Минулого тижня Президент зважився на безпрецедентний крок - звільнив 25 відсотків працівників служб, які забезпечують його діяльність

Як засвідчив перебіг подій, у публікації "Верховна влада грошей" ("Пошта", №64, 4.11.2008 року), ми й справді торкнулися актуальної теми - у скіль­ки ж власне обходиться українському суспільству утримання влади. Щоправда, тоді ми писали лише про фінансові будні наших представників у парламенті - народних депутатів. Проте не сумнівалися, - порушили майже неосяжну в різноманітних її проявах тему.

"Зайві" люди Ющенка

Якщо облишити риторику, то зменшенням свого апарату Віктор Андрійович засвідчив, з одного боку, сумлінне виконання свого ж попереднього указу: в переліку затверджених Президентом антикризових заходів міститься й пункт про скорочення на 20% усього управлінського апарату країни. З іншого, - показав приклад ін­шим, зокрема прем'єрові з усім її штатом,  як треба перейматися державними інтересами.

Щоправда, при цьому у сві­домості мимоволі вибудовується логічний ланцюжок запитань: економіка країни переживає глибоку кризу. Зокрема й управлінську - нестачу справжніх фахівців. А тут їх... скорочують. Виходить, що у "мирні" часи увесь цей чиновницький  люд був конче потрібен, а у дійсно складний період без нього можна цілком обійтися? Нонсенс? Хоча ми давно звикли, що в нас багато чого робиться не так, як у "людей". Зрозуміло, що до таких кроків слід було вдатися раніше: занадто важкий фінансовий тягар утримання владних структур лягає не плечі  платників податків.

Як би там не було, але Президент відразу вирішив відмовитися від своїх штатних радників. Відтепер вони даватимуть поради Ющенкові на громадських засадах. На 50 осіб зменшено також штат апарату Раїси Богатирьової - РНБО. Тепер у її штабі залишилося  тільки 210 активних "багнетів".

Відома в народі "ДУСя" - Державне управління справами, - що опікується, зокрема, й утриманням президентських резиденцій та чиновницьких санаторіїв, втратило 43 співробітники. На цій "ниві" тепер "оратимуть" усього 160 осіб.

У Національному інституті стратегічних досліджень - він теж підпорядкований Президенту - скорочення найрадикальніше: з 317 стратегів залишилося 217.

А от Секретаріат Президента потерпів найменше (певно, тут і справді працюють лише найвідданіші). Скорочення торкнулося 45 апаратних бій­ців. Але й після цього СП - найпотужніша серед інших структура. В його апараті 550 співробітників.

Кризова економія

Звісно, скорочення в структурах, підвідомчих Президенту, певну економію державних грошей таки дасть. Хоча не відразу. Але зважмо, що скорочуються далеко не основні за розмірами зарплат посади. Усього президентських людей поменшало на 238 осіб, їхній середній заробіток - близько
6 тис. грн на місяць. Але на відміну від інших категорій працівників, держава все одно про них подбає. Кожен зі "скороченців" отримає відразу тримісячний середній посадовий оклад. Тож для того, щоб зекономити  на них  у майбутньому, вже зараз доведеться виплатити загалом 4,3 мільйона.

А от інші державні стуктури про офіційні скорочення своїх апаратів наразі не повідомляли. Але деякі зрушення таки були.

Спікер парламенту Арсеній Яценюк наголосив, що має намір внести на чергове пленарне засідання Ради законопроект про зменшення витрат депутатів. Зокрема, передбачають звузити низку видаткових статей, починаючи із відряджень (цьогоріч лише на закордонні поїздки нардепів було виділено 5,5 млн грн. Ще по десять тисяч "на брата" - на поїздки рідними теренами) і закінчуючи витратами, непов'язаними із безпосередньою діяльністю депутатів. Важко, однак, зрозуміти, як можна оплачувати те, чого людина не робить.

А по телебаченню вже лунають нечувані досі заяви: мовляв, і "регіонали", і бютівці двома руками "за" зменшення депутатських зарплат. Однак за тим, як нардепи себе обмежують, ми стежили не раз.

