Кожен четвертий-п’ятий житель планети має алергічну хворобу. До розвитку алергії часто призводять і самолікування, і споживання неякісної їжі, й генетика, і спосіб життя, і довкілля. За що цю недугу прозвали “хворобою цивілізації” та чи варто бігти до аптеки при перших підозрах на захворювання?

19-літня Анастасія завжди вважала себе алергіком. Причини появи алергічної реакції у неї: шоколад, цитрусові, котяча і собача шерсть, цвіт, пилюка, мед, молоко, “хлорка”, засоби для миття посуду. Інколи навіть сонце стає причиною появи висипів на руках дівчини. Анастасія не уявляє, від кого могла успадкувати такий “букет”. Та потім згадує: прабабуся і тато у дитинстві мали алергію. “Але вони її переросли, а я – ні”, – зітхає.

Поки на вулиці літо, панянка раз у раз змушена приймати то одні, то інші ліки. “Сумно тільки, що з часом, як це зазвичай буває, препарат перестає діяти. Доводиться шукати щось інше”, – іронічно зауважує вона. 

Визнає, що до спеціалістів припинила звертатись давно: “За стільки років я вже сама собі стала лікарем. Знаю, що може зумовити алергічні реакції, чого треба уникати. Знаю, коли почнеться черговий спалах алергії (переважно за день до цього починає мучити страшенна спрага)”.

Окрім розрекламованих препаратів, дівчина часто бореться й народними методами: робить ванночки для рук із морською сіллю і мінералами Мертвого моря. “Це хоч і повільно, але допомагає”, – запевняє вона.

Попри очевидні незручності, яких завдає захворювання, Анастасія на усе це не зважає. Сміється: “Варто тільки випити таблетку – і вуаля: можу, поки не набридне, гладити кота, смакувати шоколадкою, вдихати аромат подарованих квітів”. 

Студентка Леся віднедавна теж поставила собі діагноз “алергія”. “Солодке любила завжди. Цукерки, карамель, шоколад, морозиво, згущене молоко, тістечка – раніше й дня не уявляла без цього. Проблеми почалися після переїзду до Львова задля навчання. 

“Спочатку, – каже дівчина, – не звертала увагу на вугрі, які обсипали обличчя. Думала: вони є у всіх, вік такий. Згодом помітила, що їхня кількість збільшується залежно від того, скільки солодкого з’їм. Та і їхній вигляд насторожував: багато чорних цяток, ще й на щоках”.

Леся розповідає, що до фахівця за консультацією не зверталась. Таку поведінку організму алергією назвала знайома фармацевт, у котрої була та сама біда. Вона й ліки Лесі порадила. 

А взагалі, дівчина не засмучується: відсутність солодкого у раціоні дозволяє зберігати гарну фігуру, не виснажуючи молодий організм дієтами. “Прикро, звісно, що мушу жити без того, що найбільше люблю, але плюси можна знайти у всьому”, – з усмішкою резюмує співбесідниця.

 Про те, що організм 28-річної Надії схильний до проявів алергічних реакцій на дію анестетиків (які застосовують при лікуванні стоматологи. – Авт.) молодиця дізналась випадково. Розповідає: “Років п’ять чи шість тому попеклася кропивою. З ким не траплялося! Але раптом тіло почало вкриватися червоними плямами, дихати стало важко, горло, здавалось, спухло. Добре, що поруч була мама, котра мала із собою таблетки проти алергії”. 

Після того випадку дівчина прийшла на прийом до стоматолога. “Лікар одразу спитав, чи є у мене алергія на медикаменти. Згадала про той випадок з кропивою. Хоч і не медичний засіб, але я тоді так злякалась, що вирішила розповісти. І добре, що сказала!” – твердить  Надія. Алергопроби виявили, що більшість із застосовуваних зубними лікарями препаратів дівчині протипоказані. “Тепер лікують або без анестезії, або підбирають якийсь інший анестетик”, – каже співрозмовниця.

У сім’ї 39-річного львів’янина Юрія на алергічну хворобу нездужають одразу двоє: він і наймолодша донечка (чотири з половиною роки). Чоловік від цвіту та пилу рятується вже років п’ятнадцять. Визнає, що востаннє був у лікаря давним-давно: відтоді і до сих пір лікується майже тими самими препаратами. 

“А от доньку, – запевняє Юрій, – до алергологів водимо постійно”. Дівчинці не позаздриш: батько дитини розповідає, що інколи напади нічного кашлю можуть тривати від тижня до місяця. “Через це у неї болять груди. У грудні минулого року алергічний  слиз став причиною складного запалення легень”, – згадує тато. 

Чоловікові кашель теж допікає. А ще чхання, сльозотечі, свербіж. Буває, навіть дихати вночі важко. 

