Мільйонери з нетрів
В Україні збільшується як кількість офіційних мільйонерів, так і чисельність сімей, які відмовляються від усього, окрім харчування
В Україні збільшується як кількість офіційних мільйонерів, так і чисельність сімей, які відмовляються від усього, окрім харчування
Відому тезу про місце сидіння, яке визначає точку зору, якнайкраще ілюструє ситуація в Україні. Ми можемо зробити висновок, що Україна стає багатшою, адже у нас збільшується кількість заможних осіб. Також ми можемо виснувати, що країна стає бідною, оскільки у нас зростає чисельність українців, які не можуть собі дозволити зайвих покупок.
За підсумками 2011 року, як повідомила Державна податкова служба України, у нас стало на 754 офіційних мільйонери більше. Семизначну цифру доходів цього року задекларували більше 2290 осіб. Збільшилася не лише кількість таких людей, а й їх сукупний дохід. Якщо рік назад офіційні мільйонери звітували про зароблені 9,8 млрд гривень, то цьогоріч вони повідомили уже про 15,1 млрд грн.
Рекордні заробітки зафіксовано у Києві (9,5 млрд гривень), Донецькій (6,6 млрд доларів), Дніпропетровській (2,3 млрд) та Одеській (2,1 млрд грн) областях. У більшості випадків такі доходи отримують далеко не завдяки зарплаті: це спадщина та подарунки, продаж цінних паперів та нерухомого майна, а ще іноземні доходи.
Втім, на Львівщині ситуація трішки інша. За даними податкової служби області, шість нуликів тут найчастіше вписують саме навпроти графи “заробітна плата” (так, принаймні, зробило 36 осіб). Ще 30 жителів Львівщини заробили мільйон завдяки продажу майна, 19 – завдяки спадщині та на подарунках, 20 – на інвестиціях, 15 за допомогою іноземних доходів, трьом мільйон принесли дивіденди, а двом – виграш у лотерею!
За підсумками минулого року на Львівщині мільйонні доходи зафіксували у 125 осіб, а це майже удвічі більше, ніж 2011-ого. Втім, цікаво інше: всього 18 львів’ян задекларували семизначний дохід і минулого, і цього року.
До місцевих цікавинок можемо віднести ще й те, що у нас більшає кількість мільйонерів, які мешкають у сільській місцевості: якщо рік назад їх було всього 17, то тепер 37!
Більшість (88) із тутешніх мільйонерів є львів’янами. З-поміж інших 16 осіб проживають у Пустомитівському районі, п’ятеро – у Стрийському районі та Стрию, а четверо – у Трускавці.
Поміж тим, кожна п’ята сім’я в Україні має доходи нижче прожиткового мінімуму. У сільській місцевості за межею мінімуму – кожен третій будинок. І якщо ще донедавна чисельність таких сімей поступово меншала, то тепер вона знову пішла вгору.
Одне з останніх оприлюднених Держкомстатом досліджень українських домогосподарств показує, що 40-ка відсоткам із них доходів вистачає лише на їжу. Сякі-такі заощадження можуть робити лише в одній із десяти сімей.
“Пошта” запитала, як ставляться до грошей офіційні львівські мільйонери, з чого вони розпочинали та що насамперед допомогло їм досягнути успіху
Двадцять років без відпусток
|
Теодор Дяків, голова правління Асоціації платників податків Львівської області: |
| - Я починав із винаходів. Із технічної ідеї, що полягала в тому, аби продовжити термін дії ламп розжарювання. Зокрема - для застосування їх у світлофорах, де такі лампи треба було часто міняти. Відверто кажучи, я сумніваюсь, що зараз можна було б започаткувати такий бізнес. Починав я двадцять два роки назад, у 1990-ому. Так, тоді можна було, тоді я погоджував технічні умови у Державтоінспекції в Києві і навіть думки не було, що треба платити хабар. За освітою я світлотехнік. Спеціальність - світлотехніка та джерела випромінювання. Спочатку я працював як лаборант у політехнічному інституті, потім як інженер, молодший науковий співробітник, старший... отак і ці щаблі за шість років. Усього ж довелося без відпусток працювати двадцять років - із вісімдесятого до двохтисячного. Після того, як заробив перший мільйон, не мав відчуття, що щось змінилося. Навіть над тим не задумувався і цілі такої собі не ставив. Спосіб життя після того не змінився і, сподіваюся, не зміниться він і до кінця життя. Вважаю, хто отримує чесно зароблені доходи, про них не думає. І вже тим більше не думає, аби збільшити їх у будь-який спосіб. Мене питали, який рецепт, аби стати мільйонером. Якщо хтось ставить собі за ціль заробляти багато, то, як на мене, рецепт доволі простий: двадцять років працювати в одному напрямку. Неважливо, що це буде: стрижка собак чи котів, якісь технічні речі чи вирощування дерев. Якщо 20 років попрацювати над чимось одним, то результат - фінансовий - обов'язково буде. |
Кожного разу – нові рішення
|
Микола Кміть, президент футбольного клубу "Скала", екс-губернатор Львівщини: |
| - У приватний бізнес я пішов, бо мав бажання керувати своїм вільний часом. Першу роботу мав ще у студентські роки - будував у Сибіру промислові приміщення. Тоді за два місяці я отримав приблизно півторарічний заробіток свого батька. Думаю, заробляти гроші - то насправді Божий дар. Тому у бізнесі важлива також і соціальна складова. До цього слід ставитися не з позиції, ось, мовляв, який я унікальний, а натомість треба розуміти, що якимось чином усе це йде від Бога. І треба за це віддячувати. Думаю, що навики в управлінні певними процесами дають можливість примножувати матеріальні багатства. Звичайно, це залежить від зовнішнього середовища, умов у конкретній країні. Але все одно залишається те, чи можеш власне ти генерувати прибуткові речі. Сьогодні, вчора чи завтра - різниці нема. Правила різні, тому й повторити щось неможливо - кожного разу слід шукати нові рішення. |
Доки живеш – мусиш тяжко працювати
|
Петро Писарчук, депутат Верховної Ради України, засновник благодійного фонду "Південний": |
| - У нас у країні мільйонерів не люблять. А дарма, тому що мільйонери бувають різні. Я щасливий, що не прийшов у бізнес через державні органи. Працював своїм горбом із Божої ласки та допомоги. І неможливе стало можливим. Сьогодні мене вже мільйоном не здивуєш. Думаю, руками мільйон не заробиш - то вже потрібна і Божа ласка, і слід трохи розуму прикласти. Успіх приходить, коли людина заряджена на те, аби не просто заробити гроші і ними тішитися, а коли має відповідальність, коли думає, як дати людям роботу, не спить. У мене перший такий успіх був у виробництві автозапчастин до легкових автомобілів. Помучився рік і вийшло. І тоді, і сьогодні по-своєму нелегко. То збоку просто дивитися: о, на якій машині їздить! о, яку хату має! Коли ти працюєш із людьми, легко не буває. Хіба, як пішов на митницю і там наскубаєш грошей, із людей збираєш - тоді легко. Але такі гроші легко приходять, легко йдуть. Я теж колись думав, от здобуду грошей і тоді вже поживу. Але такого не буває, ілюзії це все. Доки людина живе, вона мусить тяжко працювати. Як тільки зупинився, можеш втратити все. |
