Володимир Зуб, начальник управління охорони здоров’я Львівської міської ради, про зміну психології керівників медзакладів, створення нових відділень, якість послуг та необхідність більшої поваги до пацієнтів 

Якщо Магомет не йде до гори, тоді йде гора до Магомета. Мабуть, керуючись цим мудрим висловом, львівські медики самі стають ближчими до пацієнтів, тоді, коли городяни легковажать завчасно (себто, ще до того, коли припече), пройти медобстеження. Мова про організовані міським управлінням охорони здоров’я профілактичні акції, які у Львові вже стали доброю традицією, та “медичні містечка”, де тисячі городян змогли виміряти тиск, рівень цукру в крові та зробити флюорографію тощо. Львівські медики активно популяризують здоровий спосіб життя, акцентуючи на профілактиці недуг. “Задоволені і городяни, і лікарі. Така профілактика куди вигідніша, ніж лікування згодом. Це простіше і дає добрий результат”, – наголошує “Пошті” начальник управління охорони здоров’я Львівської міськради Володимир Зуб.

Зміна психології

– Володимире Івановичу, скажіть, будь ласка, що Вам найкраще та найбільше вдалося зробити у медицині Львова, відколи з 2006 р. Ви очолили управління охорони здоров’я міста?

– Думаю, що за цей час зробили достатньо багато. Передусім мова про зміну психології у керівників лікувальних закладів. Спершу на будь-яку ініціативу управління звучало традиційне “ні” . Як от: “Ні, ми це не можемо, немає грошей тощо” . Знадобився час, аби переконати керівників, що можна зробити більше, чи, скажімо, нові речі, які ніхто ніколи не робив, і це нам вдасться. Це було важко і непросто, але поступово багато чого змінили. Отож, змінивши позицію керівників медустанов, почали втілення проектів, які на теренах України ще не здійснювали. Так, з 2007 р. у Львові проводимо низку профілактичних акцій – дні профілактики туберкульозу і хронічних захворювань, вимірювання артеріального тиску, профілактики та ранньої діагностики цукрового діабету, профілактики патології шийки матки і грудної залози у жінок, дні донора серед медпрацівників. Профілактика нині є значно вигідніша та дешевша, ніж лікування згодом! Це простіше і дає добрий результат. Поза тим, коли щойно запровадили профілактичні акції, на жаль, перша реакція була негативною.

– Чому?

– Бо треба щось робити нове і це потребує зусиль.

– Прошу сказати, а чи не краще було одразу з такими керівникам попрощатися?

– Чомусь в Україні так повелося, що з приходом нового керівника треба всіх змінити. Називають це створенням власної команди. Але ж звільнення людини є найпростішим, а ось навчити та вимагати від неї – це мистецтво управління. Треба дати людині шанс. Не маю права нехтувати набутим людьми досвідом. Кольори ж прапорів у медицині значення не мають... Загалом для успішної справи потрібні чіткі завдання, вимоги, терміни виконання та кінцевий результат. З тими, хто не справлявся, робив наперекір і шкодив, попрощалися. Мова про чотирьох керівників. Ба більше, один із них займався фальсифікацією документів. Рішення було однозначне, хоча були тиски, телефонували....

– Хіба на Вас можливо тиснути?!

– На всіх можна тиснути... Але що більше на мене тиснуть у незаконних історіях, то жорсткішою є моя позиція... Я вимогливий та строгий, але справедливий керівник. Власне лише з такою позицією можна було втілити новації у медицині. Певен: добрий результат можна досягти лише за чіткого виконання закону, правил, регламенту.

Оптимізація системи та нові технології

– Що ж було наступним після зміни психології керівників медзакладів?