Щодо головного адресата президентських заходів - Кабміну та його очільниці Юлії Тимошенко, - то на них зреагувало лише Міністерство з питань сім'ї та молоді. Голова відомства на колегії порушив питання про зменшення загального штату на 20%. За таких же умов щодо сплати "вихідних", як і в апараті Президента.

Готуються до схожого й у Мінвуглепромі. Тут під скорочення може потрапити 21 особа. Але "вуглярі" чекають  указу Кабміну. Вакансії 11 начальників відділів та головних спеціалістів скоротили також у Мі­ністерстві транспорту та зв'язку.

Сама прем'єр про загальний план зменшення кабмінівського апарату наразі нічого не повідомляла. Певно, ще радиться. Адже й про скорочення свого дорадчого апарату, в якому тільки штатних радників - 11, Юлія Володимирівна теж оголошувати не квапиться. А загалом поради главі уряду дають аж 39 штатних та позаштатних фахівців своєї справи. Певно, тому так важко обрати чітку лінію втілення у життя антикризових заходів.

Щедра рука

Якщо всерйоз замислитися над питанням, - а скільки ж нам коштує влада, особливо враховуючи її ефективність, - стає сумно. Ледь не "мільярдна" Вер­ховна Рада, Кабмін з його майже такими ж річними видатками, утаємничений щодо видатків Секретаріат Президента.

А чисельні державні структури на місцях.  їм же теж треба з державного гаманця дати на шматок хліба з маслом. Скіль­ки на весь чиновницько-бюрократичний апарат насправді йде грошей, підрахувати важко. Принаймні, від­кри­тих даних про це ви не знайдете. Але сума ця кількома міль­ярдами на рік не обмежується. Це тільки на зарплату. Але ж є й ще чимало різних безкоштовних пільг, теж за державний кошт.

Якщо проаналізувати події 2 - 3-річної давності, то можна зробити чіткий висновок. Но­ги усього нинішнього чиновницького благополуччя ростуть з часу... першого "помаранчевого прем'єрства" Юлії Володимирівни.

Тоді, вирішивши остаточно і назавжди покінчити із корупцією, Юлія Володимирівна  радикально збільшила чиновницькі зарплати. Мовляв, отримуватимуть пристойні гроші - не братимуть хабарів (до речі, су­ми останніх опісля тільки зросли).

30 червня 2005 року почався новий відлік у зростанні статків правлячої еліти країни - й у центрі, й на місцях. Саме тоді Кабмін видав "головну" свою Постанову №510 "Про оплату праці керівних працівників державних органів". Міністерська базова зарплата відразу сягнула 13 - 15 тис. грн. Із нарахуванням різного роду надбавок - 18 - 20 тис.

У прем'єра "база" поступалась лише президентській - 23,5 тис. грн (нині, якщо не помиляємось, вона давно вже за 40 тис.).

Відповідні процентовки, з "урахуванням" верхньої межі, почали нараховуватись по всій вертикалі виконавчої влади. Подбали відразу й про пенсійне забезпечення. Чимале грошове утримання - трохи менше, ніж при справах - переслідує колишнього міністра, як і решту рангових чиновників, усе його земне життя. Так Юлія Тимошенко вдосконалила пенсійну систему.

У випадку ж відставки колишній член Кабміну, працюючи надалі на державній посаді, отримає найвищий, 1-й ранг держслужбовця з відпо­відною зарплатою.

Якщо ж відставнику менше 60 років і він не може працевлаштуватися - отримуватиме 85% від суми попереднього кабмінівського окладу. Але й це далеко не все. У разі від­ставки, незалежно від терміну перебування на посаді, колишньому міністру  виплачують "вихідні" - 10-місячний посадовий оклад.

А депутати, стурбовані зростанням міністерських статків, відразу ж прирівняли свій "посадово-зарплатний статус" до кабмінівського. У тому ж 2005 році.

Що справді цікаво. Незважаючи на кризову ситуацію в країні, переглядати базові ставки, як відомо, ніхто не збирається.