Вряди-годи життя дає нам такі цікаві уроки, на які навіть не сподіваєшся. Так сталося й під час поїздки на лікування в бальнеологічний санаторій “Черче”, що на Івано-Франківщині.
Урок медицини
|
фото: Світлана Гонтар |
Розмовляючи з головним лікарем санаторію – Падучаком Михайлом Романовичем, я все випитувала: “Чому Черче? Чому люди роками їздять саме сюди?” Відповідь була наступною: “Таке поєднання сірководневих ванн і торф’яної грязі унікальне на Західній Україні. Ми лікуємо складні випадки остеохондрозу, хвороби Бехтерева, деформуючі артрози, захворювання центральної нервової системи, запальні процеси в жінок, безпліддя та хронічні простатити в чоловіків. Щороку сюди приїздить до 2 тисяч осіб: хто пам’ятає лікувальний ефект ще з радянських часів, а хто вже зараз отримав покращення і розповів знайомим. Наші жінки привозять виліковців навіть із Італії. Приїздять із Польщі, є гості з Білорусі. Наш санаторій має життєдайну силу, що може немічних людей перетворити на здорових. А це для України наразі дуже потрібно, бо здорові громадяни – головне багатство держави”.
Декілька історій виліковців санаторію
Учителька з Івано-Франківська, 47 років:
“Вперше приїхала сюди у 1998 році. Тут було все занедбане, але мені було не до розкошів. Мені стало значно краще, і я їжджу сюди майже щороку”.
Пенсіонерка зі Снятинського району, 80 років:
“Я ще все сама роблю. Молоко, сметана, яйця – усе моє для всієї родини. Якби не поперек… Але подзвонили з району, сказали, що дали мені безкоштовну путівку. Тут лікуюся, стало краще”.
Майстер спорту з дельтапланеризму, 35 років:
“Летів на дельтаплані, потрапив у вихор і… впав. Операція на хребті. Щоденні грязьові ванни дуже допомагають”.
Пенсіонерка з Білорусі, 56 років:
“Не було вже сил терпіти. Син знайшов в інтернеті цей санаторій. Вирішила ризикнути”.

фото: Світлана Гонтар
Урок історії
Із перших же кроків санаторієм бачиш добре облаштований стенд із біографією Богдана Лепкого. Стає відомо, що життя письменника, особливо його брата Левка, тісно пов’язані зі створенням і подальшим облаштуванням санаторію, як тоді казали – живця. Прогулюючись алеями, натрапляєш на меморіальну плиту на місці, де стояла вілла “Богданівка”, у якій відпочивав Богдан Лепкий із сім’єю… Виникло питання: “А як усе було? Чому саме в селі Черче створили санаторій?”

Ще в княжі часи тут був монастир. Монахи помітили цілющу дію як джерел, так і торф’яної грязі, яку селяни називали боровиною. Почали лікувати хворих. Потихеньку до цієї справи долучились і місцеві жителі. Офіційно лікувальні властивості джерел населеного пункту фахівці визнали лише на початку XX ст.
У 1905 р. на Рогатинщині проводила великі військові маневри австрійська армія. Армійські лікарі взяли проби води та грязі і відправили їх у Відень. Аналізи були приголомшливі! Війт і священик запропонували громаді спільно використовувати природні скарби, але почалися сварки та суперечки. Ті, що жили ближче, не хотіли ніяких змін, а ті, що далі, підтримали війта. І тільки восени 1928 р.

