Люди, які стали свідками масових убивств під час протистоянь на київському Майдані, родичі загиблих і волонтери, які виносили тіла розстріляних побратимів, ще довго переживатимуть своє горе. Проте не менш болюче трагічні факти сприймають і ті, хто в той час був набагато далі від епіцентру подій – перед екранами своїх телевізорів, комп’ютерів, поблизу радіоприймачів. 

Часто все почуте й побачене люди сприймали і досі сприймають буквально – тяжкі хвилини переживають разом з пораненими та плачуть за тими, кого, на жаль, врятувати не вдалося… Здавалося б, усе скінчено, час ставити крапку. Але протистояння в Криму ще раз підняло народ і від екранів знову неможливо відірвати погляд…

Зі слів терапевта Катерини Головко, особливо важко переживають останні події люди старшого віку, гіпертоніки та особи з хронічними недугами.

“До нас дещо частіше почали звертатися особи, в яких різко погіршилося загальне самопочуття, появилися болі в серці, гіпертонічні кризи. Люди скаржаться на безсоння, жахи, стреси, психози. Коли починаєш з’ясовувати першопричину, то розумієш, що майже всі вони сталися на тлі подій, які зараз відбуваються в Україні. Тобто після того, як люди уже вкотре переглянули новини, їм раптово стало зле, – каже терапевт. – Люди старшого віку захлинаються у хвилі агресії, страху, паніки. Наприклад, частина з них відчуває страх за власних дітей, онуків, які перебувають у Києві чи в Криму, частина дорікає собі у тому, що через її байдужість або бездіяльність загинули молоді люди…”

У кардіоцентрах Львова набагато спокійніше. Зі слів головного кардіолога Львова Валентини Коваль, кількість інфарктів чи інсультів серед містян не збільшилася. Ситуація стабільна. Хоч протистояти інформації, яку сьогодні отримуємо через засоби масової інформації майже неможливо, Валентина Коваль порадила людям зі слабким серцем, а також тим, що вже пережили гіпертонічний криз, інфаркт чи інсульт, за можливості відмовитися від перегляду новин. Особливо не варто дивитися відеоролики про розстріл людей, їх похорон та ті, в яких розповідають про сім’ї загиблих.

Зі слів терапевта Катерини Головко, аби не брати все близько до серця, почуте і побачене варто з кимось обговорити, але в жодному випадку не замикатися і не стримувати емоцій. Не потрібно зловживати заспокійливим і снодійним, відмовитися бажано й від спиртного. “Краще частіше бувати на свіжому повітрі, а при перших ознаках поганого самопочуття звертатися до лікаря”, – радить терапевт.