– На жаль, за 23 роки незалежної України жодному президентові, жодному урядові чи Верховній Раді не вдалося здійснити кардинальні реформи в галузі охорони здоров’я. 

Нині ситуація в нашій сфері не найкраща. Вважаю, що новообраному президентові самотужки навряд чи вдасться досягти кардинальних позитивних змін. В галузі охорони здоров’я зміни повинні бути щоденним предметом уваги як президента України, так і уряду, медичної спільноти і громадян України загалом.

На моє переконання, перше, що має зробити президент, це внести ясність в законодавче поле. На сьогодні є два чинні закони України – “Основи законодавства України про охорону здоров’я” (від 1992 року зі змінами та доповнен­нями в 2011-ому) і “Про введення мораторію на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров’я” (від 23 лютого 2014 року), так званий “закон Ляшка”. Річ у тім, що вони суперечать один одному. 

Другий крок полягає в продовженні роботи з реформування галузі згідно із Законом України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.  В ньому прописані європейські моделі, тож не треба вигадувати щось нове, лише продовжувати напрацювання.

Ще один, третій крок – це ініціювання ухвалення закону України про запровадження страхової медицини. Не варто боятися це робити, мотивуючи поганою економічною ситуацією. Хороший приклад показали пострадянські країни (Прибалтика, Молдова), де страхова медицина вже діє давно.

– Петро Порошенко – патріот, людина з прекрасною освітою, прогресивними проєвропейськими поглядами на розвиток держави, ефективний менеджер. Це людина, яка дорожить  родинними цінностями. 

Як мама, молю Бога і прошу президента докласти максимум зусиль до ліквідації тероризму, збереження неподільної суверенної України і мирного неба для всіх нас. Найперше чекаю від нового глави держави ефективних економічних реформ. Адже якщо стане сильною економіка, зрушаться справи в освіті, медицині, науці, культурі. Добре розумію, що ці реформи будуть непопулярними, але, як лікар, усвідомлюю, що тільки “хірургічні методи лікування” можуть порятувати державу, тож напевне буде боляче… Але нам потрібно згуртуватися, позбутися популізму – і ми все зможемо. 

Сподіваюсь, що буде визначена оптимальна модель розвитку охорони здоров’я України з урахуванням кращого досвіду європейських держав. Мені імпонує, що майбутній президент планує запрошувати радників з Грузії. Мала змогу переконатись у ефективності проведених там реформ. Думаю, що буде здійснений глибокий аудит медичної галузі, її ресурсів, потреб і можливостей. Після цього будуть виписані чіткі кроки та механізм реформування галузі охорони здоров’я, створення умов безпеки пацієнтів, а також дотримані соціальні гарантії та відповідальність медичних працівників. 

Петро Порошенко отримав величезну підтримку народу України, зокрема Львівщини. Ми покладаємо на нього великі надії, але дуже важливо кожному з нас багато і чесно працювати, щоби разом досягти успіху і гідного життя.

– Питання складне… Новий президент – це добре. Реформи в медицині – це взагалі складно… Звичайно, надіюсь, що при новому президентові в галузі охорони здоров’я ми нарешті почнемо системні нормальні кроки, які не будуть пов’язані з новаторством місцевих науковців-практиків, фантазіями. 

Нарешті запросимо експертів ззовні і з їх допомогою нарешті визначимо, куди рухається держава, адаптуємо медичні зміни під “рух” держави взагалі. На превеликий жаль, досьогоднішній розвиток медицини був хаотичним. Як правило, це було фінансування галузі за залишковим принципом. Знаючи Петра Олексійовича як ефективного менеджера, маю надію, що зміни набудуть системного характеру. 

Поки не визначимося, якою буде сама Україна – соціалістичною, демократичною, не можемо сказати, якою буде медицина, бо медицина прямо залежить від устрою економіки. Зараз нічого не зрозуміло. Після того як дамо відповідь у межах певного укладу, як вона буде фінансуватися і яку економіку обслуговуватиме, тоді постане питання в людях.

Перший крок – адекватна зарплата лікарів, щоб зменшити корупційну складову. Другий – зменшення необґрунтованої мережі медичних закладів, які вже існують. Третій – конкретно визначити, що бідна Україна може безоплатно дати людям. А все інше мусимо терпіти, переживати до кращих часів економіки. Ось ці три кроки мають бути першочерговими.

