П'ятниця, 14 листопада, має усі шанси перетворитися у справжнісінький "судний день" для газового сектору вітчизняної економіки: у Лондоні на екстрену нараду збираються кредитори-власники єврооблігацій державної холдингової компанії НАК "Нафтогаз України"

Головна причина зборів - затвердження спеціальної резолюції про фінансовий стан компанії. Підстава - вітчизняний газовий монополіст досі не надав своїм європейським кредиторам фінансову звітність про діяльність НАКу за минулий рік. Потенційні наслідки - можливе оголошення "Нафтогазу" крос-дефолту: вимоги негайного погашення поточних боргів у розмірі 2,4 млрд доларів.

Позичати -
не віддавати...

Про фінансове становище  державної національної компанії "Нафтогаз України" у минулих публікаціях ми, здається, написали все. Так, як і про можливі наслідки. Прикро, що тут ми не помилися. Утім, спрогнозувати такий швидкоплинний, з переходом у критичність, перебіг подій тоді не наважилися. Можливо, через брак справді повної і достовірної інформації.

Річ у тім, що керівництво "Нафтогазу", звісно, не афішуючи таких своїх кроків, ще перед призначенням "часу Х" тричі зверталося до своїх єврокредиторів із проханням відтермінувати надання згаданої фінансової звітності. (Зважмо, йшлося не про пролонгацію виплат за позиками, що було б, зважаючи на нинішній фінансовий стан компанії, цілком логічним. Відтермінувати просили всього-на-всього звітність. Певно, й справді не можуть у бідолашному "Нафтогазі" звести фінансові кінці з кінцями - "Пошта").

Останнє засідання кредиторів з цього приводу мало від­бутися ще 28 жовтня. Але через відсутність кворуму не відбулося. Проте, затягування з наданням фінансової звіт­ності, безперечно, не могло не насторожити позикодавців. А тут ще відмова давнього  "товариша" НАКу - Дойче Банку - у черговому кредиті. У такій ситуації нашим газовикам не допомогли навіть гарантії безпосереднього партнера у справах - російського "Газпрому".

Зрозумілий наслідок - нервування у стані зарубіжних кредиторів й зростання індикативної доходності за єврооблігаціями "Нафтогазу". Наприкінці жовтня вона становила від 70 до 130 відсотків річ­них. А на думку аналітиків, такий надзвичайно високий відсоток уже є достатньою передумовою дефолту. Особливо в умовах нинішньої фінансової кризи.

Адже зрозуміло, що таких грошей НАК нині просто не має.

Перспективи наступного року відтак ще гірші. Дефіцит платіжних засобів може сягнути вже 5 млрд дол. (у жовт­ні він становив приблизно 9 млрд грн). Зокрема, виплачувальні забов'язання "Нафтогазу" за кредитами на 2009 - 2011 рік становлять понад 11 мільярдів гривень. З них майже половина - 5,5 млрд - припадає на наступний рік.

Зважимо ще й на невизначеність ціни російського газу для України на наступний рік. Минулого вівторка, усміхаючись, голова НАК "Нафтогаз України" Олег Дубина  повідомив пресі, що переговори йдуть за планом і ціну на газ ось-ось з'ясують. Можливо, він і справді знав більше, ніж повідомив журналістам. Адже в урядових колах відразу заговорили про світові тенденції: мовляв, ціна-то на нафту впала чи не удвічі. Відтак є всі підстави вважати, що й газ має бути дешевшим. Можливо, навіть нинішні 179,5 долара за тисячу кубів. Але у всякому випадку аж ніяк не дорожче 220 - 250 доларів.

Наважимось не розділити такий оптимізм уряду. Суто з економічної точки зору. Серед опосередкованих кредиторів НАКу є і "Газпром". Загалом нинішній борг "Нафтогазу" російським колегам становить теж чималу суму - 1 млрд 200 млн. Не гривень, звісно.Тож і на цінових переговорах цей борг у будь-якому випадку відіб'ється - віддавати ж все одно треба.

Візьмімо до уваги й коливання курсу долара. Зрозуміло, що до попередньої позначки у 5.05 він у осяжній перспективі навряд чи дійде. А розрахунки за газ прив'язують саме до нього. Втім, нехай уряд себе тішить мріями.

Тимошенко
нас врятує?

Уряд не міг залишитись осторонь у такий скрутний для усієї нафто-газовидобувної галузі час. Спосіб порятунку "Нафтогазу" від перспективи банкрутства, як завше, обрано найрадикальніший - щоб відразу й назавжди усунути навіть можливість схожої ситуації.

Згідно з проектом змін до цьогорічного бюджету, прямі дотації "Нафтогазу" пропонують збільшити до 3,2 млрд грн. (Враховуючи, що після грудневого підвищення ціна на газ для населення збільшиться фактично наполовину, порівняно із літом, неважко підрахувати - більшість дотацій, нехай і в опосередкований спосіб, все одно сплачуватимуть з наших кишень).

Але це, далебі, не все. Юлія Володимирівна з колегами за­пропонували збільшити державні гарантії щодо НАК із 12 до 40 млрд грн - майже однієї п'ятої цьогорічного бюджету! При цьому відповідь на запитання - а де ж, власне, такі гро­ші взяти? - сором'язливо замовчується.

Але головна кабмінівська новація для спасіння "Нафтогаза" навіть не в тому. Для зростання конкурентоспроможності майже збакрутіла компанія без усіляких аукціонів отримує від держави 20 ліцензій на розробку покладів вуглеводнів.

І цього замало, - у Мінпаливенерго точаться розмови про потребу передачі НАК "Нафтогаз України" ще й усіх державних ТЕЦ. Мовляв, у такий спосіб вартість активів компанії зросте неймовірно. І ось тоді усі фінансові проблеми  вирішаться остаточно.

Мимоволі виникає запитання - а кого ж у такий спосіб рятує уряд? Безсумнівно, згадані заходи збільшують вар­тість компанії. Але тоді може трапитися, що після проголошення дефолту і сам "Нафтогаз", і ТЕЦ , і поклади газу потраплять... кредиторам. Це з одного боку.

З іншого, враховуючи ни­нішнє фінансове становище НАК, зрозуміло, що компанія просто не має засобів для освоєння ліцензованих газоносних площин. Особливо у Чорноморській шельфовій зоні. Для чого ж тоді компанії такі державні преференції?

Загалом усі нинішні оборудки довкола газових питань справді не можуть не насторожувати. Зрозуміло, що ведеться велика гра "на інтерес". Хоча наразі остаточно  незрозуміло, на чий. Єдине, що можемо стверджувати достеменно - не наш з вами.