Кожен із законів, які спромігся ухвалити нинішній парламент, коштував платникам податків щонайменше
10 мільйонів гривень

Свої заробітки народні депутати вкладають у дорогу рухомість

Гроші, без сумніву, слід рахувати завжди. Краще, звісно, свої - якщо вони є. Проте кожен громадянин, гадаємо, має право знати й те, на що і як ви­трачають кошти державні інституції, на утримання котрих відраховується не така вже і мала частина з його податків. Отож, поговоримо спочатку про нашу Верховну Раду.

У депутати
пішов би кожен

Облишмо всі політичні симпатії чи навпаки і погляньмо хоча б на цифри. За фактично річну каденцію нинішні "позачергові" народні обранці ухвалили рівно (не беручи до уваги пакету антикризових законопректів) 80 законів. Це коштувало державній скарбниці приблизно 800 млн грн - стіль­ки  грошей на підтримку життєдіяльності Ради виділено із жовтня минулого року до сьогодні.

Неважко підрахувати, що кожен закон, який прийняли депутати, коштував платникам податків, за чий кошт вони й утримуються, - 10 млн грн. Попередній склад парламенту, який, щоправда, попрацював трохи довше, встиг прийняти 240 законів. Висновок: два роки тому "собівартість" законотворчості за майже таких же  видатків була утричі нижчою - в середньому 3 млн грн на один законопрект. Хоча, скажемо відверто, грошове забезпечення нинішніх народних обранців не до порівняння з попередниками.

Щомісяця у розпорядження  кожного з 450 кращих представників народу надходить 52 тис. грн. З них -17,5 тис. грн - на зарплату (голови парламентських комітетів отримують на дві-три тисячі гривень більше). Стільки ж - на здійснення депутатських повноважень. І приблизно теж 17,5 тис. грн виділяється на утримання штату помічників-консультантів. Їхню кількість у визначених грошових межах кожен із депутатів визначає для себе сам.

До речі, депутати поперед­нього скликання отримували відповідно 13 тисяч зарплати. По 10 тисяч їм нараховували на повноваження та на помічників. Що вдієш, фінансова криза, інфляція... Певно, через неї у проекті бюджету на 2009 рік для "життєдіяльності" Ради записали вже  1 млрд грн (на весь нинішній рік - 860 млн грн).

Загалом, парламентарям "найдепутатнішої країни Європи" (більше  обирають хіба до російської Держдуми, але ж  і майже половина території там знаходиться в Азії) - їхні колеги із "менш розвинутих" країн можуть позаздрити. Наприклад, у Литві депутат отримує 4,5 тисячі литів - близько 9 тис. грн. Стільки ж йому дають на усю "канцелярію". Жодних інших пільг немає: навіть квартиру надають тільки тим, хто мешкає поза межами Вільнюса. І лише на час каденції.

Нашим же нардепам в тому сенсі скаржитися нічого. Завдяки "всенародній любові" вони забезпечені безкоштовним медичним обслуговуванням. По 35 тисяч щороку видають кожному на поліпшенння здоров'я у санаторному комплексі ВР. До речі, цьогоріч на його обслуговування пішло 60 млн грн.

Позаяк народні обранці мають право і на отримання житла чи відповідну компенсацію за нього, то цьогоріч у черзі на "пільгу" було 50 нардепів. 42 з них мали на меті отримати квартиру в Києві. Решта 8 вирішили обмежитися грошовою компенсацією. Згідно з "компенсаційним" кошторисом видатків, на це передбачалося 10 млн грн - 1млн 250 тис грн на кожного із тих, хто потребував.

Щоправда, як  відомо, наразі ні грошей, ні квартир вони не отримали. Не встигли. Тож доведеться "бідакам" ще трохи почекати...

Розпускайте нас, розпускайте

Зауважимо, що указ Президента про розпуск парламенту (призупинений, але не скасований) на депутатські статки особливо не вплине. Ображатися їм радше треба хіба на невчасне переривання "пісні" щодо здійснення виборчих обі­цянок електорату.

Отож, згідно із Законом про статус народного депутата, кожен з членів ВР у випадку передчасного припинення повноважень має право на грошову допомогу. Її розмір дорівнює трикратній сумі  зарплати депутата - у середньому по 52,5 тис. грн на кожного. Разом - 23 млн грн.

Але й це не все. За вже згаданим законом, народному депутату пропонується також що­місячна грошова підтримка у розмірі його заробітної плати аж до моменту працевлаштування. Якщо протягом року декому з них не поталанить знайти роботу, то ця сума просто зменшиться вдвічі. Тож роботу можна шукати до самої пенсії, котра теж буде немізерною.

А ще за гроші ВР депутат мо­же отримати нову освіту. Недаремно ж кажуть: вік живи - вік вчися. Тим паче безкоштовно.

Нічого дивуватися, що видатки ВР щороку зростають в середньому на 20 - 30 відсотків (до речі, за зростанням депутатських видатків, які вони ж самі й затверджують, можна реально визначити рівень інфляції в країні - влада про себе ніколи не забуде).

Як ми вже казали, певно, через ті ж обставини на наступний рік народні обранці попередньо зажадали 1 млрд грн. Хоча, гадаємо, сума ця буде ще більшою. У цьому сенсі дивно згадувати, що лише 10 років тому парламент нам коштував 50 - 60 млн грн. Нині понад половину цієї суми "з'їдає" лише автобаза ВР. Наші депутати на роботу на велосипедах їздити не хочуть - статус не дозволяє. І хоча автопарк Ради - один з найкращих, цьогоріч на його поповнення дали 10 млн грн. Саме за ці кошти й придбали 4 новеньких Toyota Camry - для обслуговування міжпарламентських делегацій.

Ще 6 млн передбачено на капремонт житлових будинків Ради та їх обслуговування. А на проживання народних обранців у "приймах" -готельних номерах - ще 20 млн грн.