Після успішного голосування  у парламенті минулого тижня президентського антикризового пакету законів Україна здобула усі шанси на отримання жаданого і для уряду, і для Нацбанку, і для самого Президента кредиту від Між­народного валютного фонду. На думку цих інституцій, "стенд-бай" - чи не єдиний шанс врятувати економіку країни (якщо не країну взагалі) в кризових умовах. А ще - дещо "посилити" національну валюту, здешевшення якої останніми днями набуло рис справжнісінького обвалу.

Кредит нададуть ніби й справді на супервигідних умовах - 16,5 млрд дол. (з початку було тільки 14) терміном на два роки під якихось 3,6 відсотка річних. Крім цього, за словами голови наглядової ради Нацбанку Петра Порошенка, Україна має перспективи отримати додаткові кредити ще й від Європейського банку реконструкції та розвитку і Міжнародної фінансової корпорації; переговори з ними тривають. Тож загальна сума запозичень в такому випадку становитиме понад 20 млрд дол.

Однак, попри всі позитивні моменти і навіть можливу потребу запозичень, далеко не всі парламентарі підтримали спільну президентсько-урядову  ініціативу.

Звісно, вважати МВФ благодійною організацією може хіба людина, не знайома навіть з азами ринкової економіки. Важко пригадати у сучасній історії  факт, коли завдяки допомозі МВФ хоча б одна країна звелася з фінансових колін. Те, що загрузала у ще більших боргах, натомість факт беззаперечний.

Загалом, цей кредит вкритий "завісою утаємниченості". Внесок України  у міжнародну фінансову структуру, де за­правляють Сполучені Штати, становить наразі 200 млн доларів. Згідно зі статутом фонду, країна-позичальник може розраховувати на кредит у сумі, яка не більше, ніж у 10 разів, перевищує суму її первинного внеску. Тож у кращому випадку Україна могла б претендувати не більше, ніж на 2 млрд доларів. Дивна щедрість "міжнародних валютників" чи щось інше?

Немає відповіді й на інше запитання: а де впевненість, що через два роки держава знайде гроші для повернення позики чи хоча б на сплату багато­міль­йонних відсотків за нею?

Зрештою, виникає й не менш важливе - а де, власне, гарантія, що всі ці запозичення підуть винятково на високі цілі: підтримку гривні й економіки в цілому? Минулого тижня вже з'явилася інформація, що всі ці гроші наперед поділили серед "страждальців".

А щодо благодійності МВФ, то наведемо факт, який вперто оминають прихильники міжнародного кредитування України. Однією з умов надання кредиту МВФ є зобов'язання України впорядкувати вартість газу протягом трьох років - і для населення, й для промислових споживачів. Тобто здійснити той "не шоковий" (за Юлією Володимирівною) перехід на світові ціни. Зокрема й на газ, який видобувається в Україні й продається нині населенню по 362 грн за тисячу кубів.