“Пошта” дізнавалася, чому так відбувається і чи можна цих порушень позбутися

Виховати дитину здоровою та щасливою – мрія усіх батьків. Але нерідко, турбуючись про фізичне здоров’я своїх чад, батьки не звертають уваги на їх психічний та психологічний стани. Але дитя може бути здоровим тільки тоді, коли тіло і душа перебувають у гармонії. 

Головний позаштатний дитячий психіатр Львівщини Марія Люсак  розповіла “Пошті”, що в останні роки медики фіксують тенденцію до зростання кількості дітей із різними психологічними чи психічними порушеннями. Побільшало дітей та підлітків із поведінковими відхиленнями: агресивністю, негативізмом, некерованістю тощо. Такі порушення виявляють у дітей з родин із різним соціальним статусом.

Спостерігається тенденція і до збільшення патології дітей раннього віку. Багато є звернень батьків, діти яких мають порушення аутичного спектру. На думку Марії Люсак, річ не в тім, що такі порушення почали більше виявляти. Їх насправді побільшало. Зростає і кількість невротичних дітей, із психологічними та мовленнєвими порушеннями, з наслідками органічних уражень нервової системи.

Якщо раніше батьки не зверталися за допомогою, побоюючись, що дитину поставлять на облік, то нині ця проблема дещо відпала. Дитячий психіатр заводить картку на маленького пацієнта, але, якщо батьки не захочуть, щоб дитину спостерігав дитячий психіатр, вони мають право відмовитися. І, як наголошує Марія Люсак, нікуди інформація про цю дитину не піде.

Будь-яку патологію легше лікувати, усувати в разі раннього виявлення. І різного роду психічні чи психологічні порушення також. Але не всі батьки, на жаль, це розуміють.

Причини проблем

Серед причин проявів відхилень у підлітків фахівець визначає насамперед соціальний фактор. “Багато дітей є соціальними сиротами, їх виховують бабусі, дідусі, бо тато і мама на заробітках, – каже психіатр. – Вони посилають гроші, дитину матеріально забезпечують, але маминої любові й батьківського виховання нема. І що довше вони за кордоном, то більше віддаляються від дітей психологічно. Навіть якщо бабуся пише, що є якісь поведінкові відхилення, і мама за кілька місяців приїжджає, приводить на консультацію, на тому часто все й закінчується. Мама їде знову, а дитина залишається, як і її проблема”.

Є діти, у яких на фоні соціального сирітства виникають невротичні порушення. Батьки обіцяють, що наступного разу заберуть сина чи доньку з собою. Вони з нетерпінням чекають, але батьки не дотримуються слова, не забирають їх з собою, і це призводить до психологічного зриву.

Поведінкові порушення в підлітковому віці часто є наслідком неконтрольованого споживання незрілою дитячою психікою всього того, що пропонують ЗМІ, особливо телебачення та інтернету. Діти дивляться все підряд і нерідко відтворюють побачене, бо вважають, що це “круто”, що це робить їх дорослими. Чимало дітей підліткового віку є залежненими від комп’ютерних ігор.

Щодо різних порушень у дітей молодшого віку, то фахівцям важче назвати причини. Але, на думку фахівця, важливими чинниками є те, чим ми дихаємо, харчуємося, як спостерігаються вагітні мами тощо. Великий відсоток молодих мам не розуміє, що курити, вживати навіть мінімальну кількість алкоголю під час вагітності категорично не можна, як і вживати ліки без консультації лікаря. А це відбивається на здоров’ї дитини.

Дефіцит йоду, який є на Львівщині, особливо в гірських районах,  може спричинити патологію щитовидної залози, а вона, своєю чергою, порушення центральної нервової системи та психіки.

Що має насторожити батьків?

Якщо дитина до трьох років не говорить, батьки, каже фахівець, мають бити на сполох. Є діти, які формують фразу в півтора року, деякі – в два чи в два з половиною, але, якщо дитині виповнилося два роки, а вона практично не говорить, слід звернутися за консультацією до невролога.

У три місяці маля має шукати очима маму, реагувати на близьких, усміхатися тощо. Коли малюк до року в’ялий, плаче цілими днями, його має оглянути не лише педіатр, а й невролог. Нерідко у дітей бувають афект-респіраторні судоми. Це може бути наслідком дефіциту кальцію або невротичних порушень.

Не варто вичікувати, коли дитина з якохось причин втрачає мову або змінюється її поведінка. Скажімо, говорила окремі слова “мама”, “тато”, “ляля” і перестала, легко йшла на контакт, а стала замкненою чи агресивною, неадекватною.

Великий вплив на психічне та психологічне здоров’я учня має шкільне навантаження. У шість років ще рано йти до школи, бо дуже мало у цьому віці є емоційно стабільних дітей. Часом син чи донька і рахує, і читає, але є емоційно не зрілими. А через незрілу нервово-вольову сферу в них з’являються тікозні порушення, заїкання, енурез, шкільний невроз.

“Якщо бачимо, що дитина стенізована, дещо невротична,  не схильна до великого навантаження, то радимо віддавати дітей до школи у сім років. Батьки не завжди дослухаються, а потім у дітей виникають поведінкові відхилення і хворобливі порушення невротичного плану”, – каже Марія Василівна.

Тож, якщо батьків щось насторожує в розвитку чи поведінці дітей, вони завжди можуть проконсультуватися у невролога в поліклініці за місцем проживання, там дитину від трьох років проконсультує і дитячий психіатр.

За консультацією можна звернутися і в поліклінічне відділення психоневрологічного диспансеру, що на вул. Драгоманова, 58.

І що раніше батьки звернуться до лікаря, то ліпше. Практика свідчить: діти, які мали ті чи інші порушення, але вчасно звернулися до фахівця, позбуваються їх і досить швидко адаптувалися до життя.