У сиру й холодну пору року можна не лише легко застудитися, а й підхопити якусь небезпечну вірусну або бактеріальну інфекцію. Тож коли раптом у дитини значно підвищилася температура, почало боліти горло, язик став малинового кольору, а наступного дня з’явився дрібний висип, цілком можливо, що в неї скарлатина! 

Цю інфекційну недугу дуже легко сплутати з ангіною, краснухою чи кором, що може завдати великої шкоди здоров’ю дитині. Річ у тім, що причинами виникнення кору і краснухи є віруси, для боротьби з якими існує один засіб – імунітет організму, а ось для боротьби зі скарлатиною потрібні антибіотики. Якщо їх вчасно не призначити, неправильно діагностувавши хворобу, життя і здоров’я може опинитися під загрозою!

Про те, що цієї осені на скарлатину почали хворіти переважно маленькі та юні львів’яни, розповідають самі батьки. “У класі, де вчиться моя донька, на скарлатину перехворіли ледь не половина учнів. Усе почалося ще до настання осінніх канікул. Щойно виявили хворобу в однієї дитини – відразу ж похворіли інші. За свою дитину я дуже переживала, тому кілька днів довелося потримати її вдома, – розповідає мама школярки Ірина. – Після канікул ці хворі діти вже прийшли до школи, та все одно переймаюся тим, чи вони не є заразними”.

Мама двох школярів Наталя також налякана. “Останнім часом у школі, де вчаться мої діти, кажуть, що учні один за одним хворіють на скарлатину. Боюся, переживаю за своїх, але на уроки вони все одно йдуть, – запевняє жінка. – Про ще один випадок захворюваності на скарлатину знаю від знайомих – у їхньому під’їзді живе десятирічний інфікований хлопчик”.

Однак епідеміологи переконують, що збільшення випадків захворюваності немає – усе в межах норми, принаймні за останні дев’ять місяців! Зі слів лікаря-епідеміолога Львівського обласного лабораторного центру МОЗ України Уляни Федоряченко, минулого місяця у Львівській області зареєстровано лише 11 випадків захворювання на скарлатину. Загалом за дев’ять місяців цього року зафіксовано 365 випадків. 

“Захворюваність серед дітей становить 66,8%, тобто 244 випадки із найвищими показниками у вікових групах п’ять – дев’ять років (129 випадків) та один – чотири роки (101 випадок)”, – зазначає епідеміолог.

Скарлатина – єдина з дитячих інфекційних хвороб, спричинена не вірусами, а бактеріями (стрептококом групи А). Хвороба ця виникає переважно в холодну пору року, пік захворюваності припадає на жовтень – листопад і лютий – квітень. 

Передається недуга повітряно-крапельним шляхом – при чханні, через руки, білизну, предмети побуту, іграшки. Перші симптоми можуть з’явитися вже через кілька годин після зараження. 

Зі слів терапевта Оксани Захарченко, перше, що починає турбувати дитину при скарлатині, це стрімке підвищення температури до 38-40 градусів. З’являється біль у горлі, нудота, іноді блювання, дитина стає млявою. Через годину-дві розвивається ангіна, збільшуються лімфовузли (здебільшого підщелепні, передні та задні шийні). 

“Наступної доби з’являється висип у вигляді дрібних яскраво-червоних цяток – спочатку на обличчі, потім на шиї, тулубі та нижніх кінцівках. Особливістю є те, що він ніколи не уражає носогубний трикутник, тобто шкіра навколо носа і рота бліда. Через тиждень-два починається лущення шкіри, найбільш виражене на долонях і стопах. Шкіра там може сходити пластами, – розповідає терапевт. – Ще один дуже важливий симптом скарлатини – так званий малиновий язик”.

Хворіють на скарлатину переважно малюки, діти садочкового і молодшого шкільного віку, тобто від року до десяти. Діти до року та дорослі рідше. Перші – бо разом із материнським молоком отримують імунітет проти збудника скарлатини, другі переживають недугу у вигляді важкої ангіни без супутнього висипу (у важких випадках буває й висип).

Інкубаційний період, як каже Оксана Захарченко, становить від кількох годин до 12 днів. Але людина вважається заразною під час всього періоду захворювання! Тому при виявленні хворої дитини в дитсадку чи школі повинен бути запроваджений карантин на 21 день! Якщо ж не дотримати цього терміну, шанс захворіти буде дуже високий. Тож при визначенні такого діагнозу потрібно негайно повідомити дирекцію шкіл чи завідувачів дитсадків, щоб негайно зреагувати. 

Також варто наполягти, аби в довідці було вказано, що дитина перехворіла саме на скарлатину, а не на ГРВІ. Бо чи то за тради­цією, чи за чиєюсь вказівкою у Львові ще мають місце такі випадки… Нещодавно, привівши після хвороби дитину в один із львівських садочків, бабуся сказала, що в хлопчика була скарлатина, а в довідці було зазначено “ГРВІ”. Може, в цьому і криється пояснення низької статистики захворювання? Вихователі та завідувач дуже обурені цим фактом, адже на небезпеку наражаються інші діти. Вони просять лікарів бути відповідальними, а батьків уважними і принциповими в цьому питанні.

Але не так страшна скарлатина, як можливі ускладнення після неї! Серед основ­них – ревматизм і міо­кардит (ураження серця). Інфекція може спричинити стрептококовий сепсис, уразити нирки, лімфатичну систему, придаткові пазухи носа та середнього вуха.

Лікують скарлатину тільки антибіотиками! При сильному свербежі можна пити антигістамінний засіб. Місцеве лікування полягає в полосканні горла теплим розчином фурациліну, настоєм ромашки, календули. Також обов’язковими є дотримання ліжкового режиму, рясне пиття і вітамінна їжа в перетертому вигляді (лише тепла, з обмеженим вмістом білка).

Після одужання людина отримує пожиттєвий імунітет, але, на жаль, від будь-якої іншої стрептококової інфекції цей імунітет не захищає. Вакцини проти скарлатини немає!