“Влада має любити бізнес!” – саме так наголошував ще у травні 2005 року у смт Олесько під час Форуму підприємців Львівщини “Влада і бізнес – партнери” тоді ще директор Інституту розвитку міста Андрій Садовий. 

Він так намагався сподобатись тодішньому губернатору Львівщини Петрові Олійнику власною оригінальністю, що подарував йому... Не дивуйтеся… “Камасутру”. Так, так, “Камасутру” – у знак того, щоб “влада любила бізнес”.

Пригадую, тоді львівські бізнесмени були шоковані випадом Садового… Та, ставши мером, Андрій Іванович забув власні слова про любов влади до бізнесу, які колись говорив, будучи бізнесменом. Можливо, зі свого боку очільник міста певен, що все о’кей, але самі підприємці так не вважають. Вони кажуть, що у Львові радше є певні преференції до окремих бізнесменів-друзів. 

У Львові в останні роки надто багато говорять про налагодження дiалогу з бізнесом, про сприятливі умови для його ведення, але... “Сьогодні бізнес у Львові не відчуває на собі доброзичливого ставлення з боку органів міської влади. Насправді маємо лишень якісь декларації, а віз і нині на тому ж місці. Це аж ніяк не партнерські стосунки, – зазначає у розмові з “Поштою” Зеновій Бермес, голова Асоціації роботодавців Львівщини. – Бізнес у всьому світі розглядають як джерело зміцнення держави, натомість у нас міська влада сьогодні ставиться до бізнесу, як до дійної корови! До нічого доброго такий підхід не приведе”.

– Якщо це зобразити у вигляді графіка, то крива успішно йде донизу. На жаль… Ознак вирівнювання ще не передбачається. Чи можлива якась інша ситуація? Очевидно, так. Але органам влади, як центральної, так і місцевої, ще не припекло. Починає пекти зараз, адже є невиконання місцевих бюджетів.

Фіскальні органи намагаються збільшити свої потуги і зібрати податки. Органи місцевої влади роблять спроби тиснути на підприємців, аби ті платили працівникам більшу зарплату, зокрема для того, аби отримувати податок із доходів фізичних осіб… 

Влада намагається витиснути з бізнесу якомога більше і робить усе можливе, аби він платив більше. Тут і не йдеться про якийсь розвиток тієї чи іншої фірми! Йдеться лише про те, аби вижити! Розвиток стосується хіба ресторанного, туристичного та IT-бізнесу. На мою думку, чим більше вони тиснутимуть, тим більше підприємств зникне. А це – мінус робочі місця, це люди, родини… Ситуація сумна. 

Тим часом освічена молодь із вищою освітою масово втікає зі Львова працювати до Києва чи за кордон. І така тенденція буде й надалі. Талановита молодь не бачить перспектив у рідному місті. І таких щораз більше. Вони не хочуть сюди повертатись. Це трагедія для міста! 

Якби були створені умови, працювало більше фірм, молодь нікуди б не їхала у пошуках кращої долі. Так, львів’яни гарні та розумні люди, люблять своє рідне місто, але для них тут немає робочих місць. Молоді люди, звісно, хочуть кращих заробітків, а Львів цього сьогодні не може запропонувати… 

На мою думку, управління економіки міськради мало би займатися економічним аналізом. Насправді ж, його роль часто зводиться до боротьби з бізнесом, зокрема йдеться про масові перевірки необхідності підвищення зарплат, боротьбу з вивісками чи продажем спиртного. Невиконання доходів, особливо по місцевих бюджетах (як зараз), свідчить про те, що у Львові немає бізнесової активності та підприємці закривають свої фірми. 

– Відколи відкрили перший реєстраційний офіс, зникли і реєстраційні проблеми. Та важче зараз закрити ту чи іншу фірму! Знаю, що люди роками не можуть закрити підприємства…

Головна біда – сьогодні підприємцям бракує обігових коштів на ведення бізнесу. Кредитні ставки банків не дозволяють позичати грошей, а рентабельності під існуючі кредити немає. Хто ризикнув і брав кредит, опинявся згодом у пастці. 

