На 200 тисяч українських військовослужбовців нині припадає майже 40 тисяч командирів та начальників

Марічка Ільїна

Генералом бути добре, а адміралом - ще краще

Бажаючи миру, готуйся до війни. Цей майже старозавітний постулат, здається, ниніш­ні державні керманичі не бажають викидати у смітник. Верховний головнокомандувач останнім часом прискіпливо ставиться до проблем збройних сил, вимагаючи збільшити видатки на оборону на кілька мільярдів гривень. Не сумніваючись у доцільності такого кроку Президента, все ж наразі не наважимось прогнозувати, як це вплине на матеріально-технічне оснащення  нашої армії. Поживемо-побачимо. Проте сміливо можемо стверджувати про поліпшення фінансового утримання наших славних вояків. Хоча й не всіх.

На кожну папаху -
по зірочці

Цьогорічний дарунок до Дня Незалежності генералам, безсумнівно, спричинив у лавах останніх  неабияке пожвавлення. Ще б пак - фактично миттєво Віктор Андрійович зміц­нив основу основ сучасного війська - його командний склад. Одним "махом" присвоїв 85(!) військових і спеці­альних генеральських звань. А ще додав до славної когорти командирів 31-го "цивільного генерала" - державного радника 1-3 рангу.

Такого масового у буквальному розумінні зорепаду в сучасній українській історії досі не було: 28 вищих звань припало на Міністерство оборони, 15 - на керівний склад МВС,
7 - на Внутрішні війська МВС, 5 - на Прикордонну службу,
4 - на Департамент виконання покарань, 3 - на Управління державної охорони, 12 - на Податкову службу (з них 5 держрадників), 2 - на СБУ, 4 - на Службу зовнішньої розвідки (відповідний указ, звісно, засекречений), 1 - на Спецслужбу транспорту, 14 - на Генпрокуратуру (хоча там усі нові генерали цивільні - держрадники різних рангів) і 12 - на митницю (теж всі держрадники).

В Україні генеральське звання вже давно перетворили на своєрідний додаток до посади. Щороку чиновники усіх рангів проводять хитромудрі апаратні інтриги зі зміни штатних роз­кладів державних відомств, затвердження нових штатів, різного роду новації для отримання жаданої генеральської посади.

Найгідніші серед шляхетних

Передвиборчий характер "генералотворчості" Президента залишимо поза увагою. Це видно й неозброєним оком. Ці­каве в іншому. Укази про присвоєння генеральських звань не опублікували на офіційному сайті Президента, а розмістили через шість днів після видання на інтернет-ресурсі Верховної Ради. Поза тим, укази про присвоєння звання народних артистів України Вєрці Сєрдючці та Михайлу Поплавському були, а про радикальні зміни у  командному складі - ні. Хоча, власне змін якраз і не відбулося. Підвищення отримали "люди Президента", ті, на кого у разі потреби він зможе розраховувати, наприклад, командувач внутріш­ніх військ Кіхтенко, очільник Державної служби охорони Гелетей.

Тепер спробуємо оцінити якісний склад удостоєних. У Міністерстві оборони генерал-полковників отримали заступники начальника Генерального штабу. В українському флоті з'явилися повний адмірал (морський аналог генерал-полковника) та два віце-адмірали (невдовзі наші ВМС досягнуть пропорції: один адмірал на кожен боєздатний корабель). З'явилося вісім генерал-лейтенантів і 14 генерал-майорів. Упадає в око, що кіль­ка призначень - це гвинтики в бюрократичній машині й аж ніяк не командири. Не зрозу­міло, навіщо заступникові командувача оперативного командування з логістики та начальнику одного з другорядних управлінь Генштабу, тобто людям, які перебувають на нестройових посадах, присвоювати генеральські звання? Або ж чи етично присвоювати генеральське звання помічникові міністра оборони?

А найдивовижніше- присвоєння генерал-майора губернатору Одеської області Миколі Сердюку. Він є офіцером запасу і там генеральські звання не присвоюють взагалі. На­віть колишній голова адміністрації Леоніда Кучми спромігся свого часу отримати лише пол­ковника запасу. Але Микола Дмит­рович - уродженець села Хоружівка, кузні кадрів для українського політикуму.

