Поки українські нардепи “толерантно” з’ясовують cтосунки у стінах Верховної Ради, на енергетичному ринку також розвиваються події, щоправда не так гаряче. Учора, 29 березня на Одеському нафтопереробному заводі почалися повномасштабні роботи для відновлення виробництва продукції. Про це йдеться у повідомленні Східно-Європейської паливно-енергетичної компанії (СЄПЕК), інформує “ЛігаБізнесІнформ”. 

Старт пусконалагоджувальних робіт відбувся в присутності міністра енергетики та вугільної промисловості Едуарда Ставицького, голови Одеської обласної держадміністрації Едуарда Матвійчука, голови ради директорів групи “СЄПЕК” Сергія Курченка, виконавчого директора “СЄПЕК” Олександра Каплана.

Схоже, урядовці узялися виконувати одне із доручень Миколи Азарова, який казав, що в 2013-му в Україні мають відновити роботу нафтопереробна і електрометалургійна галузі. Ідея й непогана, а головне – перспективна...   Проте журналістам, які робили розслідування діяльності “СЄПЕК” (“ГазУкраїна-2009”), було відмовлено в акредитації на захід із запуску Одеського НПЗ, інформує “Економічна правда”.

Також залишається відкритим питання, де ж братимуть сировину, постачання якої необхідно для роботи заводу. Під час зустрічі з мас-медіа Едуард Ставицький цього не розповів. Втім, запевнив, що “у нас є технічні можливості забезпечувати завод нафтою трубопровідним транспортом, а також через морські поставки”. 

Водночас експерти не вірять у те, що згаданий завод справді працюватиме найближчим часом. Ба більше, фахівці певні: ймовірно, Одеський НПЗ використовуватимуть для тендерних махінацій.

Потрібна трубопровідна нафта 

Отож, Одеський НПЗ таки запрацював. Геннадій Рябцев, заступник директора НТЦ “Психея” каже, що відкриття заводу може обмежитись офіційною церемонією для того, аби пустити пил в очі людям. “А потім тишком-нишком усе прикриють, адже реально запрацювати завод 29-го березня не може!”, – зазначив “Пошті” Геннадій Рябцев.

Експерт називає щонайменше дві причини, через які завод зараз не може працювати. По-перше, треба закінчити процедуру передачі прав власності на завод. Адже, за офіційною інформацією, угоду купівлі-продажу планують  укласти до 1 червня 2013-го після виконання сторонами низки попередніх умов. 

По-друге, для роботи заводу потрібна нафта, а для цього необхідно підписати відповідні домовленості між новим власником заводу і компаніями, які будуть постачати туди сировину.

 “Нині таких домовленостей немає і перспективи їх підписання дуже не великі. Адже всі російські компанії підписали конт­ракти на 2013-й рік ще наприкінці жовтня 2012-го, – розповідає співрозмовник “Пошти”.  –  Звичайно, можна впродовж року закупити невеликі об’єми нафти, але вони будуть нерегулярні. Закупити їх можна на спотовому ринку у Європі. Це так звана танкерна нафта, тобто, в Одесу час від часу можуть заходити танкери, з них перезавантажуватимуть нафту, а потім вона потраплятиме на завод, бо там є невеличкий трубопровід”.

“Однак у такий спосіб забазпечити стабільно роботу заводу неможливо, оскільки на заводі немає резервуарів, які б слугували буферними ємностями, тобто, забезпечували безперебійну роботу”, – пояснює Геннадій Рябцев.Тому, з його слів, для роботи заводу потрібна трубопровідна нафта. “Щоб її отримати треба запустити реверсом нафтопровід Одеса-Броди. Для того, щоб цим трубопроводом йшла нафта, необхідно домовитися з кимось. Можна домовлятися з казахами, або росіянами”, – каже Геннадій Рябцев. Проте такі домовленості малоймовірні, адже постачання цим трубопроводом вже розписані наперед, ще з жовтня минулого року. 

