. тонн у жовтні ни­нішнього).

Проте більшість фахівців ринку металу пов'язуть це із ефективніше організованою системою збуту комбінату, порівняно з іншими підприємствами. Загалом середньодобова виплавка чавуну в Україні минулого місяця не перевищувала 50 тис. тонн. Це удвічі менше, ніж торік.

Причини різні -
рецесія одна

Якщо проаналізувати ситуацію в металургійній промисловості в цілому, то падіння об­сягів виробництва має різні причини. Найбільший спад зафіксовано на підприємствах, що працюють на застарілому й фактично зношеному обладнанні (зрештою, характерному для більшості виробничих підприємств України). Це, зрозуміло, вкрай негативно від­бивається на можливості зниження собівартості продукції затенденції падіння цін на світовому ринку металу. От­же, хто зумів подбати про перехід на сучасні, енергоощадні технології, перебуває у кращому конкурентному стані.

Інша річ - "Азовсталь" чи "Єнакієвський металургійний комбінат". Вони входять до ахметовського холдингу "Метінвест" й у жовтні навіть змогли зберегти відносно високі обсяги виробництва. Але й доступ до сировинної бази в них більш спрощений. "Метінвест" має власну залізорудну сировину, котра коштує для згаданих комбінатів дешевше, ніж для інших. Та й самі гірничо-збагачувальні підприємства холдингу залишаються прибутковими.

Окрім цього, "Метінвест" має власні прокатні стани в Італії, Великобританії та Болгарії, куди ці металургійні комбінати постачають свої напівфабрикати. Проте навіть "Метінвест" змушений скорочувати виробництво на Макіївському меткомбінаті, обладнання якого явно застаріле - не вигідне.

Не страшна криза... Наразі

Слід зауважити, що, за під­сум­ками січня - жовтня поточного року, загальне падіння обсягів виробництва на біль­шості металургійних підпри­ємств становило не більше 10 - 15 відсотків.

За умови, якщо кризові показники жовтня розкинути на весь період і порівняти їх з таким же періодом минулого року. Макіївський меткомбінат, до прикладу, зменшив виробництво прокату на 12 % - до 801 тис. тонн. А де­які під­приємства, - той же Алчевський меткомбінат, - навіть збіль­­шили виробництво прокату на 22% - до 3,5 млн тонн.

Проте є й і інший аспект. Пер­ша половина цього року була надзвичайно успішною для металургів - ціни на метал на сві­товому ринку зростали, зростали й прибутки. Тож металурги мають потужний "жировий запас" літа, який можна використати у "чорні дні". Якщо криза буде розгортатися за оптимістичним сценарієм і завершиться навесні - влітку наступного року, є всі шанси, що металурги переживуть її  без відчутних втрат.

А поки Кабмін почав контролювати формування цін на продукцію підприємств гірничо-металургійного комплексу. Запроваджено обов'язкове де­кларування цін на неї і кожен виробник має погоджувати з урядом цінові зміни на внут­ріш­ньому ринку.

А ще Кабмін встановив норматив рентабельності при випуску вугільної, металургійної і гірничорудної продукції на рівні не більше 10 відсотків. На думку уряду, це має підвищити її загальну  конкурентно­здатність. Насамперед, на внутрішньому ринку.