Львів увійшов до трійки міст із найдорожчими помешканнями. Попереду нас – Київ та Одеса. Та все ж якщо вже назбирали кругленьку суму на власне житло, то вас чекають нелегкі пошуки квартири, яка б вам сподобалася і підійшла за ціною.
“Нині у Львові найбільше купують однокімнатні квартири, найменше – чотирикімнатні. З кожним роком люди більше купують житло подалі від центру, – розповідає “Пошті” Ірина Яремко, голова Львівської рієлторської палати. – З іншого боку, в нашому місті, на жаль, небагато пропозицій елітного житла”.
Зі слів співрозмовниці, нині дуже популярним серед покупців залишається Франківський район. Зокрема, мають попит будинки на вул. Науковій і Володимира Великого. А ось Шевченківський приваблює покупців тим, що недалеко від центру.
– Треба розуміти, що купівля квартири – дуже серйозна справа: юридично, фінансово і психологічно. Тому поспішати не варто. Людині, яка хоче купити квартиру, треба почати з вибору особистого рієлтора або агенції з нерухомості.
При виборі організації зажди раджу прочитати відповідні сайти в інтернеті, відгуки, звернутися до державних реєстраційних служб. Варто походити агенціями, поспілкуватися з керівником, подивитися, що він собою являє, послухати, які поради дає клієнтові тощо. Треба зважити всі за і проти. Обов’язково звернути увагу, де розміщена агенція, чи цей офіс придатний для використання, а чи це якесь напівпідвальне приміщення, тимчасово орендоване. Не соромитися попросити показати всі установчі документи. Також одразу варто спитати, скільки коштують послуги, щоб потім не було несподіванок.
– Тут мушу розділити продавця і покупця. Коли людині треба терміново продати житло, вона не буде зважати ні на що. Аналогічно діятиме й покупець. Наприклад, у нього склалася така життєва ситуація: діти одружилися, і батьки хочуть їм подарувати житло. Вони ж не будуть чекати падіння цін?! У купівлі-продажі важливі життєва, фінансова ситуації, а не ринок. Адже прогнозувати його в нашій країні неможливо.
Проте є певні моменти. Ринок оренди житла завжди активний у другій половині серпня – першій половині вересня. Наприкінці року традиційно пожвавлюється ринок купівлі-продажу. Як не дивно, але на наших громадян і на нерухомість впливає й політична ситуація в країні. Скажімо, перед виборами люди бояться щось купувати. Рієлтори теж відчувають “вічні українські вибори”...
– Так. Традиційно січень-лютий на ринку нерухомості – спокійний, святковий період. Проте цього року він відчув зміни в законодавстві. Це пов’язано з тим, що реєструє нерухомість відтепер не БТІ, а реєстраційна служба в управлінні юстиції. Натомість деякі нотаріуси ще й досі не знають, як правильно переоформити житло. Тому січень також був украй спокійним на ринку нерухомості. Поза тим, уже є люди, які хочуть придбати помешкання. Тож мінімальне пожвавлення все ж є…
– Змінилося багато що. Так, вже не треба брати витяг із БТІ на відчуження житла. Скоротили час і витрати тих, хто продає житло. Не треба реєструвати в БТІ нерухомість після того, як її купили, адже тепер це робить нотаріус. Для покупця і продавця це набагато зручніше, але нотаріуси почали витрачати більше часу на оформлення договору купівлі-продажу.
Якщо раніше такий договір можна було оформити за годину, то нині через технічні моменти його оформлятимуть більше трьох годин. Адже юрист мусить увійти в систему Єдиного державного реєстру. Я схвалюю ці зміни і вважаю, що вони економлять час і гроші людей.
– Існує сегмент ринку. Приміром, на Погулянці цікавляться особняками. Але це заможні люди. В кого обмежений фінансовий ресурс, той купує однокімнатні квартири в цегляних будинках. Дуже популярним залишається Франківський район. Мають попит будинки на вулицях Науковій і Володимира Великого. Шевченківський район приваблює покупців тим, що недалеко від центру міста. Найбільший попит маємо на дешеві однокімнатні квартири, найменший – на чотирикімнатні...
– На жаль, пропозицій справжнього елітного житла небагато... Адже не кожну новобудову можна назвати елітною, а старі будинки – це польський “люкс” або ж австрійський... Таке житло, звичайно, купують, але не всім воно по кишені...
