Один із можливих покупців компаній, що постачають газ до осель українців, – російський “Газпром”. Експерти прогнозують підвищення тарифів 

Невдовзі в Україні розпочнуть процес приватизації кількох облгазів. Відбутися це мало ще весною, але процедуру відклали. Під кінець червня Фонд державного майна (ФДМ) врешті взявся за підготовку до приватизації пакетів акцій п’ятьох газопостачальних компаній: “Кримгазу” (у приватні руки відійде 23,989% акцій компанії), “Сумигазу” (25,788%), “Запоріжгазу” (25%), “Луганськгазу” (26%) та “Дніпропетровськгазу” (26%). Аналогічно до приватизації енергопостачальних компаній, у руках держави залишиться 25-відсоткова частка  акцій кожної із цих компаній.

Днями голова ФДМ Олександр Рябченко заявив, що серед ключових претендентів на українські облгази може виявитися “Газпром”. “З досвіду електроенергетики, приватизацію якої ми проводили, в перших рядах (на купівлю облгазів – “Пошта”) стоятимуть ті, хто вже зараз працює на цьому ринку, мають на ньому пакети акцій, досвід роботи”, – зазначив Рябченко у інтерв’ю Радіо Cвобода.

А от серед іноземців, за його словами, приватизацією може зацікавитися “Газпром” та “інший російський бізнес, який уже розуміє, як можна вести бізнес на українських облгазах”.Учора з’явилося повідомлення поінформованих джерел із сусіднього монополіста, які запевнили, що “Газпром” не дуже-то й цікавлять українські облгази. Інша справа із головою ради Федерації роботодавців України Дмитром Фірташем, який одразу, як стало відомо про процес приватизації, заявив, що обов’язково візьме у ньому участь.

Про те, хто може претендувати на п’ять українських облгазів, як поводитиметься “Газпром” та що буде із компаніями, які знайдуть своїх власників, “Пошта” розмовляла із експертом Інституту енергетичних досліджень Юрієм Корольчуком (на фото).

– Як оцінюєте, чи візьме “Газпром” участь у приватизації облгазів? Чи не може він у такий спосіб отримати контроль над українською ГТС, хай і над невеликою її частиною?

– Мова йде про приватизацію п’ятьох облгазів, які безпосередньо не володіють газопровідною системою. Якщо ж припустити, що “Газпром” візьме участь у приватизації і викупить частки цих підприємств, то він все рівно не зможе контролювати газотранспортну систему країни. Найчастіше, коли ми говоримо про ГТС, то маємо на увазі магістральні газопроводи високого тиску. 

Тут же йдеться про труби нижчого тиску, якими постачають газ до міст, сіл, конкретних будинків. Це теж газорозподільні мережі, безумовно, це теж частина ГТС, але, коли йдеться про газотранспортну систему країни у контексті газових переговорів із Росією, то про них не говорять. Приватизація стосується самих підприємств, а не труб. 

Останні ж, до речі, належать Фонду держмайна – за винятком тих труб, що споруджені за кошти самих облгазів, але, повірте мені, таких у нас небагато – 2-4% усієї кількості. Раніше лунали думки зі сторони “Газпрому”, – мовляв, компанія зацікавлена в приватизації газорозподільних компаній. Але це було більшою мірою неформально. 

Прямої заяви про те, що “Газпром” готовий їх купувати, не було. Знову ж таки, врахуймо, що існує давнє партнерство між його структурами та Дмитром Фірташем, який – і він сам це визнавав – опосередковано володіє практично 2/3 ринку облгазів (до 70% ринку постачання газу). 

Відтак можемо побачити певний перерозподіл. Наприклад, перекладання акцій із однієї компанії в іншу, і, на жаль, ми не матимемо змоги побачити, ким є реальний власник. Знаю, що зараз і відбувається розподіл пакетів акцій облгазів між Фірташем і структурами “Газпрому”.

–А чи існують обмеження на приватизацію облгазів? Чи вони не настільки стратегічні підприємства, аби обмежувати до них доступ?

– Ні, жодних обмежень немає, хоча це стратегічні підприємства. Але самі труби залишаються у власності держави. Продаватимуть лише неконтрольні пакети акцій. Держава продає 10%, 25% акцій. Ті власники, які нині  володіють облгазами, можуть докуповувати ці акціїі й претендувати вже на контрольні пакети. Або на 50% +1 акцію – тобто такий обсяг, який вже дає змогу контролювати, впливати на процес. 

Хоча де-факто вони й зараз впливають і управляють через менеджмент компаній. Навіть теоретично, якщо “Газпром” вийде сам на ринок і сам докупить ці пакети акцій, то йому це нічого не дасть. Йому обов’язково треба буде домовлятися, аби викупити/перекупити додаткові акції в цих облгазах. 

– Чи можуть приватизовані облгази самі визначати тарифи, підвищувати ціну?

– Ні, це контролює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ). Вона визначає тарифи на постачання, транспортування, розглядає заявки облгазів. Наприклад, вони обґрунтовують, що їм потрібно більше коштів на транспортування, бо зросла зарплата, ціни на обладнання. А НКРЕ розглядає це і вирішує, що робити. 

У цьому плані ми не побачимо яких-небудь волюнтаристських дій зі сторони облгазів. Але у будь-якому випадку ціни на газ для населення будуть рости. Це не від облгазів залежить. От коли ви платите банківською карткою за щось, ці гроші йдуть компанії, але проходять через процесинговий центр. От облгаз – це такий же центр: він просто постачає газ, прокачує гроші через свій рахунок, оплачує тому, у кого він купив газ, і бере гроші за послуги – за те, що обслуговує ці труби, утримує їх у належному стані.