– Ми живемо в ринковому суспільстві, більшість галузей нашої економіки реформовані або ж реформуються ринковим шляхом. На жаль, тільки медичну галузь нібито реформують, а фактично вона в стагнації.

Реформа медицини – це, так би мовити, голос із середини медичного суспільства, але, на жаль, вона має викривлений шлях. Реформувати медицину, звісно, треба. Першим кроком повинна бути самостійність медичних закладів. Кожна медустанова має бути незалежною, укладати контракти з державними територіальними громадами, міністерством чи страховими фондами, і їй повинні оплачувати надану одиницю медичної допомоги. Все це автоматично змінило б ситуацію – зникли б корупційні питання, був би якісніший менеджмент, а головне – якісніше подання медичної допомоги.

Дуже важливо вирішити питання з медикаментозним забезпеченням. Нестабільність в державі призвела до того, що медичні стаціонарні установи фактично не мають препаратів імпортного виробництва, а фірми, які постачали ці медикаменти, не вийшли на тендери через нестабільність валюти. Відтак вартість усіх препаратів, на жаль, лягає на плечі пацієнтів. Проблемою є й те, що ми маємо купувати тільки ті медикаменти, які зареєстровані на сайті Міністерства охорони здоров’я. Це величезна корупційна складова, що часто гальмує роботу.

– Наша медицина однозначно потребує реформування. Зробити потрібно багато. Держава повин­на остаточно визначитися, що вона може зробити за ті податки, які люди платять, яку якісну допомогу може гарантувати за гроші, які вона отримує. 

В цьому держава має бути чесною, а не просто посилатися на сорок дев’яту статтю, яка гарантує безоплатну медицину. Це точно має стосуватися екстреної допомоги, ургентної допомоги, допомоги соціально незахищеним категоріям. Нічого нового не треба придумувати – у світі вже все давно знають.

Більшість людей, і я в тому числі, асоціюють владу з Європою, де вже давно налагоджені механізми подання якісної та ефективної допомоги. Я був на стажуванні в Польщі. Поляки пройшли такий самий шлях, як ми. Вони дуже важко переходили до страхової медицини. Але для того є державні менеджери, які повинні шукати вихід з цієї ситуації. Є ще американська система, але європейський досвід для нас кращий. Неправильно, коли одна клініка на цілу країну – “Феофанія” – витягує п’яту чи шосту частину бюджету медицини, закуповує найдорожче обладнання і лікує… 100 осіб. У цій сфері має бути порядок. Я, як і всі українці, маю надію, що так і буде. 

Реформи таки мають бути, і обов’язково поділ на первинну і вторинну ланки також. Сімейний лікар має бути, що б хто не казав. Так, країни, де збереглася система Семашка (Канада, Швеція), стикаються з тим, що вона затратна, але в них такий рівень ВВП на душу населення, що вони можуть собі це дозволити.

Нам потрібно запровадити страхову медицину з гарантією для тих, хто не зможе себе захистити (діти, пенсіонери та інші). Їм треба давати ці кошти на допомогу не пільгами, а за цільовим призначенням. Не повинен хворий бігати і шукати ліки, з чим я сьогодні стикаюся.

– Вважаю, що нам не варто недооцінювати наших фахівців – молодих і не дуже. Кращим з них треба дати можливість стажуватися за кордоном. Слід подбати про гідність нашої професії, про оплату і умови праці. 

Створити можливості для приватної практики лікарям і для розвитку страхової медицини. Дати зрозуміти, що безкоштовна медицина – це радянський міф. Люди завжди дякували лікарям у різний спосіб. Треба нарешті це визнати й надати цьому належного значення! Вже зараз тривають розмови про те, що є хабар, а що вдячність. І це важлива та потрібна дискусія.

– Перше, що має зробити президент, це забезпечити військових бронежилетами, касками і реальною, а не віртуальною медичною допомогою.

Тепер у медицині, окрім проблем,  нічого хорошого – “кам’яний вік”. Отож, першочерговою має бути тотальна зміна підходу до самої системи. Маю на увазі платну медицину з відповідними зарплатами лікарів, спрощення ввозу і сертифікації виробів медичного призначення з європейськими сертифікатами, сприяння, а не гноблення приватної медицини, спроба робити кроки до чесної страхової медицини, бо та страхова медицина, що є зараз, – “каліцтво”. 

Має відбутися й реформування санепідемстанції та відділів контролю якості лікарських засобів, зміна системи держзакупівель, відновлення роботи сумського заводу з виробництва вакцин та зміна системи навчання в медичних вишах.