Наші співвітчизники залишають дедалі більше грошей у польських крамницях: жителів прикордоння приваблюють нижчі ціни та вища якість тамтешніх продуктів

За результатами дослідження Державного комітету статистики Польщі (GUS), українські, російські та білоруські шопінг-туристи впродовж 2012 року купили в Польщі товарів на понад 6,6 мільярда злотих (16,8 мільярда гривень). Причому понад 40% цієї суми припадає саме на українського покупця. Натомість поляки скупилися у своїх східних сусідів на суму вдесятеро меншу. Дослідження ґрунтується на даних анонімного опитування у пунктах пропуску на східній ділянці кордону.

Українці, а це переважно жителі прикордоння, власники дозволів у рамках малого прикордонного руху, польських магазинах купують переважно продукти харчування, будівельні матеріали та запчастини до автівок, білоруси – побутову техніку, а росіяни – одяг. Обсяги закупівель порівняно з 2011 роком збільшилися приблизно на 30%, стверджують аналітики. Поляки приїздять до України зазвичай за пальним, цигарками і солодощами.

Якісніші та дешевші

Житель прикордонного містечка Рава-Руська Ігор Пожиняк не приховує, що закуповується виключно у польському супермаркеті. “У мене вдома вже кілька років тільки сіль, цукор і хліб українські, все інше – з Польщі. Ми вже звикли до польських продуктів і змінювати своїх уподобань не маємо наміру “, – сказав він “Німецькій хвилі”. Чоловік певен: якість продукції тамтешніх виробників набагато вища за українські аналоги, а ціни значно нижчі. “Особливо любимо кисломолочні продукти – йогурти, сметану, сири, та й м’ясні вироби нічим не гірші. Навіщо ж купувати тут, якщо, до прикладу, польська сметана дешевша приблизно удвічі за українську, вартість оливкової олії – орієнтовно 40 гривень, а в наших магазинах – 60… І так з усім асортиментом”, – запевняє Ігор Пожиняк.

Саме суттєва перевага  цін та смаку польських продуктів спонукають цього українця, і не лише його, заробляти на перепродажу закордонних товарів. Житель Рави-Руської ось уже два місяці продає польські харчі на одному з львівських ринків, де конкуренцію йому складають лиш двоє торговців польським крамом. 

“Їжджу раз на п’ять днів, набираю продуктів у ме­жах дозволеного – до 200 євро на особу (обмеження митного законодавства), від кожного виробника –до двох кілограмів. Але беру в машину ще двох людей, і норма збільшується. Люди купують усе: чай, йогурти, сосиски, питають про масло, соки. Це важка праця: кордони, черги, час і нерви! Але іншої роботи немає…” – пояснює чоловік.

Завищені ціни

Щоразу в сусідній країні Ігор Пожиняк залишає до двох тисяч злотих. І таких, як він, можна знайти майже у кожній хаті прикордонного містечка. Не всі продають, але всі купують для власного вжитку, каже співрозмовник. Його покупці запевняють, що беруть товар винятково через смакові якості та нижчі ціни, аніж в українських крамницях.

“За 22 роки незалежності український виробник продовольчої продукції лише з року в рік скорочує обсяги виробництва, знижує пропозиції, – пояснив “Німецькій хвилі” голова Комітету економістів України Андрій Новак. – Цю порожню нішу заповнюють імпортні товари, які в ціні постійно зростають через девальвацію гривні”. 

Звідси, пояснює експерт, неадекватно високий рівень цін на продукти в Україні. Аграрії не нарощують виробництва, бо в країні відсутня аграрна політика. Технологія виробництва застаріла і надто енергозатратна, а ще – високі ціни на пальне, каже Андрій Новак. У кінцеву, споживчу ціну українському виробникові доводиться закладати і непрямі витрати: хабарі, “відкати” за держзакупівлі, судові врегулювання… А у Польщі, зазначає експерт, виробники активно експортують свої продукти.

Попит на польське підвищуватиметься

Нині для українців поступово виходить на перший план якість продукту, вважає експерт Громадської ініціативи “Європа без бар’єрів” Світлана Мітряєва. Тому й не дивно, каже вона, що європейські продукти харчування мають попит, адже європейські стандарти контролю якості більш надійні, і українці це розуміють. Європейське обслуговування покупця теж є одним із важливих елементів, яким і спокушають польські крамниці. “Наші люди скучили за повагою, культурою обслуговування, приязним ставленням продавців і, зрештою, за усмішкою”, – зазначає Світлана Мітряєва.

Вона переконана, що саме завдяки злагодженій роботі з видачі українцям дозволів малого прикордонного руху Польща суттєво підняла економіку своїх прикордонних районів, які ще донедавна були депресивними. Не виключено, додає експерт, що досвід Польщі хоче перейняти і Словаччина, збільшуючи кількість виданих віз.

Опитані “Німецькою хвилею” експерти запевняють, що великий попит на польські товари не зникне – потік шопінг-туристів лише збільшуватиметься, бо в Україні наразі немає передумов для покращення ситуації з цінами та якістю продуктів харчування.