Якщо невдовзі після виписки з пологового будинку ви помітили, що око дитинки почервоніло, сльозиться, а під час сну виділення з нього підсохло на повіці і малюк не може навіть розплющити ока, це симптоми неонатального кон’юнктивіту – інфекційного захворювання кон’юнктиви (слизової оболонки очей та повік).

Цілком імовірно, що ще в пологовому дитині обробили очі антибактеріальною маззю через годину після появи на світ, аби запобігти розвиток кон’юнктивіту новонароджених. В Україні всім новонародженим роблять таку процедуру, але вірогідність виникнення кон’юнктивіту в немовлят все-таки існує.

Нерідко його причиною є закупорка нососльозової протоки. Цей стан розвивається, як правило, через кілька тижнів після виписки з пологового будинку. Закупорка нососльозової протоки відбувається у кожного п’ятого немовляти. Сльози зазвичай випливають з очей через невеликі отвори в кутках верхніх та нижніх повік. Закупорка нососльозової протоки стається тоді, коли ця дренажна система заблокована або ж як слід не відкрилася, не повністю зріла на момент народження, через що нососльозовий канал вужчий, аніж це необхідно. Якщо ж дренажна система порушена, сльозам нікуди виливатися, вони застоюються в оці, часто покривають повіку, вію і можуть стікати по щоці. На вії можуть з’являтися лусочки, особливо після сну. Така ситуація часто ускладнюється приєднанням інфекції. При цьому повіка червоніє, набрякає, а виділення з ока набувають зеленувато-жовтого забарвлення.

Бактеріальний кон’юнктивіт може бути спричинений бактеріями, які присутні в піхві матері. Під час пологів при проходженні через родові шляхи дитина може інфікуватися ними. Існують кілька видів бактерій, що передаються статевим шляхом, які можуть викликати дуже серйозну інфекцію і бути потенційно небезпечними щодо розвитку сліпоти новонародженого. Це збудники хламідіозу та гонореї.

Іноді застосування очних крапель або очних мазей для запобігання бактеріальних інфекцій може призвести до подразнення слизової очей немовляти і стати причиною хімічного або токсичного кон’юнктивіту. При цьому слизова ока сильно запалюється. Дуже рідко, але віруси також можуть стати причиною кон’юнктивіту новонароджених. Вірус, який викликає генітальний і оральний герпеси, іноді спричиняє інфекції та серйозне ушкодження очей немовляти.

Неонатальний кон’юнктивіт не варто нехтувати! Якщо у вашої дитини спостерігаються почервоніння і набряк слизової очей, водянисті або слизові виділення з них, від чого повіки злипаються, негайно до лікаря!

Залежно від типу інфекції немовляті призначають антибіотики у вигляді мазі. А якщо є закупорка нососльозової протоки, лікар повинен навчити маму, як ніжними масажними рухами можна відкрити її. Якщо ж це не допоможе, необхідно зробити бужування нососльозового каналу. Це нескладна маніпуляція, яку проводять в амбулаторних умовах.

У дітей першого місяця життя часто спостерігають зригування. Майже 40% здорових малюків зригують, як правило, одразу ж після годування. Рідина, яка при цьому виділяється, може бути схожою на молоко або частково перетравлене молоко,  може мати й запах кислого молока. Інколи мамі здається, що кількість молока, яке дитина відригнула, досить значна, але  насправді ця рідина складається здебільшого зі слини та шлункового соку і лише невеликої кількості молока.

Річ у тім, що в дітей старшого віку і дорослих вхід у шлунок закритий сфінктером, який, як клапан, перекриває стравохід і перешкоджає поверненню їжі. Однак у дітей до шести, а інколи й до 12 місяців цей сфінктер працює не цілком ефективно, бо не повністю змикається, і вміст шлунка може легко переміщатися в стравохід. Внаслідок цього й виникає зригування. А ще після переїдання або з відрижкою. Тому діти, що перебувають на грудному вигодовуванні, як правило, зригують рідше, ніж ті, що на штучному. Це відбувається тому, що малюки, які споживають материнське молоко, зазвичай беруть його стільки, скільки їм потрібно, а ще заковтують менше повітря під час годування. 

На відміну від зригування блювання є “силовим вигнанням” вмісту шлунка. Важливо розпізнавати різницю між блюванням та відрижкою, бо багаторазове блювання може бути сигналом розвитку серйозних недуг, а також призвести до зневоднення організму – небезпечного стану, за якого надмірна втрата рідини становить потенційну небезпеку для життя. Якщо повторне блювання супроводжується дуже високою температурою або дитина від цього стає млявою, якщо містить кров, до лікаря слід звернутися негайно!

Шлунок дитини з нерозвиненим сфінктером схожий на пляшку, недобре закриту корком. І якщо та “пляшка” наповнюється по вінця рідиною будь-якого типу (водою, молоком або соком), то вміст її виливатиметься. Якщо ж ту “пляшку” переміщати, нахиляти, то рідина з неї також виливатиметься. Це порівняння вказує на те, як треба діяти, якщо ваша дитина схильна до зригування. Важливо не переповнювати її шлунок. Краще годувати маля меншими порціями, але частіше, не робити енергійних рухів, взявши його на руки одразу ж після годування.

Крім того, має значення і положення немовляти впродовж двадцяти хвилин після їди. Вертикальне або таке, коли голова на 30° вище від ніжок, сприяють зменшенню частоти зригування. Як правило, переважна більшість немовлят переростають цю проблему до 12 місяців або й швидше. Вона не впливає на їхній ріст та розвиток. Навіть якщо дитина зригує часто, але розвивається нормально, причин для тривоги немає. Проте незначний відсоток дітей відригують так багато, що можуть відставати у розвитку. З цієї причини необхідно частіше їх зважувати і спитати поради педіатра.

Деякі діти народжуються зі слабкими м’язами передньої черевної стінки в ділянці пупкового кільця, через яке можуть випинати органи черевної порожнини. Це невелике випинання називають пупковою грижею. Воно найбільш помітне під час плачу дитини, кашлю, дефекації чи будь-якому іншому напруженні м’язів живота. Пупкова грижа дуже часто спостерігається в недоношених малюків і в тих, що мали недостатню вагу при народженні. Розмір грижі буває від двох до шести сантиметрів.

У більшості випадків пупкова грижа не турбує дитину, бо рідко защемляється. Часто в міру зміцнення м’язів передньої черевної стінки пупкові грижі невеликих розмірів минають без будь-якого лікування. В такому разі лікар рекомендує лише спостереження.

Хірургічне втручання необхідне тільки тоді, якщо грижа:
– дуже велика;
– збільшується після одного-двох років;
– не минає сама по собі до п’яти років;

– у дитини розвиваються симптоми защемлення (грижове випинання помітне в положенні лежачи, виникають здуття живота, блювання, лихоманка, біль). Діти шкільного віку більш схильні до ускладнень, пов’язаних з пупковою грижею, а отже, грижі повинні бути усунені завчасу, щоби запобігти майбутні проблеми. У деяких випадках в жінок, яким у дитинстві не провели оперативне лікування грижі, може виникнути рецидив або біль під час вагітності.