Невдовзі Лисичанський нафтопереробний завод матиме нового власника. За попередньою інформацією, його повинні були продати маловідомій харківській групі компаній “ГазУкраїна-2009”. Таке рішення ухвалило керівництво компанії ТНК-ВР, інформує агентство УНН, посилаючись на одного з учасників ринку. Сума операції може становити до 300 млн доларів. У той же час в Луганській облдержадміністрації поки що не підтверджують інформації про продаж підприємства.
До слова, головним претендентом на найбільший у країні НПЗ до останнього часу називали українського бізнесмена Дмитра Фірташа, але, на диво, він особисто завод не купив.
Нині достеменно ніхто не знає, чи справді Лисичанський НПЗ остаточно проданий. Якщо кілька тижнів тому в нікого не виникало сумніву, що єдиним серйозним претендентом на купівлю найбільшого українського НПЗ є Дмитро Фірташ, то нині ситуація дещо змінилася. ЗМІ оприлюднили інформацію, що Лисичанський НПЗ не дістанеться Дмитрові Фірташу, як того очікували, адже його пропозицію купівлі перебила маловідома харківська група компаній “ГазУкраїна-2009”. Ось такі справи!
Проте експерти певні: компанія “ГазУкраїна-2009” – підставна. Насправді Лисичанський НПЗ таки належатиме українському бізнесменові, або, якщо точніше, – українській фінансово-промиловій групі, яка віднедавна активно формується на вітчизняному ринку.
Юрій Корольчук, експерт Інституту енергетичних досліджень, каже, що Лисичанський НПЗ таки купить Дмитро Фірташ… Але не для себе. Адже вже давно є керуючим менеджером і партнером як для хімічних активів, так і для облгазів інших компаній, які не хочуть зайвий раз “світитися”.
“Можна з упевненістю сказати, що в нашій країні активно формуються своєрідні бізнес-угруповання. І, як наслідок, незважаючи на всі підводні камені, реальним власником Лисичанського НПЗ таки стане Дмитро Фірташ, який, своєю чергою, безумовно, виступатиме в інтересах тієї групи. Цю фінансову групу можна умовно назвати “сім’єю”. Якщо Лисичанський НПЗ купить “ГазУкраїна-2009”, то все одно всіма процесами керуватимуть люди, так чи інакше пов’язані з Фірташем. А він отримуватиме від цього прибуток, тобто буде найманим менеджером”, – пояснює експерт.
Звичайно, дивним видається те, що Дмитро Фірташ відмовився особисто купити завод, адже раніше публічно і неодноразово заявляв про такий намір. Експерти називають щонайменше дві причини, через які олігарх відмовився від придбання цього підприємства. По-перше – через недовіру, по-друге – спрацювала так звана українська схема провадження бізнесу.
Юрій Корольчук каже, що коли Лисичанський НПЗ нарешті матиме нового власника, заводові дадуть численні пільги. Зокрема скасують ПДВ. “Коли нафту завозитимуть, ПДВ платити не будуть. Так само й під час переробки, завозу нафти і продажу нафтопродукту ПДВ скасують. Це зроблять для того, щоб НПЗ мав змогу працювати, адже він може переробляти за рік два-три мільйони тонн нафти. Якщо його звільнять від сплати ПДВ, то він зможе приносити більш-менш нормальний прибуток”, – каже експерт Інституту енергетичних досліджень.
З його слів, компанія, яка купить завод, почне переробляти нафту і продавати бензин в Україні, але на ціну пального на вітчизняних заправках це не вплине.
“Ціна якою була, такою і залишиться. Нові власники не поспішатимуть знижувати її. Якщо завод перероблятиме до трьох мільйонів тонн нафти за рік, то зможе забезпечити щонайбільше 15% українського бензинового ринку. Тим паче що нові власники не будуть зацікавлені дешево продавати пальне”, – прогнозує Юрій Корольчук.
“Ще до весни цього року Лисичанський НПЗ працював на російський бензиновий ринок, але через внутрішні суперечки наші сусіди відмовилися від нього. Мовляв, завод старий і нам не потрібний. Тому керівництво компанії ТНК-ВР викинуло його зі своїх активів”, – каже Юрій Корольчук, експерт Інституту енергетичних досліджень.