Приводом до написання цього матеріалу став дзвінок читачки “Пошти”. Пані Мирослава, закінчивши університет, залишилася працювати у Львові. В обласному центрі вона винаймає помешкання, а сама прописана у Жидачівському районі. Нещодавно їй була потрібна медична допомога й вона звернулася у жіночу консультацію 1-ї міської поліклініки. Повідомила медсестру, що вона без львівської прописки. У відповідь почула, що та “не знає, чи прийме її лікар, хіба жінка зробить благодійний внесок”. Після цих слів Мирослава вирішила не чекати лікаря, а просто пішла геть.

…Здавалося б, Конституція України гарантує нашим громадянам безкоштовну медичну допомогу, але навіть на першому етапі – консультації чи елементарного огляду – виникає проблема. Пацієнтові залишається або відмовитися від послуг медиків, або шукати інших шляхів вирішення питання. І в аналогічній ситуації була не одна людина. Тим часом  медики наголошують на важливості профілактики. Отож, що  робити у ситуації, в якій опинилася наша читачка? Чи, зрештою, прописка важливіша, ніж здоров’я людини? З цими запитаннями “Пошта” звернулася до Мирона Борисевича, заступника начальника управління охорони здоров’я Львівської міськради.

– Мироне Дмитровичу, прошу сказати, чи має людина, в якої нема львівської прописки, але вона тут мешкає, право і можливість обслуговуватися у міських поліклініках?

– Якщо ця людина громадянин держави, має відповідний документ, який це підтверджує, і вона живе у Львові, то вона має право звернутися по допомогу в будь-яку міську поліклініку. Коли потрібна ургентна допомога, то викликає “швидку допомогу”. Якщо ж це більше поліклінічна робота, тоді людина звертається до головного лікаря конкретної поліклініки чи лікарні, пояснює, чому звернулася у медзаклад, і просить, щоб її взяли на облік, лікування чи обстеження. За заявою головний лікар прикріплює людину до дільничного, відповідно до адреси, де проживає людина на цей час. Якщо людина захворіла й не може прийти у поліклініку, викликає дільничного терапевта чи сімейного лікаря. 

– А що робити у ситуації, коли пацієнт звертається в поліклініку, а у відповідь чує, що його приймуть, якщо він зробить, скажімо, благочинний внесок, чи його оформлять на платні послуги?

– У такій ситуації людині треба звернутися до завідувача відділення чи головного лікаря, пояснити, яка допомога потрібна. Якщо пацієнт від керівництва почує, що за такі послуги треба платити, тоді з цими медиками розмовлятиме керівництво управління охорони здоров’я Львова. У випадку, коли людині просто відмовляють, не мотивуючи своєї позиції, чи ставлять якісь умови, тоді є підстава звернутися до міського управління охорони здоров’я.

– Себто, варто зі скаргою звернутися до вашого управління?

– Так. Держава гарантує надання меддопомоги у будь-якому медзакладі на території України. Процес взяття людини на облік у поліклініці залежить від керівника закладу. На заяві пацієнта головний лікар повинен написати, щоб його поставили на облік, адже медик бере на себе певні обов’язки і гарантує людині, що все буде добре.

– Скільки часу особа може бути прикріплена до певної поліклініки не за місцем прописки?

– Жодних часових обмежень немає. Людина може бути прикріплена до поліклініки не за місцем прописки хоч все життя. Все залежить від пацієнта. Ми просимо, щоб пацієнт, який приходить уперше і медики його не знають, зробив елементарне обстеження, аби лікарі відразу знали, чи є у людини щось серйозне чи ні.