Щодо призначень у Державній прикордонній службі. Мабуть, тепер її перейменують на прикордонну армію. Оскільки керівник служби отримав найвище військове звання в Україні - генерала армії. Тобто Микола Литвин тепер рівня начальнику Генерального штабу. Кумедно, що генералом армії стала людина, котра за всю військову службу жодного разу (!) не обіймала командної посади у військах! Утім, як свідчить офіційна біографія, професійний замполіт Литвин командував... відділенням! Зате тепер у своєму відомстві він наплодив регіональних управлінь, і генералів там дають навіть заступникам начальника управління, заступникові директора департаменту... А командує генерал армії всього 49 тисячами військовослужбовців, які - про це знають усі нелегальні торговці й імпортери - багато років чесно припиняють будь-який "контрабас": на сайті Прикордонної служби про це багато даних - там ящик коньяку вилучили, там шість телефонів. Кордон на замку.

Але  справжнім стовпом обороноздатності країни, зважаючи на президентські укази, стало Управління державної охорони і його пасіонарний керівник Валерій Гелетей. Ще три роки тому він був полковником УБОЗу на Закарпатті, боровся з торговцями контрабандною угорською горілкою і спиртом. Але тепер він уже став генерал-полковником - причому і внутрішньої, і військової служби. У поінфомованих колах ка­жуть, що Балога має намір посадити Гелетея на керівника СБУ.

УДО, з огляду на кількість генералів - найсильніше силове відомство країни. На три тисячі співробітників їх сім (зокрема, два свіжопризначені генерал-майори). Один генерал на 400 співробітників. Що­правда, в УДО найнижчі серед усіх силових відомств зарплати.

На п'яти УДО наступає Департамент виконання покарань. У радянській Україні цей департамент очолював один генерал-майор. Нині перевиховують злочинців аж 22. Хоча тюрем не побільшало. Незабаром у кожній колонії буде свій генерал...

Не менш амбітно виглядає МНС. У його складі тепер 34 генерали. Що сказати? Таке враження, що вся країна перетворилася на зону стихійного лиха. Хоча...

У МВС генералів внутрішньої служби отримали 15 осіб. Кумедне бюрократичне нововведення - ректори міліцейських вишів повсюдно роблять свої посади генеральськими. Юрій Віталійович Луценко запровадив ще одну кадрову новацію - Анатолій Даниленко, заступник начальника київ­ського главку і радник міністра, теж отримав генерал-майора. В апараті міністра МВС кілька десятків радників, а в мілі­цейських головкомах стільки заступників!.. Якщо вже й ці посади "генералізувати" - то й дільничні з лампасами незабаром ходити почнуть...

Внутрішні війська МВС чисельність генералів (із військовим званням) збільшують безперервно. Герой походу на Київ внутрішніх військ 2007-го (який зупинили кілька екіпажів ДАІ), командувач внут­рішніх військ Олександр Кіх­тенко став генералом армії. Армії з 30 тисяч осіб. Внутріш­ні війська збагатилися ще чотирма генерал-лейтенантами і двома генерал-майорами.

Служба безпеки України  навіть після того, як там розігнали більшість компетентних керівників середньої ланки, отримала ску­піше від усіх - усього одного генерал-лейтенанта (київський главк)  і одного генерал-майора.

А от Служба зовнішньої розвідки користується значно більшою довірою, зважаючи на нагородні укази. Три генерал-лейтенанти і один генерал-майор зміцнили лави наших роз­відників.

Податкова отримала відразу сімох генерал-майорів (спе­ціальне звання). Зрозуміло, чому в усіх серйозних людей має бути свій знайомий генерал-майор у податковій.

Замість постскриптуму

Держава, яка за 18 років не придбала жодного нового літака, жодної нової системи ППО, жодного бодай батальйонного комплекту звичайних озбро­єнь, мала б, працювати, насамперед, над удосконаленням  структур управління, а не розширювати їх.