– Квартири в середмісті здають здебільшого в оренду, а перші поверхи використовують в комерційних цілях. Для життя ж люди шукають спокійні райони.
– У Львові немає так званих “непопулярних” районів, в яких люди категорично не хочуть купувати житла. Це може бути територія, на якій розташоване виробництво. Як-от район Рогатки... Проте якщо людина має гроші, то вибирає, а якщо ні, то погоджується на те, за що може заплатити.
– Якщо говорити про типове житло, то ціни коливаються від 800 до 1100 доларів за квадратний метр.
– Не можу сказати, скільки купують на первинному ринку, адже продажем займаються будівельники. Різницю в ціні також нереально проаналізувати, бо зараз будівельники дають знижки, можливість розтермінування платежу тощо.
– Щоб робити такий аналіз, треба вивчити ринок. Нині рієлтори одержують п’ять відсотків вартості проданого об’єкта нерухомості. Це не дуже великі заробітки. До прикладу, п’ять відсотків від вартості двокімнатної квартири в Києві – це багато, але квартири в інших містах України набагато дешевші. Не завжди купівля-продаж завершується результативно – інколи рієлтор працює рік над одним об’єктом. Щодня, щомісяця немає великого заробітку.
Мене бентежить, чому держава не забезпечує законослухняних рієлторів законним правом займатися нерухомістю, а хоче регулювати вартість послуг. Невже вона опуститься до такого рівня, що буде встановлювати ціни у сфері послуг. Це нонсенс, адже тут працюють ринкові закони!
– На ринку послуг є різне. Так, я можу дати консультацію цілком безкоштовно, можу шукати квартиру місяць, два, півроку, рік, а інколи долю клієнта визначає випадок... Якщо особа отримала бажаний результат швидко і якісно – за це треба також платити.
– Не беремо авансових платежів від власників нерухомості. Працюємо без авансових платежів. Спочатку витрачаємо свій час, зусилля, чималі гроші, а лише потім отримуємо винагороду.
– Ми завжди підписуємо угоду з покупцем. Практикуємо фінансові платежі наперед від покупців. Авансовий платіж може бути від тисячі до двох тисяч гривень, які людина кладе на рахунок агенції. Коли буде остаточний розрахунок, авансовий платіж віднімуть. Це інколи відлякує клієнтів, але для рієлторів така робота дуже показова, адже ми розуміємо, що якщо людина боїться заплатити наперед, значить не впевнена у тому, чи справді купуватиме житло.
Можливо, вона прийшла лише вивчити ринок, але не розуміє, що рієлтор вже починає серйозну роботу. Чомусь ми не вміємо дотримувати слова?! Нам важко визнати, що ми не хочемо купувати, а просто вивчити ринок. Тобто просто зізнатися, що нині фінансово я не готовий купити житло, але хочу вивчити ринок. Це дуже добре, і з такими чесними клієнтами рієлторам приємно працювати. Чомусь нормальні речі в нашому суспільстві сприймають як унікальні, а ненормальні – як норму...
– Так, це неправильно, застаріло. Хто замовляє послугу, той платить. Чому всі фінансові навантаження лягають лише на покупця? Той, хто продає житло, теж повинен платити. Покупець і продавець мають платити порівну п’ять відсотків за роботу рієлтора.
– Не всі. Саме роботою в громадській організації намагаюся змінити думку людей про наші методи роботи і про саму професію. З допомогою громадської організації і закону про нерухомість хочемо зробити “чистку” в наших рядах, підвищити рівень професії.
– Важко сказати… Їх може бути 50 відсотків, навіть усі 90 – цього не знає ніхто і не знатиме, доки не буде закону.
– Це було зумовлено “нерозумною” іпотекою в 2007 – 2008 роках. Тому ціни різко пішли вгору…
– Ні, бо немає великого попиту. Зараз іпотека “вмерла”. Якщо банки кажуть, що дають іпотеку, це неправда, бо зараз ніхто її не бере. Люди не впевнені в стабільності долара. Це глибока економічна проблема, яку треба серйозно вивчати.
– Ми не уявляємо, які ми багаті. Історичний центр – доавстрійська забудова. Крім того, маємо польські будинки, хрущовки, сталінки, брежнєвки і новобудови. На Східній Україні люди не знають про австрійські, польські будівлі. В Києві є царські будинки, але вони не такі гарні, як наші. Нині столицю хаотично забудовують – аж серце крається… Львів особливий – це нерозкрита перлина Європи!