Питання ціни і якості

Крім проблеми з постачанням нафти існує ще й технічна проблема. Зокрема, Одеський НПЗ забезепечує низьку глибину перероблення нафти. 

“На заводі глибина перероблення близько 60%. Це означає, що дуже велику частку майже половину обсягу виробництва будуть складати темні нафтопродукти – це мазут, олива, мастило, вазелін, парафін тощо. А вони попитом на українському ринку не користуються. Крім того, вони будуть дуже дорогими, тобто, набагато дорожчими, ніж імпортовані”, – пояснює Геннадій Рябцев.

Чому ж виготовлений в Україні мазут буде дорожчим від імпортованого, експерт пояснює неефективним виробництвом, низькою якістю, низькою глибиною переробки і головне – відсутністю попиту, адже всі українські ТЕЦ працюють на вугіллі або газі. “Упродовж останніх 10-15 років усі твердять, що темні нафтопродукти не вигідно ані вироблячти, ані транспортувати. До речі, через дуже високі тарифи Укрзалізниці –  це збитковий продукт”, – каже експерт. З його слів, Одеський НПЗ може виробляти бензин і дизпаливо високої якості, проте, в невеликих обсягах. 

Непрозорі тендери

Представники ж опозиції зазначають, що придбання Одеського заводу групою СЕПЕК може бути “ширмою для використання корупційних схем”. 

 Проте Геннадій Рябцев не зовсім із цим погоджується. “Справа в тому, що в нас є так звані тендерні процедури, в яких, що для нікого не є секретом, віддають перевагу вітчизняному виробнику. Якщо, наприклад, Укрзалізниця, МНС подають заявки на постачання нафтопродуктів, такі тендери виграє  імпортер та власник відповідного заводу, навіть якщо НПЗ не працює, йому все одно надають перевагу. І як правило, тендер виграє Херсонський НПЗ, який простоює з 2005-го”, – розповідає Геннадій Рябцев.

Він каже, що наявні формальні підстави для того, аби надати перевагу вітчизняному виробникові, а тим часом нафтопродукти постачають з-за кордону, імпортують. “Тобто, найімовірніше, йтиметься саме про такі непрозорі тендери, махінації...”, – резюмує співрозмовник “Пошти”. 

ДО ТЕМИ

Одеський нафтопереробний завод, який з жовтня 2010-го зупинив роботу за ініціативою власника – компанії ВАТ “Лукойл”, здатний щорічно переробляти 2,8 млн тонн нафти. Завод належить Лукойлу з 2000 р. Із липня 2005-го по березень 2008-го Одеський НПЗ перебував на широкомасштабній модернізації. Проведена модернізація підприємства відкрила можливість збільшити глибину переробки нафти з 56,02% (у 2004-му) до 78%, наростити на 2% відбір світлих нафтопродуктів і випуск вакуумного газойлю, зменшити виробничі втрати на 0,56%. Модернізація заводу дозволила випускати бензин за стандартом Євро-3, дизельне пальне – за стандартом Євро-4. 

 У жовтні 2010-го ВАТ “Лукойл” зупинив роботу Одеського НПЗ. Найбільша в РФ приватна нафтова компанія своє рішення пояснила низькою рентабельністю і несприятливою кон’юнктурою українського ринку. У 2011-му “Лукойл-Одеський НПЗ” збільшив чистий збиток на 3,7%, порівняно з 2010-им, до 795,841 млн грн. Компанії Лукойл належать шість нафтопереробних заводів у Росії й за кордоном – в Україні, Болгарії та Румунії. Їх сукупна потужність становить 14 млн тонн нафти на рік.  Основним акціонером групи компаній “Газ Україна” є Сергій Курченко, який здобув широку популярність в ЗМІ у зв’язку з придбанням наприкінці 2012-го у харківського бізнесмена Олександра Ярославського футбольного клубу “Металіст” за 300 млн доларів.