В Україні збільшується попит на випускників вищих шкіл технічного спрямування. Молоді інженери не мають особливих проблем із працевлаштуванням, але бажання працювати та жити за кордоном не зникає. 

Українські роботодавці вдаються до різних способів пошуку молодих та перспективних фахівців у інженерії, механіці та ІТ-сфері. Вакансії для інженерів-механіків, конструкторів, електроніків чи програмістів нині вже не рідкість. 

Компанії шукають персонал переважно через інтернет або ж на спеціалізованих ярмарках вакансій. Одним із таких “полігонів” для зустрічей є Інженерний ярмарок кар’єри, який організовують самі студенти Національного університету “Львівська політехніка” для своїх колег інженерних спеціальностей. Щороку участь у ньому беруть з півтора десятка компаній, які шукають фахівців.

“Торік ми набрали близько тридцяти молодих фахівців-програмістів, – розповідає представниця ІТ-компанії ELEKS Наталія Гурякова. – Для нас ярмарок безпосередньо у навчальному закладі є доброю нагодою зустрітися з цільовою аудиторією. Щороку студенти пишуть до двох сотень заяв, і ми, звісно ж, проводимо тестування, обираючи кращих. Але студенти можуть пройти відбір уже зараз, а на роботу вийти пізніше”. Представниця компанії вважає, що такі ярмарки є добрим механізмом пошуку роботи завдяки безпосередньому спілкуванню.

Хто шукає – той знаходить

Щороку ярмарок відвідує більш як три тисячі студентів і випускників, сотні з них уже знайшли роботу чи пройшли практику з перспективою працевлаштування. “Знайти роботу для випускника-інженера не є особливою проблемою, – зазначає у розмові з “Німецькою хвилею” студентка факультету інженерної механіки та транспорту Анна Устинова. – Близько двадцяти моїх знайомих скористалися пропозиціями на ярмарку. Якщо молода людина з технічною освітою активно шукає роботу і має бажання працювати, то вона обов’язково її знайде”.

На думку Анни, сьогодні комп’ютернику їхати до столиці в пошуках роботи немає потреби, бо це невигідно. Вона стверджує, що зарплати молодих фахівців у Львові досить пристойні. Дівчина вже визначилась із майбутньою роботою на одному з львівських підприємств, хоча подавала резюме у кілька компаній.

Водночас інший відвіду­вач ярмарку, студент факультету автоматизації та комп’ютерних технологій Юрій Панчишин, нарікає, що знайти роботу за його спеціальністю непросто. “Львів зосереджений здебільшого на ІТ-фахівцях. Моя спеціалізація не має великого попиту, але ярмарок мене виручив”, – каже Юрій. Хлопець вважає, що молодим людям бракує інформації про ринок праці. Самих соцмереж замало, каже студент.

Київ? Це вже неперспективно…

Столиця уже не є орієнтиром доброго заробітку для молодих спеціалістів. “Не думаю, що там більше перспектив, натомість життя однозначно дорожче. Якщо є бажання кудись поїхати, то краще шукати роботу в Європі або Америці. Переконаний: нині це не проблема, особливо для програмістів чи “технарів”, – каже студент Андрій Підбокий.

Утім, якщо до столиці не надто поспішають переїжджати перспективні науковці, то тих, хто хоче залишити країну, набагато більше. Як свідчить дослідження рекрутингової компанії HeadHunter, понад 90% кваліфікованих фахівців розмірковують над тим, щоби виїхати за кордон, більшість із них  мають серйозні наміри. Молоді люди з ученими ступенями нарікають на низьку зарплату в Україні, а 72% заявляють про безперспективність.

Інженери піднімуть економіку

Працевлаштування випускників технічних вишів напряму залежить від економіки. Якщо Україна дасть поштовх розвиткові підприємств різних форм власності, то спеціалістів інженерного спрямування з часом може й не вистачати, зазначає “Німецькій хвилі” керівник відділу з працевлаштування НУ “Львівська політехніка” Олег Логуш. 

Проте нині нормативна база щодо працевлаштування випускників дуже відстала, нарікає співрозмовник. Вищі школи керуються постановою ще 1996 року, яка зобов’язує їх орієнтуватися лише на державні підприємства, яких залишилися одиниці.

Роботодавці, що живуть стереотипами на кшталт: дайте нам молодого працівника з тридцятирічним стажем, обов’язково в штанах і з зарплатою 1000 гривень – відходять у минуле, каже Логуш. А ті, що розуміють вимоги ринку, шукають перспективних студентів і вдосконалюють їхній потенціал. Олег Логуш певен: економіку країни зможуть підняти тільки інженери, а “…час, коли люди зі світовим рівнем знань ішли працювати на ринки, в Україні вже минув”.