“Я прийшов, щоб урятувати Всесвіт”…

Напередодні всесвітнього дня психічного здоров’я “Пошта” побувала у першому в Україні державному садочку, в якому є група для дітей із аутизмом, та розповідає історію хлопчика із синдромом Аспергера: як йому вдалося піти у звичайну школу

Коли у квітні вокалістка “Джалапіти”, продюсер літературно-музичних проектів і голова правління громадського об’єднання “Вірменська-35” Соломія Чубай написала на своїй сторінці у Facebook про те, чого їй із сином вдалося досягти в боротьбі з аутизмом, багато дорослих користувачів плакали, читаючи цей зворушливий пост… Соломія сказала більше, аніж чиновники від медицини. А ще вона дала надію мамам, які мають таких діток. 

“У майбутньому я хочу знімати котів з дерев і збудувати ракету, щоб полетіти на свою планету”

“Я мама особливої дитини. У мого Олекси – синдром Аспергера (форма високофункціонального аутизму. – “Пошта”). Всі знають мене як доньку Грицька Чубая і сестру Тараса Чубая, вокалістку “Джалапіти” і через мої проекти. А тепер я хочу вам розказати про Олексу. Колись він не вмів ділитися і приймати гостей, йому важко було співіснувати зі своїми братиками та сестричками, всі його дні народження переважно закінчуються криком та істериками. Колись він не вмів вітатися і казати “па-па”. Два роки поспіль ми читали з ним лише одну книжку – “Мед для мами”. Він їсть завжди одну й ту саму їжу, причому лише одним кольором виделки – синім. І вдягалися послідовно: спочатку – права нога, а потім – права рука. Моя дитина не їздить на ровері, санках, роликах, ковзанах, практично не гойдається на гойдалці і не з’їжджає з гірки. Він має три відра конструктора “Лего” і складає дивні космічні кораблі. Він забороняє мені співати і малювати, всього боїться і дико на все ображається. У нього практично немає друзів, а йому вже 6,2 року. Ми відвідуємо психологів у “Колі сім’ї”. Я дуже переживаю, як він піде до школи і чи матиме друзів? Як сприйме його світ?”, – написала Соломія Чубай.
А у вересні Олекса пішов до… звичайної школи! Днями – вперше на шахи і чотири рази переміг звичайних, здорових дітей! 
Він їсть завжди одну й ту саму їжу, причому лише одним кольором виделки – синім
“Олекса просив записати його на футбол і карате, але дратується, коли у нього не все виходить одразу. Я ще не поспішаю цього робити, нехай спочатку повністю адаптується до школи”, – каже мама. 
Соломія Чубай належить до тих матерів, які після встановлення діагнозу починають багато читати, аби зрозуміти свою дитину. 
“Я повела Олексу до психологів, ми займаємося в центрі розвитку дитини “Коло сім’ї”. І зараз ми добре почуваємося! Хоча йому буває складно. Приміром, нещодавно він ходив до школи у шапці, адже було холодно, старшокласники через це з нього насміхалися”, – веде далі Соломія.  
Синдром Аспергера прикметний тим, що дитина регулярно мусить залишатися на самоті, відновлюючи таким чином свої внутрішні сили. А Олекса може часом підійти до когось із рідних і попросити: “Можна я просто посиджу біля тебе?” Ще одна особливість дітей із синдромом Аспергера – вони не вміють брехати, тому часто говорять речі, які нібито говорити не слід, через що їх вважають невихованими. Одне слово, такі собі “маленькі принци” серед нас…
“Нещодавно ми були у невролога. Лікар питає в Олекси, яке молоко дає біла корова. Олекса відповів, що біле. А на запитання, яке молоко дає чорна корова, сказав, не подумавши, що чорне. Потім несподівано уточнив: “Я захищаю природу, тому не п’ю молока і не їм сиру. Тому мені все одно, яке молоко дає чорна корова”, – каже Соломія Чубай. 
Дітям із синдромом Аспергера важко вибрати  їжу: вони можуть споживати виключно одну страву, приміром, сосиски з макаронами, як це робить Олекса. І вмовити їх скуштувати щось інше майже неможливо. 
Після вісімнадцяти років у нашій країні людині з аутизмом ставлять діагноз шизофренія
А нещодавно жінка помітила, що у її Олекси є літературний хист. 
“Якось ми з родичами їхали машиною, дорога була далека, і наші діти вигадали собі розвагу – придумували історії. У цьому змаганні переміг мій Олекса! Він розказав про хлопчика, якого лелека врятував від злих батьків. “Вони подружилися і ціле життя ішли поруч. Іноді лелека хлопчика носив на крилах”, – так він закінчив свою історію”, – розповідає мама. 
Після того, як Олекса пішов до школи, став малювати історії про роботів, які рятують планету. Нещодавно, прийшовши з уроків, запитав: “Мамо, а якщо я буду ніким, я буду жити в коробці? А звідки взяти таку велику коробку, щоб у ній помістився дорослий я?”
Для осіб із аутизмом важливо, щоб поруч них завжди хтось був
Хлопчик пообіцяв, що вчитиметься у школі, щоб “не жити у великій коробці”. Каже, що в майбутньому хоче “стати пожежником, аби знімати котів з дерев і гасити пожежі, а ще будувати космічний корабель, щоб полетіти на свою планету”…
Так, діти із аутизмом інші. Але це не їхня проблема. Це – випробування для суспільства. Приміром, Соломія Чубай прийняла правду про сина і звернулася по допомогу. 
“Мене питають “рецепт” життя з дитиною із аутизмом. Я відповідаю: тільки любов! Ти маєш любити свою дитину і сприймати її, тоді можеш випустити пташатко у великий і жорстокий світ”, – підсумовує жінка.
Якось Олекса запитав Соломію: “Мамо, навіщо ти мене народила? Я хочу назад. Колись я був володарем Всесвіту. Я не встиг винищити усіх ворогів, і вони підірвали мою планету”… “Ти прийшов на цю планету, щоб урятувати Всесвіт. І ти зможеш! А коли тобі потрібна буде допомога, приходь до мене, до своєї мами. Я завжди буду поруч, які б всесвіти ти не рятував”, – відповіла Соломія.

