Таких навчають у Львові, у Міжрегіональному центрі професійно-технічної освіти художнього моделювання та дизайну

Ремесло на плечах не висить і хліба не просить, а хліб дає – цією народною мудрістю керуються ті, хто йде навчатися у Міжрегіональний центр професійно-технічної освіти художнього моделювання та дизайну. Тут навчають унікальних та потрібних на ринку праці професій – кухар дитячого харчування, модистка та вишивальниця. Окрім них, можна здобути й інші професії. Наприклад, перукаря-модельєра чи візажиста-стиліста вищого розряду. Львів’янки, які знаються на моді, довіряють створення свого довершеного образу ученицям та майстрам Центру. Торік висока майстерність його учениць полонила прискіпливе журі на Всеукраїнському конкурсі в Ялті – додому вони повернулися з гран-прі фестивалю.

“У нас майбутні перукарі спочатку навчаються на манекенах, а потім для створення зачіски чи стрижки приводять своїх знайомих, родичів. Зіпсувати зовнішність родичам чи друзям вони не можуть, адже заняття відбувається під керівництвом досвідчених майстрів. А відшліфувавши майстерність на найближчих людях, упевнено працюють згодом у салонах краси”, – каже директор Центру Ярослав Даць.

Спеціальність перукаря в Центрі називають “топовою”. На неї найбільший конкурс. Вимоги до вступників теж відповідні: вони змагаються не лише оцінками атестатів про освіту, а й проходять співбесіду і найголовніше – складають  тест із малювання.

“Фактично всіх випускників забезпечуємо роботою”, – каже Ярослав Даць.

“Чимало наших випуск­ниць-швачок працює за кордоном. Але й ті, хто залишився в Україні, на життя рідко скаржаться: навіть якщо на швейних підприємствах не вдається заробити достатньо, то дівчина завжди може знайти клієнтів для пошиття одягу вдома. Окрім того, нині даємо можливість нашим учням здобути і додаткові спеціальності на курсах у Центрі”, – розповідає завідувач Центру з методичної роботи Марія Погорлецька.

Особливо тут пишаються тим, що саме в них можна здобути затребувані на ринку праці унікальні професії – вишивальниці та модистки головних уборів. Фахівці Центру самі розробили навчальні плани, які пройшли відповідні апробації та затвердження.

“У нас мало хлопців – 5% усіх учнів, – зазначає Ярослав Даць. – Нині в Україні склалася ситуація, що скоро не буде кому пошити добротного костюма, адже кравець – то справжня важка чоловіча робота”.

Вступити навчатися на кравця не важко – конкурс атестатів і співбесіда. Навчання у Центрі може дати путівку у життя будь-якій дитині: учнів забезпечують гуртожитком, усі вони отримують стипендію на рівні 270 грн щомісяця, а відмінники навчання – на 50 грн більше. За особливі успіхи та старанність призначають директорські стипендії – у Центрі є 10 директорських стипендіатів. Їм щомісяця платять 380 грн. До дітей-сиріт особливий підхід: у них стипендія більша та виділяють гроші на харчування – 36 грн на добу.

Ще одна гордість Центру – випускники унікальної професії: кухар дитячого харчування. “Ми готуємо кухарів, кондитерів, барменів, офіціантів, адміністраторів залу, – каже Ярослав Даць. – Ще додатково запровадили спеціальність кухар дитячого харчування. Наші випускники мають відповідну підготовку та кваліфікацію для того, щоб готувати їжу для учнів і малечі у дитсадках. Діти – то особливі споживачі, і їжа в них значно відрізняється від тої, що їдять дорослі”.

Майбутні кухарі ще під час навчання добре розуміють: ті, хто поряд із каструлями, – голодними ніколи не будуть. Адже під час вивчення процесу приготування страв самі ж приносять необхідні продукти, дружною компанією готують і одразу ж  споживають. Отож, і ситі, і навчені.

Найбільш цілеспрямовані випускники Центру не зупиняються на досягнутому, а вступають на дистанційну форму навчання до Хмельницького національного університету. Така форма навчання за порівняно невисоку плату дає можливість навчатися вдома, лише на державні випускні іспити доведеться поїхати до Хмельницька: а це економія і коштів, і часу.

Випускниця Міжрегіонального центру професійно-технічної освіти  художнього моделювання та дизайну  – прекрасна ґаздиня і мама з потрібними знаннями та навичками. Тому не дивно, що парубків, які прагнуть знайти собі хорошу дружину, навколо Центру завжди чимало.

Олександра Ярема,
головний технолог підприємства “Ролада”:

–  Наше підприємство постійно відчуває потребу хороших робочих рук. Передусім мова про швачок. Нині чимало навчальних закладів змінили профіль підготовки спеціалістів і люди часто здобувають спеціальність технолога-конструктора, не маючи при цьому досвіду працівника швейного виробництва. Ще одна проблема – сьогодні молоді спеціалісти не дуже хочуть працювати на виробництві, маючи на заробітках батьків за кордоном.

Але є і хороші кваліфіковані випускники професійних училищ. З радістю залишаємо їх на підприємстві. Нині у нас на практиці є 30 швачок, десять із них однозначно залишаться працювати на “Роладі”. Нам щороку потрібні нові кадри. Особливо зараз, коли під час кризи підприємства легкої промисловості покинуло чимало працівників, які пішли у торгівлю. Відтак виникла проблема заповнення вакансій робітничих професій.