– Це – свідчення того, що бізнес призупиняє свою діяльність, бо не виживає. Передусім нині є низька купівельна спроможність населення. Вміст гаманців той самий, а ось вартість товарів та послуг зросла…

Також бізнес зіштовхується з тим, що часто відбувається підвищення плати за щось – енергоносії, вивіз сміття… А міська влада не робить жодної спроби полегшити умови оренди приміщень для підприємців. Зокрема плата за оренду щороку зростає і в умовах кризи є непосильною! Також зазначу, що процедури надання приміщень в оренду у місті є занадто складними.

Тому сьогодні, як то кажуть, бізнес чекає кращих часів… Тому такий стан справ виштовхує працівників на ринок безробіття. Приміщення пустують…  Чимала частина бізнесу працює в тіні, і держава отримує надходження по мінімуму. 

– На жаль, це імітація діалогу. Реальні стосунки бізнесу і влади виглядають так, що бізнес є прохачем. Ми вкотре вимагатимемо від міської влади зменшити плату за землю. Адже єдине благо, якого тяжко добивалися у 2011 – 2013 рр., – пільги на оплату земельного податку та на орендну плату за землю у розмірі 60% від суми. Знову наполягатимемо на цій пільзі. У протилежному випадку, якщо цього не зробимо, то у 2014-му 30 – 40% бізнесу взагалі зникне!

– З одного боку, нині вже не­має такого різкого протисто­яння, як це було колись. Немає нахабних дій… Є більш витончені. Зокрема законодавчі норми мають такі міни, що підприємець нерідко натрапляє на них і змушений сплачувати штрафи. Та й нові норми не спрямовані на те, аби підприємець менше платив. Зовні декларують од­не, а насправді картина зовсім інша. 

– На мою думку, Львівська обласна державна адміністрація не впливає на проблеми бізнесу. Головне, аби не заважали працювати… А щодо ситуації по місту – однозначно “двійка”. І це вже впродовж багатьох років. Нікому чомусь не потрібно створювати сприятливі умови для бізнесу…

І ще. Якщо підприємець судиться з кимось із державних органів, то у нього є значно більші шанси програти. Навіть коли є всі законні підстави виграти справу. Суди упереджено дивляться на справи, в яких однією зі сторін є влада.

– На жаль, це неминуче. Підприємці зі Львова вже впродовж кількох років реєструють свій бізнес у Польщі, Чехії, Німеччині. І так виживають… А бюджет, звісно, недоотримує податки! 

– Так, такі тенденції є. Безперечно, цей бізнес має більше грошей. Львівський бізнес не має достатніх фінансових ресурсів, аби конкурувати зі столичним. Місцевий бізнес, на жаль, зникатиме… Певен: найкращий інвестор – це свій, місцевий інвестор. 

У Львові нині відкривають здебільшого торгові заклади, які переважно не є власністю львів’ян. Це різноманітні мережі. Також велика частина аптек не належить жителям Львова. Львів’яни хіба вкладають гроші у кав’ярні. Та й то буває, що обпікаються на тих чи інших проблемах.

Звісно, атракції у місті потрібні для якнайбільшого заманювання туристів. От якби ще з туристичного бізнесу були більші надходження, як це, скажімо, є у Кракові чи Празі...

– На жаль, виробничий бізнес зникає. Без нього ми не зможемо обійтися. Насамперед на виробничих площах, які нині пустують у Львові, необхідно створювати складальні виробництва за так званими “викрутковими технологіями”.  

Дуже багато іноземних фірм шукає привабливі території для розміщення нових виробництв із дешевою робочою силою. Тут, звичайно, Львів має право вибору. Адже, звісно, ми не хочемо, щоб до міста приходили виробництва зі шкідливими умовами праці або такі, що забруднюють довкілля. По-друге, львівські виші продовжують випускати фахівців у сфері машинобудування, приладобудування, випускники яких не можуть знайти в обласному центрі роботи за фахом. Як наслідок – у кращому випадку вони знаходять собі будь-яку роботу на львівських ринках чи, скажімо, у МАФАх, з якими так завзято бореться міська влада. У гіршому – виїздять за кордон і зазвичай не бажають повертатися.

У місті зникає і легка промисловість, а наші прилавки щораз більше заповнює китайський ширвжиток. Також варто нагадати міській владі, що кожна тисяча робочих місць дає  бюджету Львова щонайменше 4 мільйони гривень лише з податку на доходи з фізичних осіб.