Відкрити серце і садочок

За інформацією завідувача Львівського обласного центру дитячої психотерапії та сімейного консультування Мар’яни Нартікової, у нашому місті та області – 260 осіб різного віку з розладами спектра аутизму. Причому цифра ця не відображає усієї картини: не всім діткам такий діагноз  ставлять – за ними ще спостерігають рік-два. 
Про аутизм заговорили буквально останніми роками. В нашому місті є громадські організації, які займаються реабілітацією дітей і родин, в яких виховуються діти з аутизмом. Проте не всі знають, що є й окрема група для дітей із розладами спектра аутизму у звичайному садочку. Це стало можливим завдяки співпраці з благодійним фондом “Відкрите серце”.
“З 2012 року на базі дитячого садка №165, що на вулиці Пулюя, 27, функціонує окрема група для дітей із аутизмом. Це перший такий в Україні державний заклад!  У цій групі шість дітей від трьох до дев’яти років – більше не можна, згідно із законодавством”, – розповідає “Пошті” координатор групи, вчитель-дефектолог, виконавчий директор БФ “Відкрите серце” Марія Навальківська. 
Потрапити в цю садочкову групу значно простіше, аніж у звичайну. Якщо після докладної розмови з дитиною в консультаційному центрі “Відкрите серце” фахівці визначили прояви розладів спектра аутизму (на підставі психологічно-педагогічних спостережень і тестів) і є підтвердження психолого-медико-педагогічної консультації (ПМПК), то таку дитину скеровують саме у цей дошкільний заклад. 
А в садочку – як у садочку: музика, ігри, фізкультура. Щоправда, усе з певними особливостями. 
“Якщо дитина втомилася або відчуває дискомфорт, то може прилягти і побути сама. Для таких дітей це важливо. Ми не можемо змушувати дитину щось робити. Це світові стандарти”, – пояснює Марія Навальківська. Є й інтегровані прогулянки, під час яких діти з аутизмом бавляться разом у пісочниці з дітьми із інших груп. Тут теж бувають традиційні ранки і свята. Нещодавно “аутенятка” танцювали вальс із мамами. 
Перші радощі соціалізації є наслідком послідовної співпраці вихователів і батьків. Адже дуже часто буває так, що тато і мама не завжди усвідомлюють важливість психокорекції розладів і просять психолога: “Тільки  не кажіть, що це аутизм!” Але аутизм нікуди не зникає… Понад те, як і будь-яка інша нелікована недуга, тільки ускладнюється…  Терапія триває “без канікул”, причому роками. І якщо батьки витримають це випробування, то отримають шанс для своєї дитини. 
“Є різні випадки. Трапляється, що в процесі встановлення діагнозу батьки поводяться по-різному: ті відгороджуються, а ті шукають допомоги повсюди, приходять до церкви. Під час паломництва святими місцями люди часто забувають про заняття із психологом, а дитина тим часом страждає. Тому завжди кажу: аутизм нічого спільного з одержимістю не має! Молитися, звичайно, треба, але треба ще й займатися з дитиною”, – переконує педагог. 
Нещодавно “аутенятка” танцювали вальс із мамами
Після садочка “аутенятка” потрапляють до різних шкіл: хтось на індивідуальне навчання у звичайні, а хтось – у спеціалізовані. А що ж далі? Після вісімнадцяти років у нашій країні людині з аутизмом ставлять діагноз шизофренія. “Відкрите серце” пропонує дорослим з аутизмом заняття в групі денного перебування, що на вулиці Гребінки, 8 у Львові. 
“Сюди можуть приходити особи від чотирнадцяти років. Їх вчать самообслуговування, щоб вони могли самотужки наїстися, випрати одяг, тобто всього того, що знадобиться в житті дорослій людині, а також рукоділля”, – каже Марія Навальківська.
В планах “Відкритого серця” – проект “Підтримане проживання”. Це повинна бути невеличка квартира, де могли б мешкати особи з аутизмом після смерті батьків чи опікунів у супроводі асистентів. Але поки що держава неохоче йде на контакт…
Людей із аутизмом у нашому суспільстві досі не розуміють та не сприймають. Свідченням цього є поведінка сусіда групи денного перебування: чоловік вирішив, що не хоче мешкати поруч із “уродами”, бо серед ночі почув зойки. І подав до суду… 
А може, Всесвіт і справді буде врятований, якщо ми всього лиш будемо трохи більше дбати про тих, що цього потребують? Може, варто прислухатися до малого Олекси?