– Почали поступово оптимізовувати та вдосконалювати систему, займатися управлінськими справами. Себто, її зробили більш правильною та зручною у функціонуванні. Маю на увазі створення нових відділень, переміщення їх із однієї лікарні в іншу, застосування нових методів лікування. Мова про дитяче травматологічне відділення у міській дитячій клінічній лікарні, відділення інтервенційної радіології у лікарні швидкої допомоги. У 8-й міській лікарні створені відділення мікрохірургії ока, а також нейрохірургії, травмпункт, палата інтенсивної терапії в опіковому відділенні. Також відкрито неонатологічний корпус у міській дитячій лікарні. Крім того, створено офтальмологічну операційну “Мікрохірургія ока” у поліклініці № 2 та мамографічний центр у поліклініці № 4. Певен: в умовах економічної нестабільності фаховий керівник повинен максимально використовувати наявні ресурси. Неправильна позиція, якщо вирішувати проблеми системи за рахунок збільшення вкладання ресурсу. Так, під час змін завше намагалися вивільняти непотрібні приміщення. Яскравий приклад – поліклініка у Винниках, яка була розташована у шести, а нині у двох будівлях. Провели реконструкцію існуючої будівлі з надбудовою третього та мансардного поверхів. Окупність робіт – через 4-5 років. Нині ж медики прийматимуть пацієнтів у добрих умовах, всі лікарі зосереджені в одному місці. Зекономлені ж, скажімо, на дахах та опаленні гроші вкладаємо в обладнання, ремонти інших приміщень.

– Цілком згідна, що медики мають працювати, а пацієнти приходити у комфортні приміщення. А як нині виглядає ситуація з якістю надання медпослуг львів’янам?

– Упродовж останніх років у Львові запровадили дуже багато нових технологій. Мова про ангіографію у лікарні швидкої допомоги. Ми почали робити коронарографію, стентування судин, неінвазивну операцію на головному мозку. Себто, новий спектр втручань при серцево-судинній та судинно-мозковій патології. І тепер задля таких операцій не треба їхати до Києва. Також запроваджено метод тромболітичної терапії, який застосовують при інфаркті міокарда. Також у кожній міській мед­установі є можливість виконувати лапараскопічні операції... Загалом нині найкращий досвід із лікування хворих із гострою патологією та найбільше можливості має лікарня швидкої допомоги. Це потужний медзаклад. Хоча знаю, що на цю медустанову ще є нарікання, зауваження, образи, але це лікарня №1 у Львові. А ось 8-ма міська лікарня сильна травматологією та вмінням робити мікрохірургічні операції. Можуть палець чи кисть пришити. Був випадок, коли до нас із Волині привезли пацієнта. Його пальці були загорнуті у целофан. У Львові йому ці пальці успішно пришили. Також у 8-й лікарні достатньо сильно розвинена мікрохірургія ока. Львівські ж породіллі цілком задоволені індивідуальними та сімейними пологовими залами у пологовому будинку № 1, що на вул. Мечнікова та акушерським відділенням 3-ї міської лікарні на вул. Раппопорта.

– Особливістю Львова є запровадження одними з перших в Україні сімейної медицини. Прошу сказати, який зараз маємо стан справ на цій ниві?

– Львів є зачинателем у запровадженні правильної сімейної медицини. Звісно, можна по-різному до неї ставитися. Можливо, і ґулі десь наб’ємо, і приміщення не завжди влаштовує, і люди будуть чимось незадоволеними… Лише працюючи, буде добрий результат. Так, за три роки у місті відкрито 87 дільниць сімейної медицини, а всього ж їх у місті вже понад три сотні. Майже 60% львів’ян обслуговують сімейні лікарі.

Фінансове питання

– А грошей на медицину Львова виділяють достатньо з бюджету?

– За чотири роки (з 2006 по 2009 роки) з бюджетів усіх рівнів ми отримали майже 102 млн грн на ремонти і придбання обладнання. Це дуже багато. Для порівняння: за попередні 10 років медична галузь міста стільки не отримала. Із зазначеної суми понад 43 млн грн використано на придбання медобладнання (18,3 млн – кошти держбюджету, 2,2 млн – обласного бюджету, решта – бюджет Львова) та 58,8 млн грн – на реконструкцію та капремонти закладів охорони здоров’я.

