Українська влада оголосила про намір створити єдину інформаційно-аналітичну систему обліку та управління коштами соціальної сфери, застосувавши після цього електронну соціальну картку. Зараз її розробляють, враховуючи міжнародний досвід. Ця соціальна картка матиме вигляд іменної пластикової картки, призначеної для всіх, хто отримує соціальну допомогу, зокрема пенсію.
Впровадити такий документ, ззовні схожий на добре відому більшості українців картку VISA чи Mastercard, заплановано найближчим часом. Держава працює над тим, аби ці транснаціональні гіганти перерахували до нашої країни свої гарантійні депозити, а також повністю перейшли на розрахунки гривнями. На ці картки вже зараз багато наших співгромадян отримує заробітну плату через безготівковий розрахунок. Тому такі дії держави – це логічні, послідовні кроки у напрямку до переведення всієї платіжної системи на безготівковий розрахунок. Цим наша держава стає схожою на держави Європейського Союзу, де більшість розрахунків давно здійснюється безготівково.
Відхід від “доларизації” економіки, зменшення обсягу готівки поза банковою системою – частина вдалої політики Національного банку України щодо укріплення стабільності гривні. Адже навіть недоброзичливці теперішньої влади не можуть заперечити: їй вдається вберігати вітчизняну валюту від різких коливань. Додатковими заходами, які укріплюють стабільність українських грошей, стали запровадження норми про обов’язковий продаж експортерами частини валютного виторгу та заборона реклами товарів, вартість яких подана будь-якою іншою валютою, окрім гривні.
Ще одна дія у цьому напрямку – реалізація населенню валютних зобов’язань державної скарбниці. Фінансисти знають, що в сучасних європейських країнах не менше ніж 10% населення тримає свої збереження в боргових зобов’язаннях власної держави. Ось і Україна вирішила залучити валютні збереження громадян, аби розвивати вітчизняний фінансовий сектор. При цьому люди вкладають свої кошти в гарантовані державою зобов’язання, а вона отримує додаткове джерело фінансування.
Привабливість цього механізму для громадян полягає у тому, що вони купують державні цінні папери, прибутковість яких становить від 8% до 9,2% на рік, причому прибуток виплачують щопівроку. Термін розміщення – 2 роки. До того ж, аби придбати зобов’язання на суму до 150 тисяч гривень, не потрібно ідентифікувати покупця. Відбуваються звичайні купівля-продаж. До того ж, “Ощадбанк” зобов’язується купити у покупця облігацію за ціною, що є не нижчою, ніж її номінальна вартість, якщо власник цього цінного паперу вирішить його продати.
Важливо для тих, хто вже є власником валютних зобов’язань державної скарбниці чи планує ним стати. Під час отримання процентів за ними, касир “Ощадбанку” відрізає один із купонів. Це такі собі прямокутники у нижній частині бланка документа, який ви маєте на руках. Самостійно видаляти купон заборонено, це має робити лише касир.
Вперше валютні зобов’язання державної скарбниці випустили у жовтні на досить невелику, як для української економіки, суму – 200 мільйонів доларів. Привабливість їх у тому, що, наприклад, у Києві їх розкупили практично упродовж одного дня. Зараз почали продавати облігації другої емісії.
Валютні зобов’язання державної скарбниці забезпечують, як уже зазначалося, стабільний прибуток. Ще один механізм, що пропонується населенню Національним банком України, – купівля інвестиційних монет із дорогоцінних металів. Це більш привабливо для молоді, адже інвестиційні монети – гарний спосіб накопичення на тривалий період. Вартість дорогоцінних металів не знижується, вони завжди мають попит.
Різні внески – в депозитах, зобов’язаннях чи монетах – мають різну прибутковість. Тому найкращий спосіб зберегти те, що заробили, або ж примножити те, що нажили, – розосереджувати фінансові внески.