Юрій Колодій, науковець Інституту економіки і менеджменту Національного університету «Львівська Політехніка» про ситуацію на ринку нерухомості.

Ситуація в будівельній галузі  є індикатором економічної ситуації в країні загалом, - певен науковець Інституту економіки і менеджменту Національного університету «Львівська Політехніка», експерт в галузі нерухомості та економіки будівництва Юрій Колодій.  Про те, чи оживе навесні разом з природою і ринок нерухомості в Україні – у інтерв’ю.

- Прошу сказати, яку нині маємо ситуацію на ринку нерухомості?

- Ринок нерухомості в Україні є дуже неоднорідним і строкатим. Нині у сегменті житлової нерухомості спостерігаємо дві тенденції. Перша – поступове, але стабільне зниження цін на вторинному ринку: нині ціни тут досягли п’ятирічного мінімуму.  Друга  тенденція– це стабілізація цін на квадратні метри у новобудовах і навіть незначне їх зростання.

- Чому так відбувається?

- З одного боку – загальна ситуація в економіці країни, низька платоспроможність населення. З іншого – на вторинному ринку житла пропозиція у десятки разів перевищує попит. І цей процес триватиме надалі.  Адже у протилежних напрямках розходяться стан житлового фонду і вимоги до нього потенційних покупців. Люди, котрі мають гроші на придбання житла, все більше вибирають нові будови, у яких нові інженерні комунікації, де кращим є планування, де сусідами у них будуть такі ж платоспроможні та амбітні, як вони. Разом з тим все більше квартир вторинного ринку виставляють на продаж з простої причини: нині квартиру не так просто здати в оренду за бажаною ціною, а от утримувати пустуючи квадратні метри багатьом власникам задорого у зв’язку з різким подорожчанням комунальних послуг.

- Які перспективи вторинного ринку?

- Звісно, не можна говорити про те, що вторинний ринок помре як такий, адже на кожен товар є свій покупець. Але знову ж таки виникає питання ціни. А вона попри те, що нині є найнижчою за останні п’ять років,  все одно є неадекватною якості пропонованого житла та платоспроможності покупця.

І не варто вірити багатьом ріелторам, котрі, мов мантру, повторюють: ми досягли дна, чим далі – тим дорожче. Вони теж люди, їм потрібно продавати, відтак у них свої аргументи. Обєктивна ситуація на ринку така, що квадратні метри справді дорожчатимуть  поступово, але лише в новобудовах.

- Україна і справді багата на новобудови, але чимало з них станом на сьогодні є довгобудами. Чи є вихід з цієї ситуації?

- Уряд обіцяє вкласти у вітчизняну будівельну галузь 10 мільярдів гривень. Але це м’яко кажучи, виглядає малореалістичним. Адже, як відомо, досі всі спроби порятунку довгобудів не давали обіцяних результатів: державні банки не видавали обіцяних кредитів. Та й звідки у країні, обтяженій зовнішніми борговими зобов’язаннями, можна знайти у Державному бюджеті такі кошти?

Звісно, урядовці звертаються до будівельників з проханням завершити будівництво розпочатих об’єктів. При цьому обіцяють виділити на іпотеку 10 млрд. гривень у наступному році, взяти на плечі держави витрати, пов’язані з підготовкою будівельних майданчиків та здешевити кредитування.

Однак звертатися з проханням, декларувати хороші наміри перед телекамерами – то одне, а зовсім інше – то сувора реальність. Нині в Україні понад 4 тисячі недобудованих житлових об’єктів. З 38 обєктів незавершеного будівництва, відібраних для участі у програмі «Доступне житло»,  у минулому році ввели в експлуатацію лише 12 і ще 6 – уже в першому кварталі нинішнього року.   Наразі ж урядовці лише мріють про будівельний бум в Україні. Адже за даними Державної служби статистики, у першому кварталі цього року в Україні було виконано будівельних робіт на суму 7,793 млрд. грн.. Це лише на 6,8% більше, аніж за аналогічний період минулого року.

- Скажіть, будь ласка, які маємо позитивні моменти у будівельній галузі?

- У ситуації, яка склалася у будівельній галузі України, тішить два моменти. Перше. Українські забудовники створили Конфедерацію будівельників України. Таким чином вони мають намір впливати на дії уряду та парламенту.  До неї увійшли 90% найкрупніших вітчизняних будівельних компаній. Таким чином вони самі розроблятимуть профільні законопроекти та брати участь у реалізації програми «Доступне житло» та у реконструкції застарілого житлового фонду, зокрема так званих «хрущовок». Звісно, законопроекти, які готуватимуть учасники цього обєднання, будуть поперше професійними, а подруге, звісно,вони враховуватимуть насамперед інтереси та потреби будівельників.

Другий приємний момент. Українська економіка і будівельна галузь поступово оживають. І свідчення цьому не просто бадьорі рапорти влади, а реальні інвестиційні проекти. . На ринок української нерухомості поступово починають повертатися іноземні інвестори та девелопери. Наразі це переважно ізраїльські та російські компанії. Разом з тим поступово відновлюють роботу в Україні компанії з Голландії та Німеччини, котрі заморозили свої проекти на нашому ринку на час кризи. Звісно, нині ще важко говорити про той рівень інтересу до України, який був до кризи 2008 року. Але нинішня цікавість і відродження заморожених проектів – це ознака стабілізації ринку. І хоча наразі іноземних будівельних інвесторів приваблює переважно торгівельна галузь , можна говорити про те, що згодом вони зацікавляться і іншими проектами. Адже і вітчизняні інвестори нині найохочіше вкладають кошти у будівництво торгової нерухомості, адже ця галузь вийшла з кризи з найменшими втратами.