– Кошти, звісно, чималі. Але, чи сповна вдалося досягнути того, чого Ви, як керівник управління, прагнули?

– Зрештою, крига скресла, і тепер ми є свідками системного підходу, передусім в частині забезпечення життєдіяльності медустанов (дахи, котельні тощо). Лише зараз пацієнти бачать візуальні ознаки вкладання грошей. Мова про відреконструйовану поліклініку у Винниках, оновлений приймальний покій у лікарні швидкої допомоги, дитячий стаціонар фтизіопульмонології, ремонти окремих відділень у 8-й та інших лікарнях. Для чого ремонтувати приміщення, якщо дах тече?! “Підтягнули” також операційні та реанімації. Реанімація – це серце та двигун лікарні, і там мають бути найкращі умови. Потрібно ще дуже багато коштів, щоб ми досягнули того рівня у лікарнях, який хоче бачити пацієнт.

Повага до пацієнта

– А за що б Ви покритикували львівських медиків?

– За ставлення до пацієнта. Лікувати вміють, а спілкуватися з хворими – ні. Це загальноукраїнська проблема. З пацієнтами треба говорити, пояснювати, ставитися до них із повагою. Безперечно, ставлю завдання, щоб була більша повага медиків до хворих. І тут моя суворість найбільше проявляється. Працівники знають, що я не пробачаю хамської поведінки.

– А є такі випадки?

– На жаль, є. Тоді медиків чекає покарання у вигляді догани чи дострокової переатестації, а керівників – звільнення з посади.

– Чи відкриті Ви для пересічних городян? Скажімо, коли у Вас прийом громадян?

– Звісно, доступний. Приймаю усіх другого та четвертого четверга місяця з 14.00 год. Люди мають записатися через “Єдине вікно” , що в Ратуші. За три дні до прийому громадян мені надсилають список. Одразу даю доручення, щоб на момент прийому людини, знав історію питання. Прагну, щоб львів’янин йшов додому вже з вирішеною проблемою.

– На що саме скаржаться городяни?

– На стосунки з медперсоналом. Бувають і скарги на якісь надання меддопомоги. Буває так, що після перевірки комісії, пацієнти дійсно мають рацію, а лікар отримує догану.

– Чи жаліються люди на медиків за вимагання грошей?

– Ні, прямих скарг не було.

– Але ж, даруйте, такі факти є.

– Я свідомий, що люди самі дякують за лікування. І це є у всій Україні. Так, зарплата хірурга-початківця сягає 900 грн. У 2009 р. середня зарплата у лікаря була 1,4 тис. грн, по 1,1 тис. грн отримували медсестри та 1060 грн санітарки. Тому такі стосунки між лікарем та пацієнтом були, є і, мабуть, при такій ситуації у державі, ще будуть довго… Але треба розрізняти: одна справа, коли пацієнт хоче щиро подякувати, інша – коли лікар займається здирництвом. Ось за це треба карати! Мовляв, я не зроблю, поки ти мені не даси грошей... За це треба за ґрати саджати! Серед медиків є і негідники, і з ними треба боротися.

Забагато нервують

– Як головний медик міста, як оцінюєте стан здоров’я львів’ян?

– За останні роки є тенденція до поліпшення показників. Здоров’я жителів західних областей держави є кращим, аніж у східних. Це зумовлено екологією, ментальністю, традиціями, культурою. У Львові знизився показник смертності від хвороб кровообігу, ліпша ситуація з онкологією та туберкульозом. Зросла народжуваність, зменшилася смертність, зокрема у працездатному віці.

– Чи ставляться львів’яни з повагою до свого здоров’я?

– Не завжди. Профілактикою займаються формально. Хто свідомий, той приходить. До медиків звертаються, коли вже є недуга. Санітарна культура населення низька, а повинна бути явно вищою. Зрештою, забагато нервують. Але ж треба дбати про власне здоров’я!