У Комунальній міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги, що на вул. Миколайчука, 9, незабаром планують створити відділення реабілітації поранених учасників АТО. 

Зі слів начальника управління охорони здоров’я Львівської міськради Володимира Зуба, приміщення для такого відділення знайшли ще в 2009 році, тоді ж розробили й проектно-кошторисну документацію, але через те, що почалася фінансова криза, вже п’ять років не можуть розпочати ремонтні роботи.

“Сьогодні багато говорять про реабілітацію учасників АТО – психологічну, соціальну, медичну. Є багато травмованих з порушенням функцій кінцівок, хребта. І їм потрібно десь проходити реабілітацію, – каже головний медик Львова. – Сподіваюся, цього року, незважаючи ні на що, розпочнемо ремонт у цьому відділенні, бо людям треба десь вчитися жити після перенесених травм. Ремонт візьмемо на себе, а спонсорів проситимемо забезпечити відділення сучасним обладнанням”.

Щодо інвесторів, які допоможуть реалізувати наміри, то цілком можливо, що це буде одна з компаній, з якою вже маємо кілька спільно напрацьованих проектів.

Загалом за минулий рік разом із фірмами, з якими співпрацювало місто, вдалося втілити чотири проекти. “Незважаючи на кризи, фінансові проблеми, фірми хочуть з нами співпрацювати, тому що Львову довіряють. За принципом співфінансування, де використано у меншості кошти з бюджету і в більшості  кошти грантодавців, спонсорів, вдалося реалізувати чотири проекти”, – пояснює Володимир Зуб.

Серед основних – забезпечили сучасними інструментами на загальну суму 1 млн 200 тис. грн дитяче нейрохірургічне відділення Львівської міської дитячої клінічної лікарні; придбали обладнання для догляду невиліковно хворих: підйомники, матраци, крісла-туалети на суму 100 тис. грн для паліативної медицини.

Загалом, зі слів головного медика Львова, обладнання потребують всі лікарні, але передусім – Комунальна міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги. 

“Вона цілодобово впродовж року, з 1 січня до 31 грудня, подає невідкладну допомогу. Тут найважчий контингент хворих, пацієнти в гострому стані, яким треба негайно допомогти. Чи інфаркт, чи інсульт, чи ДТП – всіх везуть у лікарню швидкої допомоги – найскладнішу, але найважливішу лікарню для міста і області, – веде далі Володимир Зуб.

фото: прес-служба ЛМР

– З 2006 року інвестиції в неї становлять понад 100 млн грн. Це тисячі квадратних метрів дахів, кілометри труб сантехнічних мереж, опалення – те, чого пересічний житель не бачить. А також обладнання: комп’ютерний томограф – єдиний у місті Львові та області, який працює цілодобово (комп’ютерні томографи в інших медичних закладах працюють з 9.00 до 17.00); ангіограф для втручань у судини серця, мозку, в органи черевної порожнини. Реанімація на двох поверхах приймає всіх важких хворих з будь-якою патологією. Тож процес оновлення обладнання – це процес нон-стоп, який повинен тривати”.

Серед останніх проектів, здійснених спільно зі спонсорами, – модернізація палати інтенсивної терапії кардіологічного відділення. Загальна вартість модернізації – 1 438 тис. грн. Місто зробило ремонт, а на один мільйон гривень спонсори закупили обладнання. Зокрема, вдалося придбати систему ультразвукової діагностики, два електрокардіографи, два кардіодефібрилятори, приліжкові монітори, тумбочки, столики, медичну шафу, візок для хворих, термоелектричний холодильник.

Як зазначила завідувач кардіологічного відділення Людмила Полторак, вони щороку приймають понад тисячу пацієнтів, тож наявність нової сучасної апаратури допоможе покращити якість лікування. 

“Увага цього року до нашого відділення надзвичайно велика, і це приємно. Є нове обладнання, яке значно спрощує роботу лікарів, – каже вона. – Наше відділення на 60 ліжок, з блоком інтенсивної терапії на шість ліжок. Через відділення проходить більш ніж тисяча пацієнтів, 75 відсотків з них – через цей блок. Ми не завжди можемо передбачити кількість пацієнтів, бо до нас привозять людей не лише з інфарктами, а й тих, у яких під загрозою життя. 

Якщо у попередні роки середня смертність від інфаркту у нашому відділенні становила 12-13%, то зараз – 10,3%. У працездатному віці – було 3-4%, а цьогоріч уже не більше 2,3%. Це не просто слова – це якість. А найдорожче, що може бути, – це життя”.