“Але що вдієш? – бідкається львів’янин. – Живемо неподалік дороги. Скільки не прибирай, вся пилюка усе одно летить до хати. От плануємо перебратись за місто”. А ще хвалиться: має у квартирі добрий очищувач повітря. “Звісно, бозна-як ретельно ця штука від пилу не очищує, але вживання медикаментів знижує суттєво. Її мінусом є лише ціна”.

 “Львів’яни, та й українці загалом, найчутливіші до пилку берези і тимофіївки (поліноз), кліщів домашньої пилюки та шерсті котів, собак. Не останню роль відіграє й “урбанізоване” харчування – споживання неякісної їжі, й генетика, і спосіб життя, і довкілля”, – каже кандидат медичних наук, асистент кафедри клінічної імунології та алергології Львівського національного медичного університету ім. Д.Галицького та лікар імунолог-алерголог Світлана Зубченко.

Цікаво, що навіть задовільний стан навколишнього середовища не вбереже від захворювань. Алергенів на планеті дуже багато, тому там, де люди не пчихають через пилок, вони лікуються від чого-небудь іншого. Зі слів алерголога, збільшити ризик виникнення таких хвороб можуть і шкідливі звички. Наприклад, куріння.

“Кількість недужих із кожним роком зростає. І дедалі частіше алергічні реакції виникають на, здавалося б, банальні речі: косметику, засоби для миття посуду тощо. Те, що з одного боку полегшує нам життя, з іншого – руйнує здоров’я”, – каже Анізія Бандрівська, головний позаштатний спеціаліст Департаменту охорони здоров’я ЛОДА з алергології.

Самі собі шкодять й ті, хто замість того, щоби йти до спеціаліста, скуповують медичні препарати на власний розсуд. Як наслідок, в країні поширюється поліпрагмазія (неконтрольоване вживання великої кількості препаратів), запевняє алерголог.

Анізія Зіновіївна наголошує: “Ми не розуміємо, що організм – це хімічна лабораторія. В українців, на жаль, дуже низька культура вживання ліків. Найгірше, коли ми купуємо щось за порадами друзів, сусідів, фармацевтів”. 

 “Пошта” відвідала кілька аптек найвідоміших мереж Львова. Усюди нам люб’язно повідомили, що для придбання протиалергенних засобів не лише необов’язковий рецепт лікаря, а й навіть не страшно, коли відвідувач не знає, які ліки обрати: йому завжди допоможе провізор! 

“Аптекар і  лікар повинні працювати в парі, – обурюється головний алерголог Львівщини, – а на практиці провізор дає поради, яких давати  НЕ повинен! Навіть якщо до нього приходить людина, котрій ну дуже погано, він мусить викликати “швидку”, а не продавати абищо”.

Фармацевти, з якими ми поспілкувались, запевнили: немає значення, який у людини вид алергії: ліки є ліки і допоможуть вони від усього. А от Світлана Зубченко із ними не погоджується. 

“Вид медикаментів різниться залежно від типу алергії. Тож хворі з алергією на цвіт і з алергією на котячу шерсть потребують різних видів лікування”.

Фахівці б’ють на сполох: медикаментозна алергія набирає обертів! “Через це не відомо достеменно, яка в Україні кількість алергіків. Люди звертаються до нас хіба що у вкрай важких станах”, –  коментує стан справ імунолог.

Анізія Бандрівська теж зауважує: кількість зареєстрованих хворих – це мізер у порівнянні з реальною  цифрою. 

“Діагноз “бронхіальна астма” мають 9,5 тис. дорослого населення,  від алергічних ринітів потерпають близько семи тисяч, а від полінозів (найпоширенішої форми хвороби) – 3-4 тис. людей. Від дійсних показників ці дані явно відрізняються, але маємо те, що маємо”.

Лікарі наголошують: алергічна хвороба не може виникнути на їжу, яку ми споживали впродовж усього життя. Дивна реакція організму пов’язана, скоріш за все, із токсичною дією якогось складника продукту або із ферментативним дисбіозом (недостатньою кількістю потрібних ферментів). 

“Справжня харчова алергія, – пояснює Світлана Зубченко, – існує всього у 2-3% дітей і в 0,5-1% дорослих. Але часто люди вирішують, що у них алергія, сплутавши схожі із нею симптоми токсичних реакцій”.

Алергічної хвороби позбутися неможливо, заявляють лікарі. Можна досягти тривалої ремісії. Проте стреси, проблеми з печінкою, інфекції здатні поновити симптоми захворювання.

Хтось, надивившись реклами, або погугливши, сам ставить собі діагноз і виключає із повсякдення надумані алергени. Хтось при першому ж “апчхи” біжить в аптеку, щоб “нашпигувати” організм непотрібними препаратами. “А хтось, – розповідає Анізія Зіновіївна, – береться впроваджувати в життя так звану гігієнічну теорію: перебирається подалі від цивілізації задля того, щоб оточити себе усім натуральним”.