Велика фінансова криза, що вирує в світі уже кілька тижнів поспіль, як і очікувалося, дійшла до України. Щоправда, порівнювати її  з руйнівним цунамі ще зарано, але наслідки можуть бути не менш катастрофічними.

Загалом у свідомості пересічної людини будь-яка криза асоціюється, насамперед, із нестачею чогось. Ни­нішній фі­нансовий обвал є таким не випадково: у провідних державах світу "випадково" з'ясувалось, що тамтешнім банкам катастрофічно бракує грошей. Не те, щоб аж так бракує, але нав'язливі розмови про грядущу іпотечну кризу далися взнаки. Спочатку в Сполучених Штатах, а згодом і в усьому світі люди цілком раптово відчули, що їм теж не вистачає готівки. Можливо, подекуди й без особливої в тому потреби, зате не довіряючи банкам і переймаючись подальшою долею своїх конт, вкладники почали масово вимагати від фінустанов повернення своїх коштів.

Наші українські вкладники у цьому мало чим відрізняються від зарубіжних. Хіба що не зовсім розуміючи процесу (а від того й переляк більший), піддалися шаленій паніці. За різними даними, фактично за два тижні жовтня вкладники забрали із депозитів від 6 до 15 млрд грн. Хтось вирішив сховати зароблене у надійніший "скляний банк", проте біль­шість, навчена гірким досвідом минулих років, вирішила, не гаючи часу, конвертувати рідну гривню в іноземну валюту. Бажано із зеленим відтінком та портретом заокеанського президента.

Хоча задля об'єктивності зауважимо: у нас попит на іноземну валюту почав зростати дещо раніше. У Сполучених Штатах тоді щойно обговорювали  заходи для подолання кризи. Так-от, попит на іноземну валюту зріс із 28,4 млн дол. у серпні до 60  млн у вересні.

Нацбанк рятує "дитинчат"

Розвиток недоброї тенденції міг штовхнути українські банки до краху. І Нацбанк почав стабілізувати курс гривні та розробляти заходи  щодо обмеження активності банківської діяльності. Із 13 жовтня, як відомо, запроваджено мораторій на дострокове зняття грошей з депозитів.  Себто, якщо ви маєте гроші на своєму депозитному вкладі, забрати  їх до закінчення строку вкладу неможливо.

Окрім цього, НБУ взагалі заборонив банкам збільшувати портфелі кредитування, заморозивши розміри їхніх активів. Отже фінустанови можуть видавати кредити лише в межах погашення боргів або зменшуючи частку цінних паперів. За словами голови НБУ Володимира Стельмаха, такі обмеження будуть чинними "стільки, скільки потрібно".

Зауважмо, - Нацбанк вже витратив на кредитування бан­ків 11 млрд грн, а загалом фінансової підтримки від нього просять 25 банків країни. Першою жертвою кризи став "Промінвестбанк". Він по­страждав власне через свою потужність. Адже ПІБ був серед перших за обсягами виданих кредитів. Наступним був банк "Надра". Йому НБУ теж надав річний 12-відсотковий кредит у розмірі 1,5 млрд грн, аби той зміг повернути  зовнішні  борги у сумі 230 млн дол. Змушений брати позики й "Укрсоцбанк". За допомогою він звернувся до "материнської" групи Uricredit.

Рідна криза

Якщо говорити неупереджено, пересічний українець наразі не відчув наслідків фінансової кризи. Ну, був чималий ажіотаж довкола "Промінвестбанку". І замороження депозитів теж додало певних проблем. Але у разі конечної потреби гроші можна отримати й з них. Принаймні, як пояснили у Нацбанку. І, безперечно, чимало проблем виникло у тих, хто мав намір узяти кредит. Перспективи цього тепер невідомі. Як, зрештою, невідомо , - чи й надалі  банки видаватимуть гроші власникам кредитних карток. Суми на них, безперечно, невеликі, зазвичай від 1 до 3 тисяч. Але на руках в населення нині понад 44 мільйони таких карток. 

Попсував нерви й долар зі своїми стрибками. Але й цю ситуацію якось вдалося залатати (хоча, можливо, і тимчасово). Після запровадження  Нацбанком граничної 5-відсоткової різниці між продажем-купівлею "зелений" став менш рухливим і навіть пішов униз. Щоправда, важко уявити, що від його коливань терпіли банки. Коли на Міжбанківський валютній біржі долар продають, а відтак купують за значно вищим курсом, ніж його визначив НБУ, то складається враження, що хтось на завищенні й заниженні заробляє непогану маржу.

Інша річ - економіка країни в цілому. Криза ще не вибухнула, але ось-ось заштормить. Першими на собі відчули її металурги. Це галузь, орієнтована майже винятково на експорт (64% продукції, до 40 % усієї валютної виручки в країні дає власне металургія). Вже нині виробництво впало на 14%. Наразі простоює 116 із 136 доменних печей.

Перші "дзвіночки" пролунали і з Харківського тракторного заводу. У зв'язку зі зменшенням замовлень на продукцію на підприємстві запровадили чотириденний робочий тиждень. Все дуже просто: аграріям треба продати зібраний врожай, зернотрейдерам, щоб його купити і потім теж продати,  потрібні кредити, а їх заморозили. Хоча Нацбанк нібито й дозволив позичати тим, хто має справу з експортно-імпортними операціями. 

Загалом наша криза, окрім банків, створила проблеми страховим компаніям, які тримають більшість грошових активів на депозитах. Але ж і про масові відшкодування  страхувальникам наразі не йдеться. Дещо гірше торгівлі - там, де треба  розраховуватися валютою та брати чималі кредити.

Завтра починається сьогодні

Утім, спокій відносний. Поточні зобов'язання українських банків та підприємств за отриманими в іноземних партнерів позичками становитимуть до кінця цього року близько 5 млрд дол. США. Близько 4 млрд, за прогнозами експертів, Нацбанк витратить на валютні інтервенції на внутрішньому ринку для підтримки курсу долара. Перевищення попиту над пропозицією на готівковому ринку ще додасть від 1,5 до 2 млрд. А золотовалютні запаси НБУ на сьогодні становлять загалом 38 млрд дол.

Додамо сюди й державні забов'язання. Кілька тижнів тому голова Ради НБУ Петро Порошенко наголошував, що ми протягом року повернули 30 млрд доларів. Це, безперечно, добре. Але колишній головний податківець України, екс-перший віце-прем'єр та міністр фінан­сів Микола Азаров, говорячи про кризу, навів свої цифри. Держава, каже він, заборгувала 70 млрд дол. І пішли вони не на розвиток економіки, а на популярніші серед народу заходи. 

І наостанок. Є майже медична аксіома: для виходу з кризи треба... поглибити кризу. Відтак усе, що станеться після апогею, буде ліпшим від попереднього. Якщо, звісно, "хворий" при цьому не помре. Як відомо, під час кризи будь-яка система дуже чутлива саме до політичних потрясінь.