Він порівняв харчування і показники здоров’я жителів острова Крит із харчуванням та здоров’ям жителів Фінляндії. Результати порівняння були такими контрастними і переконливими, що фінський уряд провів низку законодавчих змін для покращення якості харчування свого населення. 

Зачинатель «оливкового буму» Ансель Кейс переселився в 1970 році до Італії, купив ферму біля Неаполя і зайнявся вирощуванням маслин. Помер в 2004 році у віці 100 років і 10 місяців!

Вважається, що найцінніші сорти оливкової олії отримують з оливкових дерев 200 – 300-річного віку (до речі, після висаджування дерева ці починають плодоносити лише на 7-8 рік і з кожним десятиліттям та століттям їх урожайність збільшується).

Оливкова олія на 60 – 85% (залежно від клімату і порід дерев) складається із мононенасиченої олеїнової кислоти, на 7 – 20% – із насиченої пальмітинової кислоти і на 5 – 10% –  із незамінної лінолевої кислоти (тобто такої, яка в організмі людини не виробляється і повинна надходити з їжею, але вкрай необхідна). 

«В оливковій олії на відміну від риб’ячого жиру немає жирних кислот з групи Омега-3, мало жиророзчинних вітамінів. Але вона має багато інших переваг: олеїнова і пальмітинова жирні кислоти не вимагають біохімічної переробки в печінці для включення у жировий обмін людини, як інші олії (соняшникова, кукурудзяна, з виноградних кісточок), – пише на своїй сторінці у Facebook дієтолог Оксана Скиталінська. – Оливкова олія цінна своєю стійкістю до окислення, тому, як і сало, допустима для смаження (але робити це потрібно дуже рідко)».

Як зазначає дієтолог, оливкову олію варто додавати (максимум дві столові ложки) в готовий салат. «У поєднанні з невеличкою кількістю бальзамічного оцту або лимонного соку вона має виражений жовчогінний ефект, тому добре додавати цю суміш до овочевих салатів», – вважає Оксана Скиталінська.