Зі вступом України у СОТ залишиться найсильніший та найбільш конкурентний виробник. Споживач отримає дешевшу імпортну продукцію

Завтра, 16 травня, Україна стає повноправним, 152-м, членом Світової організації торгівлі (СОТ). До лав цієї поважної структури Україна йшла 14 років поспіль. У частині законодавчого забезпечення  процесу вступу України до СОТ Верховна Рада України впродовж 2005-2007 років прийняла 49 законів, зокрема 11 – минуло року.

Перехідний період для України триватиме п’ять років. Є свої позитиви та негативи зі вступом нашої держави у СОТ.  Якщо говорити про переваги, то вступ України до цієї організації дозволить аграріям збільшити прибутки, пов’язані з масштабністю виробництва продукції та її реалізацією на зовнішніх ринках; отримати більш широкий доступ до іноземних інвестицій та сучасних технологій, світових ринків; прискорити структурні та виробничі реформи і створення ринкових інститутів в аграрному секторі. Ще один важливий аспект – впровадження санітарних та фітосанітарних заходів.

Загальний обсяг підтримки сільського господарства, на яку може розраховувати Україна після вступу до СОТ, становить 9,5 млрд грн.

«Спочатку Україна пройде жорстоку, але необхідну терапію. На першому етапі більше виграють пересічні споживачі, адже до нас з-за кордону прийде дешевша продукція, але програють дрібнотоварні виробники. Великим виробникам це не загрожує, адже вони технологічно сильні та конкурентоспроможні. При відкритих кордонах і зменшенні імпортного мита (якщо раніше середньоарифметична ставка ввізного мита на сільгосппродукцію  була 13,84 %, то у перший рік перебування у СОТ вона зменшується до 11,16 %. – Авт. ), до нас прийде низка дешевших імпортних видів продукції, аніж вітчизняні, які мають вищу собівартість. Саме це є небезпечним для українського виробника. Щоправда, тут мова йде про конкурентоспроможність. Тобто в Україні вироблятимуть продукції рівно стільки, скільки її зможуть реалізувати на ринку. На другому етапі, крім споживачів, будуть у виграші й виробники », – наголосив «СП» начальник головного управління агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації Михайло Кожушко. Посадовець акцентує, що у державі нарешті зникне безгосподарність, а на ринку залишаться найсильніші та найбільш конкурентні виробники. Закони природи про виживання найсильнішого стають чинними. 

За даними дослідження асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», після вступу України до СОТ, найсуттєвіше зниження оптової ціни можливе на свинину свіжу, морожену субпродукти ВРХ, свиней, м’ясо та харчові субпродукти птиці свійської . У виробництві м’ясної продукції зниження мита відобразиться зниженням оптової ціни на продукти групи «сосиски, ковбаси та аналогічні вироби з м’яса», а також у групі «готові чи консервовані продукти з м’яса». Що стосується молочної продукції, то зниження оптової ціни слід очікувати на масло вершкове та інші жири, вироблені з молока, сири всіх видів та кисломолочний сир та на йогурти.

Зі вступом України у СОТ курятину можуть везти зі США, картоплю – з Польщі та Голландії, свинину – з Польщі та Данії. Експерти не виключають, що на перших етапах у державу може навіть надходити продукція не зовсім високої якості. «Буде така спроба, але в яких об’ємах зараз  сказати важко. Насамперед це стосуватиметься м’ясо-молочної та плодо-овочевої продукції», – додає М. Кожушко. А от конкурентоспроможною зі вступом України до СОТ буде пшениця, ячмінь, ріпак та соняшник.

Для львівського аграрного сектору зберігаються  ризики та позитиви вступу у СОТ аналогічні для всієї України. Щоправда, є низка особливостей, які має саме наш регіон, а він, як каже М. Кожушко, суттєво відрізняється від центральних та східних областей держави.
Сьогодні основа аграрного сектору Львівщини сконцентрована у дрібнотоварному виробництві. Власне цей сектор не є високотехнологічним, отож потрапляє у зону найбільших ризиків. Натомість на сході та в центрі України рівень великотоварного виробництва є значно вищим, аніж на західних теренах, зокрема на Львівщині. Скажімо, за підсумками 2007 р., на Львівщині індивідуальне підсобне господарство виробило 97,8 % картоплі, 95,8 % овочів,  53 % зерна, 75 % яєць, 70 % м’яса, 96-97 % молока.

Враховуючи світову кон’юнктуру на продовольчому ринку щодо колосального браку зерна, для України зі вступом у СОТ створюються ідеальні умови. Скажімо, у низці країн (США, Аргентині) частину зерна скерували на виробництво біоетанолу та біодизеля. Також у світі зменшують посівні площі зерна. За прогнозами, у 38 країнах світу цього року очікують продовольчу кризу, а рівень дефіциту зернових ресурсів на світовому ринку буде в межах 5 %. Саме ця обставина створює ідеальні передумови для розвитку в Україні зернового виробництва. Ця позиція буде конкурентною та виграшною для нас, отож держава зможе завойовувати нові світові ринки реалізації продукції. «Щодо Львівщини, то область може робити кормові добавки на основі вирощеного зерна. Незначні об’єми зерна III-го класу область може продавати, що успішно роблять наші сільгосппідприємства через аграрні товарні біржі», – говорить співрозмовник.

Світова організація торгівлі – це міжнародна економічна органі¬зація, членами якої вже нині є 151 країна, частка яких в обсягах світо¬вої торгівлі становить близько 95 %. Вона є потужною і впливовою міжнародною структурою, здатною вико¬нувати функції міжнародного економічного регулю¬вання. Членство у СОТ стало обов'язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.