Аутизмом називають глибокий цілісний розлад розвитку, комунікації, стосунків, уяви і поведінки. Найчастіше симптомами цієї недуги є розлади відчуттів, спотворене сприйняття світу, оскільки такі люди реагують на світло та звуки, відчувають дотик, запах, смак, біль. Розлад засобів сприйняття призводить до того, що особи з аутизмом творять свій внутрішній образ світу, часто відмінний від нашого. Мають труднощі з налагодженням класичних стосунків та вираженням емоцій у взаємовідносинах з іншими людьми. Серед причин хвороби науковці розглядають генетичний та екологічний чинники. Діти з розладами спектра аутизму можуть бути обдарованими (музика, математика), а 10 відсотків дітей із аутизмом наділені особливим талантом чи навіть геніальністю. Аутизм, імовірно, був у Сократа, Ньютона, Дарвіна, Ейнштейна, Керролла.
Мар’яна Нартікова, завідувач Львівського обласного центру дитячої психотерапії та сімейного консультування
– Аутизм – це така ж хвороба, як і інші захворювання психіки. За двадцять років праці в царині дитячої психіатрії помітила, що дітей з аутизмом більшає. Останнім часом дуже багато авторів, особливо в інтернеті, розповідають про те, як це легко побороти. Але то не так! Довкола аутизму багато неточностей, які йдуть від нерозуміння, багато комерційних речей. Є різний ступінь порушення спектра аутизму, не завжди діагноз відповідає дійс­ності. Цікаво, що ми всі до двомісячного віку пройшли аутизм. Аутизм – це не лише поведінкові розлади! Згідно з останніми дослідженнями американських учених, які аналізували мозок хворих, це ще й певні органічні ушкодження кори головного мозку. Вчені кажуть, що багато залежить від генетики. Що швидше батьки почнуть працювати з дитиною, то кращого результату досягнуть. Але це 24 години роботи на день і для самих батьків, і для фахівців! Чекати треба іноді рік-два, щоби побачити результат. Все ж є речі, яких просто не можна компенсувати, тому для осіб із аутизмом важливо, щоб поруч них завжди хтось був.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
2.9728 / 1.67MB / SQL:{query_count}