Українське лікарське товариство у Львові за пропозицією професора Мар’яна Панчишина створило Ініціативний комітет на чолі з Костем Левицьким, який зайнявся організацією розширеної купелевої спілки, яка б і мала вирішити проблеми зі створення живця. Але тільки 5 лютого 1929 р. Ініціативний комітет об’єднав 52 удільників, які зібрали 14 000 американських доларів, а 1 березня було затверджено статут і офіційно зареєстровано спілку з обмеженою відповідальністю “Мінеральний живець “Черче”.
Треба відзначити, що спілка була суто українською та відстоювала інтереси української спільноти. Її коштом звели найнеобхідніші будівлі та розширили водогрязелікарню. Її директором на ціле десятиліття став відомий композитор, поет і художник Левко Лепкий — рідний брат письменника Богдана Лепкого. Офіційне відкриття живця в селі Черче відбулося 21 липня 1929 р.
Урок краєзнавства
Опільське село Черче розташоване в чаші, яку створюють ланцюги горбів, деякі з яких сягають 340 м у висоту. Майже всі вони мають лагідно похилі узбіччя. На північ від населеного пункту простяглися так звані Чернечі поля, за ними – луг, який впирається в підніжжя єдиних на всю околицю крутобоких гір. Вони мали б називатися Чернецькими.

Тут стояв василіанський монастир святої великомучениці Параскеви П’ятниці. Коли неподалік виникло село, його спочатку називали Чернече, потім – Чернче, а вже потім, коли зникло “н”, –Черче. На місці монастиря залишився невеликий, відшліфований дощем, сонцем і вітром камінь. На його поверхні проглядаються дивні відбитки ступні, коліна, п’яти пальців руки і палиці. Згідно з легендою, це сліди Божої Матері, яка залишила їх, втікаючи з Вифлеєму з малим Ісусом. Цей камінь колись привезли галицькі паломники. Над ним є капличка. Також у селі є дерев’яна церква. Дата на дерев’яному одвірку – 1733 р., але вона не проливає світла на вік споруди. Вона значно старша!

У 30-их роках минулого століття територія санаторію була добре розпланованою: там прокладали доріжки, висаджували квіткові клумби і дерева, будували пансіонати: “Роксоляна”, “Надія”, “Учительська спілка”, “Амата” й ін. Рівень санаторію був європейським. Там також побудували віллу для Богдана Лепкого на гроші, що зібрав ювілейний комітет. Її подарували письменнику на 60-річний ювілей і вона стала неофіційною Академією наук і мистецтв. Та радянська влада знищила все, що було пов’язане з релігією та “буржуазним” минулим. Спочатку знесли капличку — одну з найкращих у стилі модерн у Галичині. Далі заходилися руйнувати приватні пансіонати, павільйони, альтанки, а в 1983 р. черга дійшла і до вілли “Богданівка”.
Урок літератури

У мемуарних записках Богдана Лепкого згадується випадок.
“Я тут, пане, лиш третій тиждень, — звернувся до письменника чоловік старшого віку. — А дивіться, що з мене Черче зробило. О, бачите! — І почав вимахувати руками перед собою і на боки, а тоді ногами притупувати і викидати, як у коломийці. — А трьома тижнями раніше я навіть мізинцем не міг поворухнути, як небіжчик лежав. Це ж Черче, добродію, одно велике чудо, одна ласка Божа. Куди я не їздив — не помагало, а тут мов рукою зняло. Такої боровини, добродію, ви в цілім світі не знайдете. Слово даю!” А його брат Левко залишив таку жартівливу пісню:
“А у Черчі добре жити,
бо немає чим журитись:
дають їсти, дають пити,
тож нема чого журитись.
Лиш лікуйся від недуги,
і здоров’ячко прибуде.
Час мине, і ти згадаєш,
що здоров’я таки маєш.
А хто хоче докладніше ознайомитися як зі самим Опіллям, так і з санаторієм “Черче” – радимо почитати книжки Романа Коритка!
фото: Світлана Гонтар
Адреса санаторію:c. Черче, Рогатинський район, Івано-Франківська область, Україна,
77015
Тел./факс: +38 03435 71-2-44, 71-2-21
www.cherche.ukrzdrav.com,
e-mail: cherche@meta.ua
Бальнеогрязевий курорт “Черче” розташований на відстані:
від Рогатина – 4 км;
від Львова – 80 км;
від Івано-Франківська – 62 км;
від Тернополя – 82 км.