Натомість проблематичним буде цукровий ринок. Вже досягнуто домовленості зі СОТ, що квота ввезення цукру в Україну на рік становитиме 260 тисяч тонн зі сплатою мита не вище 15 % (переважно везтимуть солодкий пісок із цукрової тростини). Решта цукру, який ввозитимуть у нашу державу матиме митну тарифну ставку 50 %. Загалом в Україні прогнозують закриття частини цукрових заводів. «Нині на Львівщині працює лише два цукрові заводи – радехівський та золочівський, і, за нашими прогнозами, вони обидва працюватимуть й надалі», – говорить М. Кожушко. Ще донедавна в області працювало шість цукрових заводів. Щодо виробництва молока, то для великих господарств створюються нормальні передумови, і їх продукція буде конкурентною. «Молоком можемо конкурувати, але потрібно провести низку серйозних організаційних заходів. Не буду приховувати, що  Львівщину чекає тут непроста ситуація. Адже варто об’єднати індивідуальний сектор зі здачі молока в асоціації, які б дали можливість захищати виробника перед закупівельниками цієї продукції. Останні багато спекулюють, і люди не мають стимулу виробляти та продавати якісне молоко,» – зауважує М. Кожушко. Власне обласні посадовці зараз розмірковують, як переорієнтувати державні програми щодо швидкого нарощування темпів виробництва на цій ділянці. «Це і серйозне соціальне питання. По-перше, працюємо над формами, які б дали можливість захистити й індивідуальне підсобне господарство. Зокрема, завдяки дотації на утримання, починаючи від 2-3 корів, а згодом і до 15-20 корів, аби був інтерес цим займатися. Маючи таку кількість худоби, вже можна запровадити невелику механізацію та забезпечити якість продукції. По-друге, потрібна серйозна робота з молокопереробниками. Нині у третині сіл регіону взагалі немає молочних пунктів. А ті, що є, не дають можливості щодня зробити розгорнутий аналіз молока». Але тут обласні посадовці часу не гаять. Зокрема, цікавляться досвідом поляків, які свого часу також пережили процес вступу у СОТ (Польща вже четвертий рік у СОТ. – Авт.). «Побував на польських молокозаводах, які займаються випуском продукції на замовлення американської армії та для Ізраїлю. Власне ці молокозаводи у 70 % сировину заготовляють від підсобного господарства. Як казали поляки, є дві проблеми: брудна баба та хвора корова.

Експорт сільгосппродукції та продуктів її переробки збільшується високими темпами: за 2000-2008 роки він зріс з 1,58 млрд дол. до 6,79 млрд дол., майже у 4,3 раза. Доля експорту в загальному обсязі зовнішньої торгівлі продукції аграрного сектору за 2000-2007 роки становила 61 %, найбільшу питому вагу становлять такі основні види продукції як: злаки – 22,9 %, олія – 14,6 %, молокопродукти – 9,2 %, м’ясо та субпродукти – 6,3 %, насіння олійних культур – 5,1 %, шоколад – 4,9 %, цукор – 4,2 %. У структурі експорту молокопродуктів основна частка припадає на молоко згущене – 290 млн дол. Щодо м’ясопродуктів, то найбільша частка припадає на яловичину морожену – 96 млн дол.  Доля імпорту в загальному обсязі  зовнішньої торгівлі продукції аграрного сектору становить 39 %. Нині найбільша питома вага імпортних надходжень припадає на: рибу, плоди, горіхи.

Наші сусіди наголошують, що невелика сучасна  лабораторія у селах, де є молокоприймальні пункти, дає можливість щоденно визначити якість молока. Аналогічний досвід маємо перейняти і ми», – акцентує посадовець, додаючи, що потрібно жорстко поставити питання перед молокопереробними підприємствами, які б просто не мали шансів приймати молоко без обладнання приймальних пунктів такими лабораторіями. Проблему становить те, що у нас спостерігається необґрунтована велика різниця в закупівельних цінах на молоко від населення і сільськогосподарських підприємств – 25-35%, тоді як у сусідів вона на рівні 2-3%.

Непроста ситуація чекає Україну з виробництва м’яса. «З яловичиною матимемо складну ситуацію. У тваринництві рівень збитковості виробництва  яловичини у межах 40,8 %, свинини – 27,8 %. Отож зараз яловичина та свинина є нерентабельними. Закордонна свинина є дешевша. Зі зниженням митних тарифів до нас з-за кордону великими потоками з країн СОТ прийде дешевше м’ясо. Відтак, майже 20 % українських дрібних господарств такого типу можуть закритися», – визнає М. Кожушко. Спочатку українські переробні господарства працюватимуть на імпортній сировині. Така ситуація найбільше битиме по індивідуальному підсобному господарстві, бо виробник не матиме можливості продати свою продукцію.

Щодо курятини, то імпортна курятина буде дешевшою, що може створити певні проблеми для низки птахофабрик, зокрема і на Львівщині. При своєчасному вжитті певних заходів ця продукція може конкурувати в ціні і бути кращою за якістю.

Що ж до овочівництва, яке зазвичай сконцентроване у приватному секторі, де є ручна праця, то ця продукція є неконкурентоспроможною з точки зору собівартості. Але селянин від цього не дуже страждатиме, оскільки овочами забезпечує себе сам. Знизиться частка продажу лишків його продукції.